Способи застосування
Шляхи введення ліків в організм досить різноманітні. Найчастіше застосовується прийом лікарських засобів усередину через рот. Щоб уникнути швидкого розкладання лікарського засобу або подразнення шлунково-кишкового каналу або для досягнення найбільшої швидкості дії ліки вводять за допомогою шприца під шкіру — внутрім'язево або внутрівенно. Деякі ліки вводять через пряму кишку або шляхом вдихання.
Зовнішнім застосуванням лікарських засобів вважається нанесення їх на шкіру й на слизові оболонки ока, носа, вух, ротової порожнини, сечових шляхів (до місця входу в сечовий міхур і до цервикального каналу матки), на слизову оболонку прямої кишки (до місця розташування внутрішнього сфінктера).
В організмі лікарські засоби руйнуються, змінюються й, входячи в хімічні сполуки з його солями й рідинами, втрачають свої отрутні властивості (а іноді, навпаки, набувають їх) і в тому або іншому вигляді виводяться з організму через кишечник, нирки, дихальні шляхи, потові залози й т. д.
Рецептурні й безрецептурні лікарські засоби
Рецепт на лікарський препарат — письмове призначення лікарського препарату за встановленою формою, видане медичним або ветеринарним працівником, що має на це право, з метою відпускання лікарського препарату або його виготовлення й відпускання. Відповідно, рецептурний препарат — препарат, який відпускають з аптечної установи тільки по рецепту. Безрецептурний лікарський препарат — препарат, що офіційно дозволений відпускати з аптеки без рецепта лікаря. Список препаратів, дозволених до відпускання з аптеки без рецепта, затверджується наказом Мінздоров'я. Процентне співвідношення безрецептурних і рецептурних препаратів в аптеці виглядає приблизно 30 до 70. Однак спостерігається криза системи «лікар — провізор — хворий», що виражається у відпусканні офіційно рецептурних препаратів (антибіотики, гормональні контрацептиви, препарати для лікування серцево-судинної системи й ін.) без належним чином оформленого рецепта, або, що зустрічається набагато частіше, взагалі без пред'явлення такого. Фактично це приводить до вільного продажу ліків.Безконтрольний прийом і нераціональне використання ліків наражають на небезпеку не тільки пацієнтів, але й приводить до появи антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, поширенню наркоманії і багатьох інших подібних наслідків.
Гомеопатичні лікарські засоби
У ряді країн ці засоби регулюються по різному — або як категорія «лікарські засоби», або як «харчові продукти й добавки», або як «засобу нетрадиційної медицини». У цей час на цей рахунок немає устояної думки міжнародних організацій, погодженої з національними органами управління охороною здоров'я.
Оригінальні лікарські засоби й «генерики»
Оригінальними ліками називається препарат, раніше невідомий і вперше випущений на ринок фірмою-розроблювачем або патентодержателем. Як правило, розробка й просування на ринки нового препарату — дуже дорогий і тривалий процес. З безлічі відомих сполучень, а також знову синтезованих, методом перебору, на підставі баз даних по їхніх властивостях і комп'ютерному моделюванні передбачуваної біологічної активності, виявляються й синтезуються речовини, що мають максимальну цільову активність. Після експериментів на тваринах, у випадку позитивного результату, проводяться обмежені клінічні випробування на групах добровольців. Якщо ефективність підтверджується, а побічні явища незначні — ліки йдуть у виробництво, і на підставі результатів додаткових випробувань уточнюються можливі особливості дії, виявляються небажані ефекти. Часто найшкідливіші побічні дії з'ясовуються саме при клінічному застосуванні.
У даний час практично всі нові лікарські засоби патентуються. Патентне законодавство більшості країн передбачає патентний захист не тільки способу одержання нового лікарського засобу, але й патентний захист самого лікарського засобу. Після закінчення терміну дії патенту інші виробники можуть відтворити й випустити на ринок аналогічне лікарський засіб (так званий дженерик), якщо доведуть біоэквівалентність відтвореного й оригінального препаратів. При цьому технологія виробництва дженерика може бути будь-який, але не попадає під дію існуючої в країні патентного захисту. Виробник дженерика не може використати назву бренда для цих ліків, а тільки міжнародне непатентоване найменування (МНН) або яке-небудь нове, запатентоване ним (синонім).
З погляду хімії діюча речовина оригінальних ліків й дженерика те саме, але різна технологія виробництва, можливий різний ступінь очищення. Є й інші фактори, що впливають на ефективність препарату. Наприклад, довгий час різні фірми не могли домогтися тієї ж ефективності ацетилсаліцилової кислоти для дженериков, як у фірми Bayer — виробника оригінального препарату «аспірин». Виявилося, що справа не тільки в чистоті сировини, але й в особливому способі кристалізації, що дає в результаті особливі, дрібніші, кристали. Можливий і протилежний результат, коли дженерик виходить вдаліше, ніж оригінальні ліки.