2.4. Основні напрями наукових досліджень у соціальній педагогіці

Основними напрямами наукових досліджень у соціальній педагогіці є:

• соціально-педагогічні основи формування особистості, її відповідальності за збереження житгя, природи, культури; моральні норми та цінності як основа соціалізації особистості;

• соціально-педагогічний патронаж різних категорій населення: дітей, молоді, людей похилого віку; зміст, форми, методи та прийоми соціально-педагогічної підтримки;

• соціальпо-педагогічні фактори розвитку дитячо- підліткових та молодіжних ініціатив: історія, сучасний стан та перспективи розвитку;

• педагогічна анімація: розвиток особистості у загальнолюдському та національному культурному контексті, способи організації культурно-дозвільної діяльності в соціумі;

• соціально-педагогічні умови формування особистості у різних видах соціально значущої діяльності: громадсько-політичної, морально-естетичної, фізкультурно-спор­тивної, художньо-творчої;

• проблеми шкільної соціальної педагогіки: структурний та порівняльний аналіз навчально-виховних систем і моделей соціалізації дітей, підлітків, старшокласників;

• шкільна валеологія: зміст, форми та методи організації здорового способу житія учнів різного віку;

• проблеми статево-рольової соціалізації особистості, форми і методи роботи у сімейно-побутовому сере­довищі, за місцем проживання, у позашкільних закладах та центрах дитячої творчості;

• соціально-педагогічні аспекти профілактики девіантної поведінки учнів різного віку; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі: алкоголізму, проституції, наркоманії, СНІДу;

• соціально-педагогічна підтримка дітей-інвалідів, сиріт, дітей, які залишилися без опіки дорослих:

• основи соціально-педагогічного консультування у школі, сім 'ї, мікрорайоні;

• багатоступенева підготовка соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи.

2.5. Зв'язок соціальної педагогіки з соціальною роботою

У наш час соціальна педагогіка набуває все більшої значущості як в системі педагогічних дисциплін, так і в соціальній роботі. Сучасні публікації рясніють термінами «соціальна педагогіка», «соціальне виховання», «соціальна робота», що свідчить, як зазначає відомий німецький педагог Герман Рьорс, про настання соціально-педагогічної ери. Так, в Німеччині близько половини соціальних працівників мають кваліфікацію соціального педагога. Випускники навчальних закладів одержують диплом із спеціальності «соціальний педагог/соціальний працівник». У Франції та Італії переважна частина спеціалістів, які працюють у соціальний сфері, отримують кваліфікацію «аніматор» (фр. animer означає надихати, спонукати до якої-небудь діяльності) і «педагог». У Швеції в підліткових клубах працюють штатні педагоги. В Данії поряд із підготовкою соціальних працівників ведегься професійна підготовка соціальних педагогів. Що стосується англомовних країн, то в англійській мові термін education (освіта, виховання) протягом багатьох років асоціювався лише із шкільною та позашкільною освітою. Однак в останні роки спостерігаються деякі зміни у поглядах на цей термін, його межі, чому сприяло поширення ідей щодо «педагогіки поневолених».

Зіставляючи педагогіку з соціальною роботою, зарубіжні дослідники зазначають, що соціальна робота складається з соціального контролю, соціального захисту та інших елементів, які використовуються в залежності від потреб клієнтів та інших обставин і так само, як і педагогіка, має справу інколи з непокірним об'єктом виховання, а інколи з поступливою людиною. Однак юловне її завдання полягає у сприянні розкриттю того позитивного потенціалу, який є в кожній людині. Незважаючи на деяку зовнішню відмінність педагогіки і соціальної педагогіки, вони тісно взаємопов'язані. Педагогічна діяльність завжди була однією з кількох рівних за своєю значущістю сфер соціальної роботи. Сучасні педагогічні ідеї мають відношення не тільки до системи шкільної або позашкільної освіти і виховання, а й до практики соціального обслуговування. Педагогічна підготовка виступає в усьому процесі навчання соціальних працівників обов'язковою складовою частиною.

Соціальна робота - специфічна діяльність уповноважених органів держави та об'єднань громадян, спрямована на соціальне обслуговування, в тому числі соціальне страхування, надання соціальних послуг, соціальної допомоги громадянам, а також здійснення соціальної профілактики і соціальної реабілітації з метою реалізації та захисту економічних, соціальних, екологічних прав, духовних і культурних запитів людини.

У зв'язку з тим, що, відповідно навчального плану навчальна дисципліна «Соціальна робота в Україні» г самостійною у циклі професійно-орієнтованої, гуманітарної та соціально-економічної підготовки соціальних педагогів, ми зауважимо тільки на тому, що об'єктами соціальної роботи є різноманітні категорії людей, які мають проблеми, незалежно від віку, суб'єктами - держава, державні установи, служби, соціальні працівники, окремі люди.

Як самостійна наука соціальна робота досліджує й вивчає закономірності, що обумовлюють характер та спрямованість соціальних процесів, зв'язків, взаємодій, способів та засобів реі-уляції поведінки соціальних груп і особистостей н суспільстві.

Науково обгрунтовані та своєчасно застосовані дії держави, центрів соціальних служб для молоді, спеціальних установ, професіоналів та волонтерів, спрямовані на:

• попередження можливих фізичних, психологічних і соціокультурних зіткнень окремих індивідів і груп ризику;

• збереження, підтримання і захист нормального рівня життя і здоров'я людей;

• сприяння молодим людям у досягненні поставлених цілей і розкритті їх внутрішнього потенціалу.

До основних форм організації соціальної роботи слід віднести:

• індивідуальну, сутність якої полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру проблем, які постали перед нею;

• групову, призначенням якої є організація соціально значущих ініціатив, участі особистості у соціально спрямованій діяльності громадських об'єднань та організацій;

• організацію соціально корисної діяльності, в тому числі добродійної;

• соціальне навчання (соціальна освіта), яке здійснюється в різних типах навчально-виховних державних і приватних освітніх закладів і пов'язане з досягненням певного рівня соціальної освіти;

• соціально-психолого-педагогічну та юридичну підтримку, призначенням якої є професійна допомога та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості та колективу;

• консультування, в ході якого виявляються та накреслюються основні напрями виходу з проблеми, що хвилює особистість.