1. 5.5 Види кредитів

Існують такі види кредитів:

• згідно форми власності позичальника (приватна, колективна, комунальна, загальнодержавна, власність інших держав, власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав);

• згідно організаційно-правової форми господарювання (індивідуальне підприємство, сімейне підприємство, приватне підприємство, колективне підприємство, державне підприємство, спільне підприємство, кооператив, орендне підприємство, фермерське підприємство, споживче товариство, акціонерне товариство, ТОВ, асоціація, концерн, консорціум, корпорація, дочірнє підприємство, філія, політична партія, благодійна установа, релігійна організація, інші форми);

• згідно галузі економіки (чорна металургія, кольорова металургія, вугільна промисловість, інші галузі – всього близько 750 видів);

• згідно валюти кредитування ( в національній чи іноземній валютах),

• згідно виду забезпечення кредиту (рухоме майно, нерухомість, цінні папери, товари в обороті, товари в переробці, гарантія банку, гарантія уряду, інше забезпечення, без забезпечення);

• згідно категорії ризику (стандартний, під контролем, субстандартний, сумнівний, безнадійний).

2. 5.6 Оцінка платоспроможності позичальника

Платоспроможність позичальника – можливість своєчасно і у повному обсязі повернути кредит і нараховані відсотки.

Найбільш складний для банку етап процесу кредитування – визначення платоспроможності позичальника. Цей етап передбачає всебічний аналіз наданих позичальником документів.

Перший документ, який аналізує банк – бізнес-план позичальника. Він складається у довільній формі, проте повинен відображати такі основні позиції:

• характеристика позичальника (який час підприємство працює на тому чи іншому ринку, що є основним видом діяльності, чи має дилерську мережу, який обсяг товарообороту за минулий рік);

• описання цілей використання кредиту, тобто у зв’язку з чим виникла необхідність його отримання;

• оцінка ринку збуту (хто є споживачем продукції, який на неї попит, грошовий еквівалент цього попиту);

• переваги даної продукції (якість, асортимент, зовнішній вигляд, зручність упаковки тощо, яка цінова політика підприємства і які прогнози рівня цін);

• організація бізнесу (де виробляється продукція, хто поставляє сировину, яким чином організований збут, які форми оплати);

• фінансові завдання підприємства у зв’язку з одержанням кредиту (як буде використовуватись кредит, сума виручки від реалізації продукції, сума прибутку, що залишиться у підприємства після розрахунку з банком).

Інший документ, що досить часто плутають із бізнес-планом, має назву техніко-економічне обґрунтування кредиту (ТЕО).

На відміну від бізнес-плану, ТЕО – стандартизований документ, що має вигляд таблиці. Ця таблиця містить статті доходів і витрат та відповідні суми. ТЕО включає такі основні позиції:

• власні кошти підприємства для даної операції;

• запозичені кошти для операції (тобто необхідна сума кредиту);

• очікуваний дохід від реалізації;

• витрати, що відносяться до собівартості продукції;

• витрати по поверненню кредиту і сплаті відсотків;

• додана вартість, що підлягає оподаткуванню;

• ПДВ;

• податок на землю;

• комунальний податок;

• інші податки;

• балансовий прибуток;

• податок на прибуток;

• чистий прибуток в розпорядженні підприємства.

Для оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність;

• фінансова стійкість;

• оборот за рахунками;

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Ключовими показниками є платоспроможність, фінансова стійкість та рентабельність позичальника.

Платоспроможність позичальника визначається (коефіцієнтами) ліквідності:

Миттєвої – К_м = ,

де: А_в - високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції);

З_п - поточні (короткострокові) зобов’язання , що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне значення показника К_м - не менше 0,2.

Поточної – К_п = ,

де: А_л - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів (А_в), дебіторської заборгованості, одержаних векселів.

Оптимальне значення показника - К_п –не менше 0,5.

Загальної – К_з = ,

де: А_о – оборотні активи.

Оптимальне значення показника – К_з – не менше 2.

Фінансова стійкість позичальника визначається за допомогою коефіцієнтів:

Маневреності власних коштів – К_м = ,

де: В_к – власний капітал;

А_н – необоротні активи.

Оптимальне значення показника - К_м не менше 0,5.

Незалежності – К_н = ,

де: З_к - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання).

Оптимальне значення показника не більше, ніж 1.0. він характеризує сутність фінансового ризику.

Рентабельність позичальника визначається за двома показниками:

Рентабельність активів = Р_а = ,

де: П_ч – чистий прибуток;

А – активи.

Рентабельність продажу = Р_п = ,

де: О_р – обсяг реалізації продукції (без ПДВ)

Також можуть бути враховані такі суб’єктивні чинники:

• ринкова позиція позичальника;

• наявність державних замовлень;

• ефективність управління позичальника, професіоналізм і ділова репутація керівництва.

При оцінюванні фінансового стану позичальника-фізичної особи мають бути враховані:

• соціально-економічна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо;

• доходи і витрати клієнта;

• інтенсивність і коректність користування банківськими позичками в минулому;

• вік та здоров’я клієнта;

• зв’язки клієнта в діловому світі, тощо.

Для отримання кредиту позичальник подає до банку такі документи:

• заяву;

• паспорт;

• довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

• анкету позичальника;

• довідки з місця постійної роботи і про доходи;

• документи, що підтверджують право власності на майно позичальника;

• письмовий розрахунок погашення кредиту.

Кредитування здійснюється на підставі укладення між банком і позичальником кредитної угоди й угоди про заставу.

Однією з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Картки емітуються банками. Умовою їх одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом.