Заняття 1 «Шляхи самовизначення»

Вправа «Знайомство». (20 хв.)

Мета: Познайомити та згрупувати учасників групи.

Учасникам роздається долоня на якій треба написати своє ім’я, на кожному пальці написати чого я тут, звідки я, які знання що хотів би отримати, мій настрій, наскільки я готовий брати участь у заняттях.

Вправа «Дерево очікувань»(20 хв.)

Мета: Вияснити мотиваційну готовність учасників до занять.

Кожен із учасників на окремих аркушах записують свої очікування від тренінгових занять, рівень обізнаності у профорієнтаційному просторі.

Правила роботи в групі: (15 хв.)

Кожен з учасників на окремому аркуші записують правила, потім по черзі озвучують їх, обговорюють і записують на ватмані.

Вправа – гра «Асоціації»(45 хв.)

Мета: Визначити рівень знань учасників групи, початкове ставлення до проблеми, створити підґрунтя для подальшої роботи.

У грі бере участь уся група. Учасникам потрібно знати одне-два слова, які спадають їм на думку, коли вони чують слово «професія». Учасники по колу висловлюють одну, дві асоціації, які викликає це слово. Асоціації записують на ватмані. Після цього усі асоціації обговорюють, записують причин їхнього виникнення.

Асоціації бувають різними, найчастіше вони відображають особисте ставлення людини до проблеми (може навіть неусвідомлене).

Перерва на каву(15 хв.)

Діагностика типу професійної спрямованості.(45хв.) (див діагностичний посібник)

Правила роботи із психологічними тестами:

• у психології не буває правильних або непра­вильних відповідей — тільки ті, які підхо­дять або не підходять вам. Перше, що спало на думку, — найправильніше.

Мета: допомогти молодим учителям усвідомити результати діагностики, свої силь­ні та слабкі сторони професійної діяльності

Вправа «Чарівна паличка» (20 хв.)

Мета: виробити у групи єдність у досягненні поставлених цілей.

Матеріли: папір формату А3 , з даного паперу скрутити палицю довжиною 2 метри.

Учасники діляться на дві групи (8-10 у групі), і стають один на проти одного. Їм дається завдання усім разом одним пальцем поставити на підлогу паперову палицю, але не забувати що палиця «чарівна» і має здатність підійматися.

Після завершення вправи іде обговорення:

• Що заважало досягти мети?

• Що треба було зробити, щоб досягти мети?

• Як ви себе почували виконуючи цю вправу?

Обідня перерва (60 хв.)

Інформаційне повідомлення «Класифікація потреб»(45 хв.)

Класифікація потреб. Потреби у широкому розумінні можна по­ділити на біологічні, соціальні і духовні.

Біологічні потреби забезпечують індивідуальне і видове існування людини. До них належать: потреба в самозбереженні та відтворенні, потреба в емоційній взаємодії, потреба в духовній активності тощо, а також потреба в заощадженні зусиль, яка спонукає людину шукати найбільш короткий і простий шлях до її задоволення.

Соціальні потреби — потреба належати до соціальної групи і за­ймати в ній відповідне місце, користуватися соціальними зв'язками та увагою оточуючих, бути об'єктом їх поваги і любові. Соціальні потреби регулюють суспільні взаємовідносини. У групі особистість зберігає права і задовольняє власні потреби (потреби «для себе»). Також відбувається взаємодія власних потреб із потребами інших шляхом виконання певних обов'язків. Це спонукає особистість до активності і цим самим задовольняє потреби оточуючих (потреби «для інших»). Потужність одних та інших потреб контролюється со­ціальними нормами їх задоволення. Ці норми формуються під впли­вом складної взаємодії історичних, економічних, національних та інших факторів.

Духовні потреби — це потреби пізнання людиною навколишнього світу загалом, у його окремих частинах і свого місця в ньому, пізнання особистістю смислу і призначення власного існування.

Кожен вид потреб спонукає до відповідної діяльності: матеріаль­ної (виробничої), соціальної і духовної.

Трансформація потреби в поведінку здійснюється протягом кіль­кох етапів. Різні потреби характеризуються термінами їх задово­лення. Біологічні потреби не можуть бути відкладеними на довгий час. Задоволення соціальних потреб обмежене періодом життя лю­дини. Досягнення духовних потреб може бути віднесеним і на да­леке майбутнє.

Для трансформації потреби у вчинок, окрім її актуалізації, потріб­ні певні вольові зусилля. Ієрархія і співвідношення домінуючих по­треб є «ядром» активності особистості. При цьому в діях проявляєть­ся характер та сила потреб людини.

Більш конкретної характеристики вимагають потреби особистості у пізнанні. Початковим рівнем цієї потреби є потреба у враженнях. На цьому рівні індивід реагує насамперед на новизну стимулу. Потреба у враженнях є фундаментом пізнавальної потреби.

Наступний рівень — потреба в знаннях. Вона виражається в стій­кій спрямованості інтересів особистості на предмет, його вивчення тощо. Пізнавальні потреби на цьому рівні носять стихійно-емоційний характер і здебільшого не мають соціально-значущого результату діяльності.

На вищому рівні пізнавальні потреби набувають цілеспрямованого характеру і стимулюють особистість до створення суспільно-значущо­го продукту. Первинною формою потреби у пізнанні є бажання засвоїти готові знання (шляхом їх інтеграції, систематизації, аналізу, узагальнен­ня тощо). Другою її формою виступають дослідницькі дії, мета яких — отримання нових знань, підкріплення їх емоційними враженнями і сти­мулювання інтересу до проблемних ситуацій, що, нарешті, формує в особистості прагнення до цілеспрямованої творчої діяльності.

Інтерес — це характеристика особистості, яка визначає спрямова­ність або зосередженість її активності на певному предметі. Інтерес проявляється у спрямованості уваги, думок, мислення. Інтерес до об'­єкту викликає в особистості бажання ознайомитися та оволодіти ним. Якщо інтереси не реалізуються в конкретний відрізок часу, то вони переростають у наміри.

Для формування інтересів суттєве значення має розуміння динамі­ки їх виникнення та розвитку. Особливості об'єкта, його яскравість та сила впливають на увагу особистості. Індивідуальні особливості осо­бистості (вразливість, відчуття, рухливість нервових процесів) визна­чають своєрідність її активності до значущого в конкретний час пред­мета. Згодом інтереси підкріплюються і спрямовують особистість до діяльності. Якщо інтереси не підкріплюються позитивними емоцій­ними переживаннями, то вони згасають.

Необхідно зазначити, що існує розмежування пізнавальних і про­фесійних інтересів. Пізнавальні інтереси збуджують особистість до розширення кругозору, активності в отриманні знань та набутті пев­них умінь. Пізнавальні інтереси відображаються на характері й по­ведінці учня. Такі діти охоче виконують домашні завдання, само­стійно поповнюють свої знання, виявляють активність на уроках, заняттях гуртків та факультативів, витрачають багато часу на улю­блену справу.

Завдяки стійкому пізнавальному інтересу до певної галузі знань учні досягають високих показників у навчанні, праці. Маючи певну спрямованість, пізнавальний інтерес фокусується на конкретному виді діяльності, перетворюється на професійний. Наявність у людини про­фесійного інтересу є важливою передумовою успішної підготовки до вибору професії і її оволодіння в майбутньому.

Професійний інтерес — це спрямованість людини на певний вид професійної діяльності (педагогічної, художньої, медичної тощо). Він є найважливішою спонукальною силою у поповненні знань людини про відповідну галузь трудової діяльності, пізнанні її особливостей та безпосередній участі особистості у практичній діяльності.

Люди, які обрали професію випадково, не мають сформованого інтересу до майбутнього виду праці, часто змінюють професію, не доводять до кінця навчання в учбових закладах, а якщо й завер­шують навчання, то часто не збираються працювати за обраною про­фесією.

Також нерідко трапляються випадки, коли в основі професій­ного самовизначення лежать не інтереси, а просто наслідування авторитетним людям або ж певним тенденціям у суспільстві. У такому разі учні не можуть пояснити, чому вони обрали саме цю, а не іншу професію. Вони мають скупі, поверхневі і значною мірою випадкові уявлення про обрану професію. Безпосереднє ознайомлення з особливостями праці в процесі її оволодіння в таких випадках здебільшого викликає невдоволення, розчару­вання в обраній професії.

У своєму розвитку інтереси проходять кілька етапів. Спочатку вони мають характер тимчасовий, епізодичний і виявляються в позитивно­му ставленні до предмета. Поступово глибоке і систематичне вивчен­ня того чи іншого предмета закріплюється, а інтереси перетворюють­ся на стійкі.

Високий рівень розвитку професійного інтересу можливий лише в результаті багаторазового повторення певної діяльності, певної си­туації. Це повторення має супроводжуватися позитивними емоціями. За таких умов відбувається задоволення певного виду потреб.

На основі пізнавальних і професійних інтересів та безпосередньої практичної діяльності виникає бажання займатися відповідним видом діяльності, тобто формуються нахили особистості. Потрібно поясни­ти учням, що характерною ознакою нахилів є не стільки досягнення успіхів, скільки сам процес реалізації завдань для досягнення мети. Заняття улюбленою справою, як правило, викликає радість, задово­лення. Характерним є те, що в цьому процесі людина не зважає на труднощі, переборює їх, виявляє наполегливість і досягає поставленої мети. Протягом життя нахили збагачуються і спонукають людину до самовдосконалення.

Далі доцільно висвітлити шляхи розвитку пізнавальних і профе­сійних інтересів та нахилів. Для їх формування важливо проявляти наполегливість і старанність у вивченні предметів. Велике значення має також участь у практичних справах (гуртках, факультативах, то­вариствах). Виконання практичних завдань вимагає від учня попов­нення теоретичних знань. Бажано рекомендувати учням прагнути до експериментування, адже нові, непередбачені факти викликають ба­жання зрозуміти суть справи, знайти істину, пояснити отримані ре­зультати. Потрібно звернути увагу учнів на те, що потрібно розвива­ти різноманітні інтереси. Проте в учнів середніх і старших класів серед розмаїття інтересів провідне місце має займати один. Це дасть змогу більш глибоко опановувати предмет, спрямовувати свої сили у певному напрямі.

Вправа «Вечірка» (45 хв.)

Мета: допомогти підліткам у професійному самовизначенню.

Інструкція: ви потрапили на вечірку, де нікого не знаєте. Тут зібралось декілька компаній. З якими людьми ви бажали б спілкуватися?

Оберіть собі компанію та поставте у бланку відповідей під №1 букву, що відповідає обраній групі.

Потім уявіть, що у вас є можливість поміняти компанію, з ким тепер ви бажали б спілкуватися? Поставте другу букву у колонці під №2.

Насамкінець ви зможете обрати третю компанію. Кого тепер ви оберете? Запишіть третю букву, співвідносну обраній компанії, у колонці під №3.

Р	Люди, які володіють атлетичними чи механічними навичками. Працюють переважно з матеріалами, предметами, рослинами, тваринами, на свіжому повітрі.
І	Люди, які люблять спостерігати, вчитися,досліджувати, аналізувати, оцінювати та розв’язувати проблеми.
К	Люди, які люблять працювати з даними, числами, точно виконувати інструкції.
А	Артистичні, творчі люди, які люблять працювати в неструктурованому середовищі, використовувати інструкцію.
П	Люди, які люблять працювати з людьми: впливати, переконувати або керувати для досягнення цілей організації чи отримання прибутку.
С	Люди, які люблять працювати з людьми: навчати, інформувати, надихати, допомагати, розвивати чи лікувати їх.

Бланк відповіді

Клас_______

Прізвище___________________________________

Ім’я_________________________________________

№ питання	1	2	3
Бука відповіді

Примітка. Нижче наведені типи особистості, за якими можна визначити схильність дитини до тієї чи іншої діяльності, та приклади професій, що відповідають даному типу. У таблиці також зазначено основні навички та здібності, притаманні даному типу особистості.Даний тест дає можливість здійснити цікаву для учнів «Подорож у країну Інтересів».

Типи особистості.

Назва	Навички та здібності	Професійний вибір
Практик/реалістичний тип (Р)	Якщо ви любите працювати своїми руками, ви – практик. Ви отримуєте велике задоволення, коли щось ремонтуєте чи будуєте. Навички використання предметів ви опановуєте легко, вони формуються немовби самі по собі. Вам скоріше подобається щось «робити», ніж «думати», а також легше розв’язувати конкретні проблеми, ніж абстрактні. Таким людям складно самовиразитися та передати свої почуття іншим.	Механік, монтажник, столяр, слюсар, працівник міліції, водій, електрик, перукар, пожежник, шеф-кухар, фермер, спеціаліст з ремонту чи настроювання комп’ютерної техніки, фізіотерапевт.
Дослідник(І)	Дослідники спостережливі та виявляють цікавість до навколишнього світу, який намагаються зрозуміти; вони мають дар збирати та аналізувати інформацію. Багатьом дослідникам подобаються гуманітарні науки, математика та історія. Їм краще працювати самостійно, ніж з кимось. Керуються високою орієнтацією на задачу, обирають абстрактні проблеми. Їм краще «думати» про проблему, ніж її розв’язати. Ставлять для себе амбіційні задачі та не люблять високо структурованих умов праці. Часто оригінальні та креативні, особливо в науці.	Лікар, геолог, юрист, адвокат, викладач, аналітик, ветеринар, слідчий, фармацевт, військовий аналітик, бібліотекар, репортер, інженер, співробітник наукової лабораторії, помічник лікаря, маркетолог.
Художник (А)	Артистичні, люблять працювати в умовах, які надають широкі можливості для самовираження. Відсутній інтерес до високонструктурованих робіт чи роботи, яка потребує фізичної сили. Вони описують себе, як незалежних, оригінальних, експресивних, вразливих та далеких від умовностей осіб.	Музикант, композитор, флорист, танцюрист, учитель, видавець, актор, художник, ілюстратор, фотограф, дизайнер, спеціаліст з реклами, модельєр, письменник, журналіст.
Помічник/ соціальний тип (С)	У чистому виді цей тип дуже соціальний, відповідальний, гуманістичний та завжди опікується благополуччям інших людей. Ці люди зазвичай легко виражають себе та сходяться з іншими людьми. Вони люблять увагу та зазвичай шукають місце поряд з центром групи. Вони намагаються розв’язувати проблеми шляхом обговорення або ж удаються до організації чи реорганізації стосунків інших людей. Їм не цікава робота, яка потребує фізичної сили,чи робота з обладнанням. Такі люди описують себе як енергійних, популярних ентузіастів, гарних лідерів.	Соціальний робітник, клерк, співробітник авіаліній, співробітник офісу, працівник приймальні (у лікарні, готелі та ін.), дієтолог, учитель, тур агент, медсестра, священик, продавець,менеджер з персоналу, штатний працівник структури влади, психолог, офіціант.
Підприємець (П)	У чистому виді цей тип дуже уміло користується мовленням, особливо у сфері продажу та управління. Ці люди визнають себе енергійними, ентузіастами, схильними до ризику, впевненими в собі, домінантами; вони беруться за завдання, в яких могли б виконувати роль лідерів. Вони із задоволенням переконують інших людей у правильності своєї позиції. Вони не прихильники клопіткої роботи чи роботи, яка потребує постійних інтелектуальних зусиль. Вони люблять владу, статус, змагання, матеріальне благополуччя, отримують задоволення від роботи з цінним обладнанням та приміщення з дорогим ремонтом.	Фінансовий спеціаліст, оптовий покупець, агент з продажу, приватний підприємець,страховий агент, агент у справах зв’язків із громадськістю, агент з торгівлі нерухомістю, співробітник курортних зон, власник магазину, репортер, менеджер.
Деталі затор конвенціональний тип (К)	Крайній варіант цього типу займається переважно рутинною діяльністю, працює з цифрами та текстами. Люди цього типу добре вступають у великі організації, не шукають там керівних посад; вони добре працюють під жорстким керівництвом. Не люблять ситуацій, які містять елемент несподіваності, їм треба чітко знати, чого від них очікують. Такі люди описують себе як прихильників традицій, стабільних, осіб, які добре себе контролюють. Їм не подобається робота, яка потребує фізичних навичок чи тісного співробітництва з іншими людьми. Вони краще за все виконують чітко означені завдання. Цінують матеріальний достаток і статус.	Бухгалтер,аудитор, касир, офіс менеджер, інженер наукової лабораторії, менеджер з відділу кредитування, програміст, регістратор (готелю, лікарні та ін.)

Перерва на каву (15 хв.)

Побажання (20 хв.)

Кожен учасник по черзі бере у руки м’яч і озвучують свої враження від отриманих знань, що би ще хотіли почути на ступний раз.