Державний устрій

Березневі статті (1654 р.) визначили державний лад України (Гетьманщини) таким, в якому тісно перепліталися республіканські й монархічні начала. Зберігався військово-адміністративний апарат влади й управління, що склався під час національно-визвольної війни.

На чолі Української держави стояв гетьман, якого обирала Генеральна рада. Гетьману належала вища законодавча влада: він видавав універсали, що мали статус вищих законодавчих актів. Як глава виконавчої влади гетьман розпоряджався державними витратами, організовував збирання податків, мав право на роздачу державних земель. Гетьман представляв державу у зовнішніх стосунках, був вищим воєначальником, часто сам призначав генеральну старшину й полковників. Гетьман був вищою апеляційною судовою інстанцією, мав право затверджувати судові вирокі, інколи, стосовно бунчукових товаришів та козацької верхівки, самостійно розглядав судові справи.

У системі управління Гетьманщиною важливу роль відігравали генеральна та старшинська ради. Генеральна рада зародилась під час національно-визвольної війни, про що свідчить і її первинна назва: “Військова рада”. Спочатку це було зібрання козаків, і вона мала переважно військове значення. Вищим військово-адміністративним органом, генеральним урядом, за допомогою якого гетьман здійснював цивільну і військову владу була Генеральна військова канцелярія.. Генеральну старшину обирала старшинська рада чи призначав гетьман. Генеральні старшини очолювали окремі галузі управління. Так, генеральний обозний завідував артилерією, за відсутності гетьмана, виконував обов’язки наказного гетьмана, керував військом. На місцях управляли полкові й сотенні уряди, які сформувалися після визвольної війни. Територія України поділялася на своєрідні воєнно-адміністративні одиниці — полки і сотні.

Судова система Гетьманщини після 1654 р. складалася з Генерального військового суду, полкових, сотенних і громадських (сільських) судів. Вищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд. Він діяв як суд першої інстанції у справах особливої важливості і складався з генерального судді та генеральної старшини. В різний час генеральних суддів було від одного до трьох.

Правова система

Формування української держави, безперечно, вплинуло на розвиток українського права. Але якщо після визвольної війни польський апарат державної влади було повністю ліквідовано, то в правовій сфері зміни відбувалися дещо інакше. Серед джерел права було скасовано лише ті, які слугували зміцненню панування польської шляхти: “Устава на волоки”, “Ординація війська Запорозького”, сеймові конституції. Інші ж, зокрема, Литовські статути (1529, 1566, 1588 pp.), збірники магдебурзького права, окремі королівські та князівські грамоти, постанови сейму частково продовжували діяти. Це були правові документи конституційного характеру, які визначали правове становище Гетьманщини в складі Росії, порушували головні питання внутрішнього життя України. Чільне місце посідало також гетьманське законодавство, зокрема, універсали, декрети, грамоти, ордери, інструкції, листи. Ці акти регулювали переважно адміністративні й цивільні відносини. Серед них були як загальнообов’язкові, так і ті, що визначали правове становище окремих станів, установ, господарств, осіб. Статус підзаконних актів, спрямованих на реалізацію актів царя й гетьмана, мали універсали й укази Генеральної військової канцелярії.

Лекція 7

Тема: Україна-Гетьманщина в часи наступу царизму на її вольності

(кінець XVII - 80-ті роки ХVІІІ ст.)

План

1. Суспільний лад

2. Державний лад

3. Право

Основна література

Апанович О.М. Урядові службовці Гетьманщини – українська інтелігенція XVIII ст. // УІЖ – 1997. - №2; Берлинский М. История города Киева // Київська старовина – 199. - №1; Голобуцький В.А. Запорізьке козацтво. - К.,1994; Горобець В.М. До питання про еволюцію гетьманської влади в України у першій третині ХVIII ст. // УІЖ. -1993. - №2-3; Кониский Г. История Русов или Малой России. – К., 1991; Короткова Л., Віхров О. Сімейне право України (історичний огляд)// Право України. – 1994.- № 11-12; Кульчицький В. Кодекс українського права 1743 року // Право України. – 1994. -№9; Макаренко А. Причини створення Кодексу Гетьманщини 1743 року // УІЖ. – 1997. - №12; Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього коша запорозького. – Дніпропетровськ, 1994; Смолій В.А., Ричка В.М. Угоди гетьманського уряду України з Московською державою (1654-1764) очима правознавця // УІЖ. - 1993. - № 4-6; Струкевич О.К. Про остаточне знищення гетьманства на Українї та заснування другої Малоросійскої колегії // УІЖ. – 1993. - №7-8; Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - К.,1968; Ткач А.П. Кодификация, памятники и основные черты права Украины второй половины XVII - н. XIX ст. - К.,1969; Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів, 1990, Т.І.