2. Структура, призначення та роль вищої університетської освіти в сучасних умовах

Університети є основою сучасного інституту вищої освіти та форм розвитку співробітництва на євра­зійському освітньому просторі. Це зумовлено тим, що за всіх відмінностей і тонкощів національних державних освітніх стандартів, за всього динамізму та національних особливостей проблем вищої школи незмінним залишаєть­ся статус і призначення університету, зміст його діяльності в системі вищої освіти кожної країни.

Університет — це вищий навчальний заклад, що має певні специфічні риси, особливі механізми та фор­ми функціонування. Основоположними якісними ознака­ми таких навчальних закладів є:

• високий, можна сказати, елітний, рівень підготовки фахівців, що базуєть­ся на ґрунтовній методологічній основі,

• можливість набут­тя студентами не просто базових, а фундаментальних знань з різних галузей науки за оптимального поєднання природ­ничих і гуманітарних навчальних дисциплін,

• здатність до формування і поширення вікових морально-культурних цінностей,

• перевага в науковій роботі частки фунда­ментальних та креативних досліджень;

• університет є основним джерелом поповнення науково-пе­дагогічних кадрів для системи вищої освіти

• університет виступає генератором змін у сфері організації освіти.

Ці ознаки кла­сичної університетської освіти, які відповідають рівню осві­ченості випускників, дають змогу говорити про особливу роль університетів не тільки в освітянській, про­світницькій сферах, а й у розбудові сучасного суспільства.

Нині університет у США, європейських краї­нах, країнах близького зарубіжжя, насамперед Росії, є по­єднанням різних елементів моделей вищої освіти, і його діяльність спрямована не лише на поширення, а й на активне створення нових наукових, культурних і суспільних цінностей. Крім урядових органів і організацій (у США, наприклад, Міністерство освіти, Національний науковий фонд, Національна дослідницька рада) величезну роль у поширенні та активізації громадських зв'язків універси­тетів із суспільством відіграють громадські організації та добровільні об'єднання.

Так, у Європейському Союзі нині активно діють такі об'єднання університетів: Європейська асоціація університетів та вищих шкіл, Європейська асо­ціація університетів та Євразійська асоціація універси­тетів.

У США функціонують Американська рада з освіти, Асоціація американських коледжів, Американська асоці­ація вищої освіти, Асоціація американських університетів.

Перспективними з огляду на це є пропозиції щодо розробки Конвенції співробітництва та інтеграції уні­верситетів країн СНД.

Перевагами університетів перед іншими ти­пами вищих навчальних закладів, особливо у контексті Болонського процесу, є такі:

• Забезпеченість найбільш висококваліфікованими викладачами з широким спектром спеціальностей.

Це дає можливість університетам, насамперед, впроваджувати навчання за новими спеціальностями і напрямами, створю­вати умови для отримання студентами другої, додаткової, "ринково орієнтованої" спеціальності, забезпечувати інтегративність навчання. Наявність великої кількості вчених у галузі фундаментальних наук, численних всесвітньо відо­мих наукових шкіл сприяє полегшенню підготовки спеці­алістів для наукомістких виробництв, формуванню навко­ло університетів технопарків, інноваційних інкубаторів, венчурних центрів тощо.

• Забезпечення підготовки на найвищому інтелектуальному рівні у магістратурі, аспірантурі та докторантурі, розгорнуті системи профорієнтацій­ної роботи, перепідготовки та підвищення кваліфікації, тісні зв'язки з навчальними закладами усіх рівнів акреди­тації та найширшим колом роботодавців.

Це дає змогу ство­рити ефективну систему навчальних практик та стає особ­ливо актуальним з погляду здатності реалізовувати ідеї безперервної освіти, освіти протягом усього життя.

• Широта спектра підготовки фахівців в університетах.

Дає можливість якнайкраще осягнути усі проблеми підготовки спеціалістів для різних сфер діяль­ності та бути лідерами у реалізації освітньої функції вищої школи. Університети виступають основним полем для відпрацювання різноманітних змін у змісті та технології освіти, насамперед посилення фундаментальної складової підготовки, активного використання у навчальному процесі результатів і технологій наукового пошуку, поглиб­лення міждисциплінарних знань.

• Унікальність традицій, що складались десятиріччя­ми, а то й століттями, дух демократизму, самоврядування і автономності, можливості здійснення системної, насиченої, диверсифікованої позанавчальної діяльності роблять університети осередками високої моральності, духовності, патріотизму.

Незаангажованість, певною мірою незаідеологізованість, надпартійність дають можливість універ­ситетам бути осередком, провідником ідей та фундамен­тальних засад державності й цивілізованості.

Таким чином, університет — це передовий, прогресивний навчально-освітньо-просвітницький центр, фундаментальна науково-дослідна інституція, загальнона­ціональний інтелектуальний осередок, генератор новацій і креативу, каталізатор та провідник високої культури і ду­ховності.

За своїм потужним синергічним ефектом у всіх сферах та структурах людської життєдіяльності універ­ситет справедливо можна порівняти з храмом.

Університети України, зокрема економічні, завжди прагнули й успішно сприяли підвищенню рівня підготовки професіоналів-економістів для національної економіки. Реалізація положень Болонської декларації для універси­тетів не потребує докорінної зміни їх діяльності, тому що університети постійно турбуються про підвищення конку­рентоспроможності своїх вихованців, підтримують стабіль­ні контакти з провідними університетами світу, мають для цього потрібну матеріально-технічну базу, високий рівень науково-педагогічного персоналу, спільні науково-дослідні та навчальні проекти.

Формування нової концепції вищої освіти потребує ак­тивної творчої діяльності університетів, які здатні здійснювати високопрофесійну підготовку фахівців на базі міждисциплінарних досліджень, здійснюваних уні­верситетами спільно з відділеннями та інститутами Націо­нальної академії наук України.