3.5. Битва під Ватерлоо

Союзники, що мали величезну перевагу в живій силі й озброєнні, не забарилися розпочати нову війну. Французька армія ввійшла на територію Бельгії й у двох боях розгромила пруссів і британців. 18 червня 1815 р. Наполеон атакував головні сили британців, що закріпилися поблизу бельгійського селища Ватерлоо.

Французи вже майже зламали опір британських військ під командуванням фельдмаршала Артура Веллінгтона, коли на поле бою прибула прусська армія фельдмаршала Гебхарда фон Блюхера. Французькі війська були розгромлені. Вся імператорська гвардія була знищена. До кордонів Франції наближалися сотні тисяч військ союзників. Незабаром вони знову вступили в Париж.

22 червня 1815 р. Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову утвердилися Бурбони. Наполеон не зміг виїхати до Америки внаслідок блокади берегів Франції британською ескадрою і був змушений здатися англійцям. Колишній імператор був засланий на острів Святої Єлени, що належав Великій Британії. Там 5 травня 1821 р. Наполеон Бонапарт помер.

4. Територіальні зміни

ВНАСЛІДОК ВІДЕНСЬКОГО КОНГРЕСУ

4.1. Наростання протиріч між провідними державами Європи

Представники європейських держав (за винятком Туреччини) зібралися в столиці Австрії для вирішення питань відновлення у Європі феодальних порядків і монархій, скинутих у ході наполеонівських війн. Віденський конгрес (вересень 1814 р. – червень 1815 р.) зосередив свою увагу на новому територіальному устрої в Європі. Однак між його учасниками виникли протиріччя.

Росія прагнула приєднати до своєї території Велике герцогство Варшавське. Російський імператор пообіцяв відновити в Польщі місцеві закони й прийняти конституцію. Проти цього наміру рішуче виступали Велика Британія та Австрія. Прагнучи зберегти в Європі суперництво Австрії й Пруссії, які виконували б роль противаги одне іншому, Росія підписала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії. Проти російсько-прусського союзу виступили Велика Британія, Австрія й Франція, які в грудні 1814 р. підписали таємний договір про спільні дії проти Пруссії й Росії. Австрія прагнула посилити свій вплив на німецькі держави і була супротивником їхнього об’єднання.

4.2. Рішення Віденського конгресу

У березні 1815 р. робота конгресу була перервана звісткою про нову спробу Наполеона повернути владу. Однак, напередодні Ватерлоо, 9 червня 1815 р. представниками Австрії, Великої Британії, Росії, Пруссії, Швеції й Португалії був підписаний головний документ конгресу – «Заключний генеральний акт». У наступні роки до нього приєдналися ще 33 європейські держави.

Основні положення «Заключного генерального акту»

Франція була зобов’язана відновити свої кордони, що існували до 1792 р.

Бельгія й Голландія об’єднувалися в Нідерландське королівство.

Італія була розділена, було відновлено Сардинське королівство (П’ємонт), до складу якого були включені Савойя, Ніцца й територія Генуезької республіки.

Австрія відмовилася від Австрійських Нідерландів (Бельгії) і замість них одержала Галичину й Далмацію, відновила свою владу у Венеції й Ломбардії.

Пруссія одержала майже половину території Саксонії, більшу частину Вестфалії, Рейнську область і Померанію.

Велика Британія отримала Мальту, Маврикій, Тринідад, Тобаго, Капську область у Африці, Цейлон, установила протекторат над Іонічними островами.

Росія приєднала Царство Польське, Фінляндію й Бессарабію.

Був створений Німецький союз у складі 34 держав й 4 вільних міст.

З 19 швейцарських кантонів була утворена Швейцарська конфедерація, що одержала гарантію «вічного нейтралітету».

Норвегія, що належала Данії – союзниці Наполеона, була приєднана до Швеції.