97

Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу

1. Історичні передумови становлення університетської освіти в світі та в Україні

2. Структура, призначення та роль вищої університетської освіти в сучасних умовах

3. Система вищої освіти в Україні та нормативно-правове забезпечення управління вищою освітою

4. Принципи управління освітою

5. Структура управління освітою в Україні. Центральні органи виконавчої влади та їх повноваження

6. Класифікація вищих навчальних закладів в Україні

7. Інтеграційні процеси в світовому освітньому просторі

1. Історичні передумови становлення університетської освіти в світі та в Україні

На зламі тисячоліть відбувається багато змін в усіх сфе­рах життєдіяльності людства, спостерігається процес пере­ходу від одного його якісного стану до іншого, в якому знан­ня будуть основним ресурсом, що забезпечить поступаль­ний розвиток суспільства і реальну конкурентоспромож­ність країни.

За цих умов підвищується роль університетів як центрів ініціювання, створення та поширен­ня нових знань у суспільстві, адже саме вони готують май­бутніх фахівців, професіоналів найвищого ґатунку.

Останнім часом у сфері вітчизняної освіти в цілому, й економічної зокрема, відбувається багато змін. Перш за все, суттєво посилюється державне сприяння розвитку освіти, що виявляється в розширенні самостійності освітніх за­кладів усіх типів та рівнів акредитації. У XXI ст. навчальні заклади вступили з розумінням потреби деуніфікації діяль­ності, демократичності, демонополізації, децентралізації управління, деполітизації освіти, формування нової філософії освіти, но­вого типу мислення.

Сучасна тенденція у сфері освіти — створення єдиного освітнього простору в Європі — це реальність, без якої не­можливо формувати і втілювати в життя стратегію розвит­ку освіти України. Світовий досвід реформування освіти має багато позитивних надбань, врахування яких сприя­тиме розвитку нашої держави та її освіти. Але реформуван­ня в будь-якій сфері, а в освіті особливо, слід здійснювати так, щоб результати реформ сприяли розвитку економіки України, суспільства в цілому, а національна освіта не втра­тила своїх здобутків.

Останнім часом в Україні у зв'язку з її приєднанням до числа держав, що підписали Болонську конвенцію, цим питанням присвячено не одну сторінку в наукових журна­лах, урядових документах, проводяться конференції, на яких обговорюються різні аспекти цієї проблеми. У роз­маїтті думок з цього питання однозначно простежується ро­зуміння того, що в контексті європейських інтеграційних уподобань Україна має враховувати позитивний досвід організації європейської вищої освіти для набуття націо­нальною освітою нових сутнісних і якісних ознак.

Разом з тим реалізація положень Болонської декларації потребує формування масштабної національної стратегії науково-технічного розвитку, системи стратегічного пла­нування підготовки кадрів в умовах накопичування люд­ством знань, поширення закономірностей інформаційного суспільства.

За цих умов університети України мають ви­конати важливу місію перед суспільством і бути в авангарді процесів реформування освіти, відповідаючи на виклики глобалізації.

З історії вищої освіти Донеччини

Донбас за своїми промисловими та людськими ресурсами є найбільшим регіоном нашої держави. В усьому світі відповідно високим вважається рівень розвитку науки та освіти у краї.

Вища освіта це фундаментальне явище в житті людини і суспільства, одна з базових складових прогресу. У Донецькій області мережа вищої освіти включає 18 державних та 12 приватних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (університети, академії, інститути), які готують бакалаврів, спеціалістів, магістрів, та 82 державних навчальних заклади І-ІІ рівнів акредитації (технікуми, коледжі, училища). Вузи Донеччини підготували десятки тисяч випускників, які працюють в України, на теренах СНГ та дальнього зарубіжжя. За кількістю вищих навчальних закладів та охопленням молоді вищою освітою Донеччина посідає третє місце в Україні після таких всесвітньо відомих вузівських центрів, як Київ та Харків.

До найвідоміших вищих навчальних закладів області слід віднести Донецький національний технічний та Донецький національний університети, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Донецький медичний університет, Приазовський державний технічний університет, Слов'янський державний педагогічний університет, Донбаську національну академію будівництва та архітектури.

Наймолодшими, але вже відомими у країні та за її межами стали Донецький державний університет управління, Маріупольський державний гуманітарний університет, Донецький інститут штучного інтелекту та інші.

В роки незалежності України активно розвиваються приватні вищі навчальні заклади. Студентство недержавних вищих навчальних закладів складає 21 тисячу чоловік або 10% від контингенту студентів області. Але так було не завжди. Історія розвитку вищої освіти області починається у 20-х роках XX століття.

Питання професійної підготовки кадрів Донецького басейну до початку 1920-х рр. було дуже важким. З осені 1920 р. розпочав роботу Горлівський гірничий технікум, тоді ж було реформовано в технікум Маріупольське технічне училище. Вчителів для шкіл регіону готували трирічні педагогічні курси, створені на базі колишніх вчительських семінарій. На початку 20-х рр. вони функціонували в Кам'янську, Олександро-Грушевську, Старобільську, Маріуполі, Гришині (сучасне місто Красноармійськ) та в Єнакієві.

30 травня 1921 р. відбулося відкриття Юзівського гірничого технікуму (директором був призначений І. Пугач). У 1922-23 навчальному році було відкрито гірничо-механічну спеціальність, а через рік — гірничу. У березні 1922 р. при технікумі вперше в СРСР були створені вищі інженерні курси (ВІК), які готували інженерів без відриву від виробництва. На курси приймали штейгерів та гірничих механіків із практичним стажем не менше 5 років, а всі слухачі першого набору мали стаж більше 10 років.

19 квітня 1922 р. постановою ВУЦВК Донецький технікум ім. Артема було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапору. В вересні 1923 р. вечірній робітничий технікум було відкрито в Краматорську, а в 1924 р. – і при Юзівському гірничому технікумі.

В листопаді 1926 р. Донецький гірничий технікум був перейменований в гірничий інститут. До його складу тоді входили гірничий та гірничо-механічний факультети. Діяли також вечірній технікум, ВІК та робітфак. Гірничий факультет готував інженерів з експлуатації вугільних місцезнаходжень, гірничо-механічний – гірничих інженерів, електромеханіків, металургів.

В зв'язку з реформою ВТУЗІВ в липні 1930 року на базі гірничо-хімічного факультету ДП був створений Донецький вуглехімічний інститут, а у вересні – Донецький металургійний інститут.

Проте стан цих інститутів на той час був важким – погано вирішувалось питання забезпечення закладів приміщеннями, не було лабораторій для навчання зі спеціальних металургійних дисциплін, не вистачало викладачів. Частково у вирішенні цих проблем допомагав гірничий інститут.

Педагогічну освіту в регіоні на початку 30-х років забезпечували Артемівський і Сталінський педагогічні інститути. За відсутністю приміщень, оснащення та гуртожитків для студентів у кінці 1932 р. Сталінський інститут профосвіти було переведено до Маріуполя, а на початку наступного року розформовано. Викладачі та студенти денного відділення були переведені в Луганський ІПО.

Важливим для Донбасу було відкриття першого медико-профілактичного вищого навчального закладу – Донецького медичного інституту у червні 1930 р. (директором став І. Олімпієв). До війни вуз випустив 1966 лікарів.

У квітні 1935 р. ДП та ДМІ об'єднались в один - Донецький індустріальний інститут, куди були переведені студенти Краматорського вечірнього машинобудівного інституту. Реорганізація двох інститутів мала важливе значення, адже до кінця 30-х років індустріальний інститут став одним з найбільших навчальних закладів країни.

Питання підготовки педагогічних кадрів з вищою освітою для всієї системи народної освіти, як і для загальноосвітніх шкіл, мережа яких на території краю зросла, залишалося невирішеним. Існуючі педагогічні заклади регіону не могли повною мірою забезпечити належний освітній процес. В липні 1937 р. український уряд прийняв постанову про створення Сталінського педагогічного інституту, до його складу входив і учительський інститут.

Педагогічний інститут готував вчителів середньої школи, а учительський - вчителів для неповної середньої школи. Першим директором педінституту було призначено О. Євдокименко. У рік виникнення існувало два факультети: історичний (на якому навчались 71 чоловік) та мовно-літературний (на якому навчались 67 чоловік).

Діяльність вищої школи Донеччини була припинена з початком Великої Вітчизняної війни. До Новосибірської обл. було евакуйовано індустріальний, до м.Кунгур Молотовської обл. Сталінський педагогічний інститут, частково до м. Новосибірська було відправлено обладнання медичного інституту.

За розпорядженням Еріха Коха від 24 жовтня 1942 р. на Україні були закриті установи, вищі за 4-класні школи. На окупованій території Донеччини з 1 листопада 1942 р. діяли 5-місячні курси для студентів 4-5 курсів медичного інституту, котрі не встигли закінчити його у зв'язку з війною. Директором курсів було призначено доктора А. Темзеля, завідуючим навчальною частиною - професора А. Войнара. На курсах займалося 80 колишніх студентів п'ятого курсу й 183 четвертого.

Зруйновану в роки німецько-фашистської окупації мережу вищих навчальних закладів регіону фактично було відновлено вже до закінчення війни. В 1954 р. на базі переведеного Білоцерківського учительського інституту іноземних мов було створено Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, у 1959 р. виник Донецький інститут радянської торгівлі (переведений з Харкова), Донецький музично-педагогічний інститут та Донецький інститут залізничного транспорту (1968 р.), Макіївський інженерний (1972 р.) інститут, Донецький інститут здоров'я, фізичного виховання та спорту (1989 р.).

До того ж, відповідно до наказу Міністра вищої та середньої спеціальної освіти СРСР "Про деяке впорядкування мережі вузів" від 6 квітня 1960 р. Донецький індустріальний інститут було реорганізовано в політехнічний, на базі його філіалу було створено Краматорський вечірній індустріальний інститут.

В 1960 р. відбувалося формування мережі загальнотехнічних факультетів (ЗТФ). Метою їх організації було покращення якості підготовки спеціалістів, що здобувають вищу освіту без відриву від виробництва, та створення кращих умов для занять студентів-заочників. ЗТФ розпочали роботу у Чистяковому (Торезі) і Горлівці, а дещо пізніше - у Єнакієвому, Амросіївці, Харцизьку й Красноармійську.

Важливим явищем, що вплинуло на подальший розвиток вищої освіти на Донеччині було відкриття у 1965 р. державного університету на базі Донецького педагогічного інституту. Першим ректором ДонДУ було призначено члена-кореспондента АН України Л. Литвиненка. На 1 вересня 1965 р. в університеті працювали 2 члени-кореспонденти Академії наук, 7 професорів і докторів наук, 75 доцентів і кандидатів наук.

Одночасно із заснуванням ДонДУ був створений Донецький науковий центр, до складу якого входили наукові установи АН УРСР, 13 вузів Донецької та Луганської областей, їх філій та загальнонаукових факультетів, галузеві науково-дослідницькі й проектно-конструкторські інститути та бюро. Таким чином, за словами першого секретаря ЦК КП України П. Шелеста, "Донецьк став містом науки, науковий комплекс, що склався, може вирішувати складні проблеми з розвитку виробничих сил Донбасу та підготовки спеціалістів...".

Університет і установи Донецького наукового центру склали єдиний науковий комплекс, який давав можливість спільно і більш ефективно використовувати як наявну матеріально-лабораторну базу, так і могутній науковий потенціал.

Вища школа завжди була вагомою складовою економічного розвитку Донбасу. В умовах незалежності держави у системі вищої освіти Донеччини відбулись значні зміни. Підготовку спеціалістів вищої кваліфікації почали готувати Донецький та Приазовський державні технічні університети, Донецький державний медичний університет, Донецький державний університет економіки і торгівлі, Донбаська державна академія будівництва та архітектури, Донбаська державна машинобудівна академія, Донецька державна академія управління, при Донецькому державному університеті був створений інститут внутрішніх справ України.

На базі спеціального конструкторського бюро виник Донецький державний інститут штучного інтелекту. З метою підготовки спеціалістів-гуманітаріїв та вивчення української та грецької культури при ДонДУ було відкрито Маріупольський гуманітарний інститут (на базі гуманітарного коледжу). Зараз на Донеччині діють чотири вузи, що мають статус національних - Донецький національний університет, Донецький національний технічний університет, Донбаська національна академія будівництва та архітектури, Донецький національний університет економіки і торгівлі.

На теперішній час у державних та приватних вузах Донеччини працює біля 5900 викладачів, серед них - 570 професорів, докторів наук, 2800 доцентів, кандидатів наук, серед професорсько-викладацького складу 16 академіків та членів-кореспондентів Національної академії наук України, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії юридичних наук України та дійсних членів міжнародних академій.

Рушієм соціального прогресу нашого краю став інтелектуальний та науковий потенціал вищих навчальних закладів. Поступовий розвиток економіки викликав розбудову вищої освіти, яка на початок 1920 року складала 17 вузів з колективом студентів 2,3 тисяч осіб; у 2007 році потенціал вузів І-IV рівнів акредитації став налічувати 101 навчальний заклад, де навчається 217,5 тисяч студентів.

В докторантурах і аспірантурах ВНЗ Донеччини здійснюється підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації.

Необхідність системного трансформування нашого суспільства і створен­ня нових економічних відносин у державі потребують високого рівня кваліфікації та компетентності спеціалістів, працівників різних галузей виробництва, освіти, науки, охорони здоров'я та культури.

Саме тому людина повинна постійно оновлювати свої знання, мати пер­спективу професійного зростання в умовах конкуренції і швидко змінювати сферу професійної діяльності.

Загальним завданням системи Вищої освіти Донеччини є оптимізація структури вищих навчальних закладів, укрупнення та зменшення кількості навчальних напрямів та спеціальностей, визначення місця бакалавра та магістра в системі розподілу праці.

Сьогодні ВНЗ Донеччини проводять активну роботу щодо адаптації вітчизняної системи вищої освіти до умов Болонського процесу і входження до Європейського простору.

З історії Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Донецький національний університет економіки і торгівлі має давню історію. Етапи його становлення наочно відображають періоди сучасної історії України. Університет, як навчальний заклад бере свій початок з Вищих кооперативних інструкторських курсів, що функціонували при Центральному Українському кооперативному комітеті з осені 1917 року. На базі цих курсів у січні 1920 року за ініціативою професора Михайла Івановича Туган-Барановського був створений Український кооперативний інститут у м. Києві.

У1934 році інститут був переведений до Харкова, де був об'єднаний з декількома іншими ВНЗ і існував як Харківський інститут радянської торгівлі.

У червні 1959 року Рада Міністрів України прийняла постанову про переведення інституту з міста Харкова у місто Сталіно та перейменування його у Сталінський інститут радянської торгівлі. Необхідність прийняття такого рішення уряду була викликана об'єктивною потребою Донбасу у створенні нових навчальних закладів.

Після того як місто Сталіно було перейменоване у місто Донецьк, інститут також змінив свою назву і став називатися Донецький інститут радянської торгівлі. Так розпочався його "донецький період".

Починаючи з 1960 року Донецький торгівельний інститут активно відкриває свої філії у багатьох містах України (Сімферополь, Керч, Харків, Київ, Одеса, Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ).

Згодом на базі цих філій були створені Київський національний торгово-економічний університет, Харківський державний університет харчування і торгівлі, Криворізький інститут народного господарства, Керченський технологічний інститут рибного господарства.

У 1992 році Донецький інститут радянської торгівлі змінив назву на Донецький державний комерційний інститут, а у 1998 році на підставі рішення Державної акредитаційної комісії і постанови Кабінету Міністрів України ВНЗ отримав найвищий четвертий рівень акредитації та статус університету. У 2000 році університету присвоєно ім'я його засновника – вченого, громадського й політичного діяча М.І.Туган-Барановського.

Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності університету, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки Указом Президента України №169/2007 від 3 березня 2007 р. ДонНУЕТу було надано статус національного.

Сьогодні Донецький національний університет економіки і торгівлі - це провідний торгово-економічний вищий навчальний заклад України. Зусилля професорсько-викладацького колективу університету спрямовані на постійне поновлення змісту та методів навчання, створення гнучкої системи підготовки спеціалістів для економіки України. За роки свого існування університет підготував біля 90 тис. спеціалістів для національного господарства. Випускники університету працюють у багатьох країнах світу, тільки для країн далекого зарубіжжя підготовлено 1200 фахівців.

Внаслідок своєї плідної діяльності ДонНУЕТ перетворився у навчально-науковий центр економічної освіти, відомий своїми досягненнями далеко за межами України.

Університет готує фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр за такими спеціальностями: "Міжнародна економіка", "Фінанси", "Банківська справа", "Облік і аудит", "Економіка підприємства", "Маркетинг", "Менеджмент організацій", "Товарознавство та комерційна діяльність", "Товарознавство та експертиза в митній справі", "Обладнання переробних і харчових виробництв", "Технологія харчування", "Готельно-ресторанна справа".

До складу університету як структурні підрозділи входять:

• інститут обліку і фінансів,

• інститут економіки і управління,

• інститут харчових виробництв,

• інститут післядипломної освіти,

• факультет маркетингу, торгівлі та митної справи,

• факультет харчування,

• економіко-технологічний факультет (м. Севастополь),

• навчальні центри в м. Сімферополі, Луганську, Маріуполі, Кривому Розі;

• технікуми у м. Докучаєвську, Краматорську, Маріуполі та Шахтарську.

Підготовка наукових фахівців в університеті здійснюється через аспірантуру з 12 спеціальностей і докторантуру з 3 спеціальностей. Функціонують 2 спеціалізовані вчені ради: спеціалізована вчена рада по захисту докторських і кандидатських дисертацій з економічних наук; спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертацій з технічних наук. Таким чином, в університеті можна отримати диплом від молодшого спеціаліста до доктора наук.

Досягнення вчених ДонНУЕТу мають широке розповсюдження. Світове визнання одержали дослідження наукових шкіл з економіки та фінансів торгівлі, бухгалтерського обліку, аналізу і контролю, маркетингу та комерційної діяльності, маркетингового менеджменту, обладнання харчових виробництв, технології громадського харчування, охорони праці.

Внесок учених і педагогів університету отримав високу оцінку Уряду України. У 1970 році за успіхи в підготовці кадрів у зв'язку з 50 річчям від дня заснування університет було нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради України.

У 2002 році ДонНУЕТ став переможцем у міжнародному академічному рейтингу популярності і якості „Золота фортуна" і нагороджений срібною медаллю „10 років незалежності України", у цьому ж році орденом Пошани за вагомий внесок у розвиток системи вищої освіти незалежної України, підготовку висококваліфікованих кадрів, а також зміцнення міжнародного співробітництва та Золотою медаллю ім. М. Туган-Барановського за значний особистий внесок у розвиток економічної і науково-технічної сфер та активну громадську діяльність на благо і розбудову України.

У 1998 році Міжнародна асоціація країн СНД зареєструвала наукове відкриття професора, завідувача кафедри університету В.В. Осокіна у галузі екології.

У 2003 році за розробку науково-технічних основ створення і освоєння технології масового виробництва озонобезпечних побутових холодильників та морозильників з високою енергетичною ефективністю творчому колективу науковців ДонНУЕТ О.О. Шубіну, В.І. Ландику, В.В. Жидкову, О.М. Горіну, Г.В. Гейєру, І.Н. Красновському присуджено Державну премію в області науки і техніки.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського одним з перших вищих навчальних закладів в Україні розпочав роботу над міжнародними науковими проектами у межах європейської програми ТЕМРUS/ТАСІS. Учені університету успішно співпрацюють із зарубіжними партнерами також у межах програми RЕАР Британської Ради при фінансуванні з боку фонду "Ноу-Хау", отримавши гранти на розробку економічних курсів, починаючи з 1998 року. Крім того, вчені ДонНУЕТу щорічно отримують гранти на участь у закордонних наукових конференціях і семінарах, публікації наукових статей у межах програм ТАСІS, Британської Ради, ТRЕХ, Фонду "Відродження", Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Тісні зв'язки ВНЗ підтримує з Каліфорнійським університетом США, Афінським університетом у Греції.

Поряд з розвитком творчих контактів з ВНЗ далекого зарубіжжя Донецький національний університет економіки і торгівлі продовжує давню співпрацю з ВНЗ Росії (Російська економічна академія ім. Г.В. Плеханова, Санкт-Петербурзький торгово-економічний університет, Воронезький університет, Московський університет споживчої кооперації).

У 2005 році ДонНУЕТ пройшов міжнародну сертифікацію у Міжнародному освітньому товаристві (ІЕS) (м. Лондон) та отримав рейтинг А, який відповідає характеристиці „Першокласний заклад із міжнародним досвідом" що дало можливість видавати випускникам поряд із вітчизняним дипломом Міжнародний сертифікат ІЕS за усіма спеціальностями.

У 2006р. ДонНУЕТ нагороджений дипломом Всеукраїнського конгресу профспілок як кращий навчальний заклад з організації наукової роботи серед студентів.

У рейтингу вищих навчальних закладів України за підсумками науково-освітянської діяльності у 2005 та 2006 році університет зайняв перше місце серед групи економічних ВНЗ.