5.3 Класифікація кредитів

Згідно з критеріями забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.

Забезпеченість – один з основних принципів банківського кредитування. Цей принцип діє для абсолютної більшості кредитів.

Невелику частку у позичковому портфелі банку становлять бланкові кредити, які можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку і надається інсайдерам банку відповідно до їх частки банківських акцій.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів – стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком – це ті, які не мають належного забезпечення і ті, які числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення позичок і сплату процентів за ними.

За строком повернення банківські позики поділяються:

• строкові;

• до запитання;

• прострочені;

• відстрочені (пролонговані).

За характером визначення процента банківські позички бувають:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою.

За кількістю кредитів банківські позички поділяються на такі, як:

• надаються одним банком;

• є паралельними;

• є синдикованими (консорціальними).

Найбільш поширені позички, які надаються одним банком.

Паралельні позички передбачають надання кредитів кількома банками одному клієнтові на однакових погоджених умовах.

Синдиковані позички – надаються банківським консорціумом, в якому один із банків виконує роль менеджера з підготовки відповідної суми і надання її по кредитній угоді позичальнику. Банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

Розрізняють також кредити за критеріями суб’єктивного і об’єктивного призначення.

Суб’єктивного – торгівельно-промисловим підприємцям, банківським, небанківським фінансово-кредитним установам, органам влади.

Об’єктивного – іпотечний, споживчий, контокорентний, під цінні папери, пов’язані з вексельним обігом.

5.4 Типи кредитів

Виділяють наступні типи кредитів:

• короткострокові (до 1 року);

• довгострокові (більше 1 року);

• кредитна лінія.

Абсолютна більшість кредитів вітчизняних комерційних банків є короткостроковими з наступних причин:

• високий рівень інфляції та песимістичні інфляційні очікування;

• невизначені перспективи валютного курсу гривні;

• пам’ять про валютно-фінансову кризу 1998 р.;

• невідомі параметри державного бюджету наступного року (якщо він буде дефіцитним, повинна збільшитись кількість грошей в обігу, отже зросте інфляція і ціна кредитних ресурсів);

• непрогнозовані зовнішні фактори (ціна на енергоносії, відносини з МВФ, поведінка інвесторів тощо).

За таких умов комерційні банки уникають довгострокового кредитування.

Відновлювальна (револьверна) кредитна лінія передбачає наявність ліміту заборгованості по кредиту. Отже, позичальник може отримати кредит в межах ліміту, погасити всю суму кредиту (або частину), і знову отримати кредит.

Невідновлювальна кредитна лінія передбачає зобов'язання банку надати кредит в певному розмірі. Після надання кредиту та його погашення відносини між банком і позичальником припиняються.

По характеру зобов'язань розрізняється також обов'язкова та під­тверджена кредитна лінія.

Обов'язкова кредитна лінія – контрактне зобов'язан­ня, згідно з яким банк має кредитувати клієнта за його проханням на умовах кредитної угоди.

Підтверджена кредитна лінія – домовленість щодо наміру кредитувати і не є офіційним зобов'язанням.

Комерційні банки практикують надання кредитної лінії переважно у відносинах із дуже надійними позичальниками.