(Колесник в.М.) Програма корекції шкільної тривожності в підлітків Пояснювальна записка

Тривожність – індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищенні схильності людини до переживань наспокою, тривоги в різних тривожних ситуаціях.

Розрізняють тривожність ситуативну (швидкоминущий емоційний стан індивіда в певний проміжок часу) та особистісну, яка тривалий час емоційно забарвлює та суттєво видозмінює процеси самоприйняття й світосприймання. Рівень особистісної тривожності залежить від багатьох чинників: типу нервової системи, змісту ранньосімейних взаємин (прийняття-неприйняття дитини в сім'ї; тісні емоційні контакти дитини з батьками – емоційна депривація дитини), досвіду взає­модії з навколишнім світом (позитивний-негативний). У підлітко­вому віці рівень тривожність підвищується у зв'язку з прагненням до само­ствердження у спільноті однолітків. У разі виникнення труднощів з формуванням позитивної Я-концеиції та захисту досягнутого рівня самоповаги (самооцінки) у підлітків розвивається синдром тривожності, у структурі якого домінують почуття невпевненості в собі, влас­ної провини, нездатності бути на рівні вимог із боку оточуючих.

Нерідко поряд із трансформаціями у сфері самосвідомості зро­стаючої особистості під впливом станів тривожності змінюється також кар­тина світу, який сприймається як ворожий та підступний. Особистісна тривожність, в разі відсутності корекційних заходів, має тенденцію за­кріплюватися. Поступово вона перетворюється на рису характеру

За умов перманентного впливу негативних чинників та пережи­вань, які виникають, звичайно, в екстремальних ситуаціях, тривожність наби­рає загрозливого характеру. Вона може цілком дезорганізувати по­ведінку і діяльність людини, завдати шкоди її психічному й фізич­ному здоров'ю (феномен «передстартової лихоманки» у спорті, ек­заменаційне випробовування, тривожно-песимістичні очікування в конфліктних ситуаціях, хронічне відставання в навчанні тощо).

У шкільній практиці, з огляду на необхідність охорони психіч­ного та фізичного здоров'я учнів, тривожні діти мають бути в зоні постійної уваги з боку вчителів та психолога школи.

Програма складається з 16 занять.

Вік учасників – 11-13 років.

Мета: зниження в підлітків рівня шкільної тривожності до стану норми з контролем результату й закріпленням позитив­ного ефекту до кінця корекційної програми та через 6 місяців.

Завдання:

1. Зниження тривожності та скутості школярів.

2. Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

3. Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результатив­ності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.

4. Формування адекватної самооцінки в підлітків.

5. Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.

6. Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.

7. Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань корекції.

Предмет корекції: емоційна сфера підлітків.

Модель корекційноїпрограми: типова модель.

Вид корекційної програми: вільна програма.

Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психогімнастика, методи поведінкової корекції.

Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігроного типу, спрямовані на зниження ріння тривожності.

Форма роботи: змішана.

Очікувані результати: зниження рівня тривожності, підви­щення самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.

Етапи корекції:

I. Діагностичний.

II. Настановчий.

III. Корекційний.

IV. Етап оцінки ефективності корекційного впливу.

І. Діагностичний етап

Мета: діагностика особливостей розвитку підлітків; вияв­лення параметрів, що потребують корекції; формування загаль­ної програми психокорекції.

Корекційна робота з підлітками проводиться шкільним психологом (на базі школи) або практичним психологом (на базі іншої установи) з метою зниження рівня тривожності в учнів і кращої їхньої адаптації до шкільного життя. Роботу на базі школи бажано проводити окремо за різними паралелями учнів.

Даний етап припускає індивідуальні заняття з підлітками для того, щоб іще більше не підвищувати рівень тривожності й дати можливість школяреві звикнути до спілкування з психологом.