Іі. Поява перших Запорізьких Січей. Військово-адміністративний устрій Запорізької Січі.

2.1. Природа Дніпровського Низу, дніпровські пороги.

«Прибуваючи до безмежного українського степу, козаки, звичайно,селилися понад Дніпром та Південним Бугом і їхніми численними притоками, насамперед Оріллю, Самарою, Чортомликом, Томаківкою. Особливо притягував їх Дніпро – священна й заповітна для козаків ріка, оспівана ними в думах та переказах.

Слово «Дніпро» було вживане вже первісними індоєвропейськими племенами, з яких пізніше вийшли слов’янські, германські, романські та інші народи, в тому числі скіфи. Перший склад «Дн» (дон, дан, дун), тобто вода, присутній у назвах багатьох рік басейну Чорного та Азовського морів. Досить згадати: Дніпро, Дон, Донець, Дністер, Дунай. Другий склад – «іпро» («апро») має аналогії в найдавнішій індоєвропейській мові – санскриті, нині мертвій, і означає – «західний». Отже, назва Дніпро найвірогідніше перекладається як «західна ріка».

Батько історій – Геродот Галікарнаський (490 – 424 рр. до н.р) називав Дніпро «Борисфеном». Він особисто побував на нижньому Дніпрі і залишив у своїй книзі «Історія» найперші письмові згадки про цю ріку: «Борисфен… - найбільша ріка – найбагатша поживними продуктами не тільки між скіфськими ріками, але й між усіма взагалі, опріч єгипетського Нілу… » А проте з інших рік Борисфен найкрасивіший, він постачає пречудові й розкішні пасовиська для худоби, прехорошу й великій кількості рибу; вода його на смак дуже гарна, чиста… Уздовж нього тягнуться чудові хліборобські поля або росте дуже висока трава, в таких місцях, де не сіють хліб. У Борисфені водяться величезні риби без хребтового стовпа (осетри), білуга, севрюга, сом, сазан, судак, лящ, щука, тараня та інші.» ¹

«В Дніпровських плавнях водились бобри, видри, куниці, дикі кабани та інші звірі та водяні птахи – гуси, лебеді, качки та інші. У балках та байраках водилися лисиці, зайці, вовки, ведмеді. Наші предки – слов’яни – називали Дніпро – Славутою, Славутичем, тобто слов’янською рікою. Козаки любовно називали Дніпро своїм братом, а лоцмани говорили про нього як про «козацький шлях». Унікальною особливістю Дніпра були його знамениті пороги – пасма кам’яних скель, що стирчали з води на висоту до п’яти метрів і майже суцільною масою перекривали ріку.

Залишалися лише вузенькі бурхливі проходи, які були дуже небезпечні особливо влітку та восени при низькій воді. Порогів було дев’ять: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський, Лишній і Вільний. Між порогами знаходилися забори, тобто скелі розкидані по русло ріки, особливо з правого берега, які, однак, не перетинали всю ріку і залишали вільним прохід для суден. Часом забори мало чим відрізнялися від порогів, і деякі автори налічують 13 порогів. Усього забор було 91, але найбільшими з поміж них були шість: Волошиново, Стрільча, Тягинська, Вороново, Крива й Товулжанська. Крім того, подекуди на Дніпрі стриміли поодинокі камені, нерідко овіяні легендами. Найвідомішими серед них були сім: Богатирі, Монастирко, Корабель, Гроза, Цаприга, Гаджола й Розбійники. Пороги тягнулися Дніпром від сучасного Дніпропетровська до Запоріжжя. Найстрашнішим порогом був Ненаситецький, що зажив собі лихої слави ще в давнину.

На Дніпрі було 265 островів, з них острів Хортиця – була й залишається найбільшим дніпровським островом, на якому виникла перша Запорізька січ.»²

¹ Мицик Ю.А. , Плохій С.М., Стороженко І.С. – «Як козаки воювали» Промінь. 1993. – с.45 – 51.

² Голобуцький В. «Запорізьке козацтво». К. – 1994. Розділ 2 ст124 - 127.