14. Заповніть таблицю «Засоби вираження граматичних значень» власними прикладами в українській, російській та іноземній мовах.

Способи вираження	Українська мова	Російська мова	Іноземна мова
Синтетичні
1. Афіксація
1.1. суфіксація
1.2. префіксація
1.3. конфіскація
1.4. інфіксація
1.5. трансфіксація
1.6. нульовий афікс
2. Чергування
3. Наголос
4. Редуплікація
5. Словоскладання
6. Суплетивізм
Аналітичні
1. Службові слова
1.1. артиклі
1.2. прийменники
1.3. допоміжні дієслова
1.4. слова ступеня
1.5. пусті слова
1.6. сполучники
1.7. частки
2. Інтонація
3. Порядок слів

15. Наведені фрази на мові суахілі з їх перекладом на українську мову:

atakupenda – він буде любити тебе

nitawapiga – я буду бити їх

atatupenda – він буде любити нас

anakupiga – він б’є тебе

nitampenda – я буду любити його

unawasumbua – ти дратуєш їх.

Перекладіть на мову суахілі наступні фрази: Ти будеш любити їх. Я дратую його. Зробіть висновки про граматичні категорії у мові суахілі та засоби їх вираження.

16. Письмово дайте відповідь на питання: які спільні й відмінні ознаки мають речення української мови і тієї іноземної мови, яку ви вивчаєте?

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

1. Лінгвістичне ессе на одну із тем: “Мова у моєму житті”; “Людина мислить

і розмовляє словами”; “Мова – феномен культури” (4 год.)..

Мета: перевірка засвоєння основних філософських питань мовознавства; розуміння сутності мови як суспільного явища.

2. Комплексний опис будови одного із словників (4 год.):

Словарь української мови Б. Грінченка;

Толковый словарь живого великорусского языка В.И.Даля;

Лінгвістичний енциклопедичний словник;

Літературний енциклопедичний словник;

Шевченківський словник;

Словник іншомовних слів (останнє видання);

Словник лінгвістичних термінів (останнє видання).

План опису.

1. Коли і ким складений словник?

2. Мета і завдання словника.

3. Скорочення, умовні знаки, використані у словнику.

4. Кількість слів, чим визначається їх відбір.

5. Принципи класифікації слів.

6. Зміст словникової статті, її будова.

7. Прийоми пояснення слів.

8. Як і з якою метою використовуються ілюстрації?

9. Висновок про тип словника.

Мета: перевірка засвоєння принципів класифікації та способів тлумачення слів у словниках різного типу.

Методи навчання: проблемні лекції; лекції-семінари; лекції-конференції; робота з науковими першоджерелами; виконання творчих завдань, робота в Інтернет.

Методи оцінювання: для діагностики знань використовується модульно-рейтингова система зі 100-бальною шкалою оцінювання. Поточне тестування: оцінки за тести (6), за термінологічні диктанти (2), оцінки за виконання індивідуальних завдань, творчих завдань, за виконання самостійної роботи. Підсумкове тестування: іспит.

Шкала оцінювання:

90-100 балів – відмінно (А);

82-89 балів – добре (В);

75-81 бал - добре (С);

67-74 бала – задовільно (D)

60-66 балів - задовільно (E);

35-59 балів – незадовільно з можливістю перескладання (FX);

1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Система оцінювання.

Якщо сума набраних балів становить не менше 60 балів, то вона може бути зарахована як підсумкова модульна оцінка з навчальної дисципліни. Якщо сума набраних балів менше 60 або студент має бажання підвищити рейтинг, він складає іспит, при цьому бали, набрані за результатами модульних контрольних робіт анулюються.

Додатково до підсумкового рейтингу студенту можуть бути зараховані бали за:

• активну участь в обговоренні контрольних питань на семінарських заняттях (не менше 6 позитивних оцінок);

• систематичність роботи протягом семестру (відвідування всіх занять без пропусків).

За кожну відмову відповідати на контрольні питання семінарського заняття та за невиконане домашнє завдання чи самостійну роботу знімається 2 бали від загального рейтингу.

Методичне забезпечення: освітньо-професійна програма підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму «Педагогіка і методика середньої освіти»; навчальна програма «Вступ до мовознавства» (Рівне, 2000); опорні конспекти лекцій; методичні матеріали “Вступ до мовознавства” (Рівне, 2000, 2006); ілюстративний матеріал; Тестові, контрольні та аудиторні завдання (Рівне, 2006);

Плани практичних занять

Заняття 1. Загальні питання мовознавства. Сутність мови

Контрольні питання

1. Мовознавство як наука. Предмет та завдання мовознавства. Розділи мовознавства.

2. Основні проблеми мовознавства.

3. Методи мовознавства (виконати № 1 завдань для самостійної роботи).

4. Розкрити сутність концепцій відомих лінгвістів щодо природи мови.

5. Знакова природа мови.

6. Загальнонародний характер мови. Літературна мова та її риси. Стилі мови.

7. Функції мови та засоби їх вираження.

Практичне завдання

1. Проаналізуйте підходи авторів різних підручників зі Вступу до мовознавства до визначення об’єкта, предмета, завдань мовознавства. Уточніть, що є спільним у постанові цих питань. Назвіть, які розбіжності існують у підході до визначення об’єкта, предмета та мети вивчення мовознавства.

2. Перекладіть на українську мову. Письмово прокоментуйте думки вчених щодо природи мови.

« Язык есть как бы внешнее проявление духа народа; язык народа есть его дух, и дух народа есть его язык – трудно себе представить что-либо более тождественное» (В.фон Гумбольдт) [Звегинцев, 1956, с. 71].

«Языки, эти образованные из звуковой материи природные организмы, притом самые высшие из всех, проявляют свои свойства природного организма не только в том, что все они классифицируются на роды, виды, подвиды и т.д., но и в том, что их рост происходит по определенным законам» (А.Шлейхер) [Звегинцев, 1956, с. 95].

«психический элемент является важнейшим фактором всякого культурного развития, фактором, вокруг которого группируются все остальные, а психология – главной основой всякой подлинно культуроведческой дисциплины. Однако это еще не означает, что психический элемент является единственным фактором; нельзя построить культуры на одной психической основе. … как только мы вступаем в область исторического развития, мы имеем дело наряду с психическими факторами также и с физическими» (Г.Пауль) [Звегинцев, 1956, с. 160].

«… по отношению к звукам слов, как к звукам речи, языковедение связывается с известным отделом физиологии, именно с физиологией звуков речи. Что касается значений звуков в словах, то исследование природы значений слов принадлежит той науке, которая изучает духовные явления и называется психологией, т.е. по отношению к значениям слов языковедение связывается с психологией» (Ф.Ф. Фортунатов) [Звегинцев, 1956, с. 198].

«… в языке сочетаются в неразрывной связи два элемента: физический и психический… Силы и законы и вообще жизнь языка основываются на процессах, отвлеченным разбором которых занимаются физиология (с анатомией – с одной, и с акустикой – с другой стороны) и психология» (И.А. Бодуэн де Куртенэ) [Звегинцев, 1956, с. 229].