6. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

В сучасній економічній літературі під світовими цінами розуміються ціни, за якими здійснюються експортні та імпортні операції, котрі достатньо повно характеризують стан міжнародної торгівлі конкретним товаром, тобто це ціни світових товарних ринків або великих комерційних експортно-імпортних угод, які укладаються па ринках відповідного товару в основних центрах світової торгівлі та здійснюються у вільноконвертованій валюті. Вони відображають середньосвітові умови виробництва, реалізації та споживання конкретних товарів.

Не всі ціни, за якими здійснюється світова торгівля, можна розглядати як світові. Зокрема, не є світовими ціни епізодичних, разових (одиничних) зовнішньоторгових операцій. Не можна розглядати ціни, за якими здійснюються міжнародні товарообмінні операції або поставки товарів у рамках програм державної допомоги як світові, тому що ці операції носять «зв'язаний» характер, і ціни в таких умовах можуть суттєво відхилятися від рівня цін угод, які носять комерційний характер. Ціни, за якими здійснюється торгівля в межах замкнутих економічних угруповань (навіть якщо товарообіг значний за обсягом), також не можуть вважатися світовими. Ці ціни за рахунок субсидування з боку держави можуть суттєво відрізнятися від цін інших великих постачальників цієї продукції на світовий ринок. Наприклад, це стосується цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС.

Таким чином, на практиці світові ціни — це експортні ціни основних постачальників конкретного товару та імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю світовими є експортні ціни Канади; нафту — експортні ціни країн-членів ОПЕК; пиломатеріали - експортні ціни Швеції; каучук — ціни Сінгапурської біржі; кольорові метали — ціни Лондонської біржі кольорових металів; хутро — ціни Лондонського та Санкт-Петербурзького аукціонів; чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо, Лондоні. Якщо на сировинні товари світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів вирішальну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи та види цих виробів.

Спеціалісти по-різному пояснюють існування та формування світових цін. Зокрема, поборники класичної та неокласичної економіки вважають, що міжнародна торгівля ведеться за цінами, рівень яких стихійно складається на зовнішніх ринках під впливом попиту та пропозицій. З марксистської точки зору, в основі формування світової ціни лежить так звана інтернаціональна вартість.

Інтернаціональна вартість товару визначається суспільно необхідним робочим часом, який потрібен для його виготовлення при середньосвітових суспільно нормальних умовах виробництва, тобто використання праці середньосвітової інтенсивності та продуктивності. Причому на світовому ринку більш продуктивна праця одночасно є й більш інтенсивною внаслідок обмежених можливостей для міграції капіталу. Суспільно необхідні в інтернаціональному масштабі витрати праці складаються значною мірою під впливом умов виробництва в країнах — основних експортерах цього товару на світовий ринок. На світовому ринку діє також тенденція до перетворення інтернаціональної вартості в інтернаціональну ціну виробництва на основі формування середньої норми прибутку на капітал унаслідок руху останнього та робочої сили з однієї країни до іншої, а також спостерігається процес формування регіональної вартості за наявності відокремлених регіональних ринків.

На практиці формування світових цін складається під впливом багатьох факторів. За характером, рівнем та ступенем впливу ціноутворюючі фактори умовно можна поділити на три основні категорії: загальноекономічні, специфічні та регулюючі.

Загальноекономічні — це фактори, які діють незалежно від виду продукції та конкретних умов її виробництва та реалізації. До них відноситься економічний цикл, зміни в сукупному попиті та пропозиції, рівень інфляції тощо. Наприклад, у стадії депресії економіки ціни, як правило, не підвищуються, та навпаки, у стадії підйому, у зв'язку з перевищенням попиту над пропозицією, ціни зростають. До того ж, залежно від виду товарів і товарних груп динаміка зміни цін відрізняється. При зміні кон'юнктури найбільш різко та швидко змінюються ціни практично на усі види сировини; повільнішими є цінові зміни на напівфабрикати; ще менш змінюються ціни на продукцію машинобудівного комплексу. Наприклад, у 2000 р., коли ціни на енергетичні ресурси (перш за все, на нафту) різко зросли, а збільшення цін на товари первинного сектору досягло 15,3%, ціни на товари обробної промисловості змінилися несуттєво — зростання склало лише 3,7%.

Специфічні — фактори, що визначаються особливостями товару (його якісними характеристиками, умовами виробництва, реалізації та післяпродажного обслуговування) або типом ринку. До цієї групи входять фактори, що впливають на витрати виробництва та продажу, зокрема, інтенсивність та продуктивність праці, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ступінь концентрації виробництва, рівень конкуренції, товари замінники, гарантії та умови сервісу, а також споживчі властивості: якість, надійність, зовнішній вигляд товару (упаковка), його престижність тощо. Відомо, наприклад, що в умовах НТР ціна в абсолютних одиницях зростає практично для всіх груп товарів, однак із врахуванням так званого «корисного ефекту» (наприклад, швидкості виготовлення товару, його надійності та інших характеристик) відносна вартість товару, а отже і його ціна для споживача знижується.

Регулюючі ж фактори пов'язані з впливом держави і міжнародних організацій на рівень цін. Державне регулювання внутрішніх цін, субсидування експорту, підтримка імпорту, проведення митно-тарифної політики тощо — усе це врешті решт істотно впливає на зовнішні ціни, причому тим більше, чим більша присутність компаній цієї країни на світовому ринку. Прикладом може служити сільськогосподарська політика ЄС або США, де ефективно використовуються механізми індикативних (максимальних або мінімальних) цін на ту чи іншу продукцію сільського господарства.

Важливою особливістю світових цін є їх множинність, тобто таке положення, коли на товар однакової якості, за однакових умов постачання в одному і тому ж центрі міжнародної торгівлі діють різні ціни.

У світовій торгівлі множинність цін визначається багатьма факторами: відмінностями у торговельній політиці як за типом ринку, так і за категоріями покупців; валютною політикою країн та груп держав; рівнем протекціонізму; відмінностями в методиці визначення рівня цін; державно-монополістичними заходами (торговельно-політичними та валютними), які здійснюються урядовими організаціями, некомерційними та іншими спеціальними органами, тощо. Ціни світового ринку можна систематизувати за різними ознаками (див. табл. 2.3).

Ціна купівлі/продажу (ціна продавця або покупця) — ціна закупки чи продажу товару, що диктується покупцем або продавцем товару та пов'язана з умовами поставки товару.

Експортні/імпортні ціни встановлюються відповідно експорте­ром або імпортером на товари та послуги, що вивозяться або ввозяться та є об'єктом зовнішньоторговельної угоди.

Ціни комерційних угод фіксуються в умовах контракту купівлі/продажу товарів. Ціни за кліринговими розрахунками — це ціни, в яких враховані умови та особливості клірингу. Ціни програм допомоги — ціни, які враховують умови певних програм допомоги. За трансфертними цінами здійснюються внутрішньофірмові та внут-рішньокорпораційні операції.

Оптові ціни — ціни, що встановлюються на товар у разі продажу його великими партіями торговим та промисловим підприємствам. Роздрібні ж ціни встановлюються при продажу товару індивідуальному споживачу. В їх основі лежать витрати виробництва та обігу товарів, прибуток підприємств та торгово-збутових організацій, непрямі податки.

Ціни «вільного» ринку формуються залежно від умов конкуренції та співвідношення між попитом і пропозицією. До них відносяться, наприклад, ціни аукціонів, торгів, бірж. На відміну від цін «вільного» ринку ціни «закритих» ринків формуються за певних специфічних відношень між продавцями та покупцями. При цьому співвідношення, яке об'єктивно складається між попитом та пропозицією на певний товар, суттєво не впливає на ціни. До цін «закритих» ринків можна віднести ціни внутрішньофірмової торгівлі, ціни всередині регіональних економічних угруповань та ціни спеціальних преференційних угод.

Тверді або фіксовані ціни встановлюються у момент підписання контракту та не підлягають змінам у ході його виконання. Ковзні ціни — такі, що фіксуються при укладанні контракту і які надалі можуть бути переглянуті, якщо ринкова ціна певного товару на час його постачання зміниться. Ковзаючі ціни — це ціни, які встановлюються на момент виконання контракту шляхом перегляду базової ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, які відбулися за період виконання контракту. Ціни з наступною фіксацією застосовуються при поставках товарів, які мають тривалий термін виготовлення, вартість яких залежить від їхньої якості, а також товарів, ціна на які змінюється під впливом кон'юнктурних коливань.

Ціни нетто — чисті ціни товару за місцем їх купівлі-продажу, тобто ціни, з яких виключені всі знижки та нарахування, що пов'язані з базовими умовами поставки. Ціни споживання — суми витрат покупця, які включають до себе витрати з придбання та використання (експлуатації) товарів.

Ціни зовнішньоекономічної угоди можуть також змінюватися залежно від базових умов поставки. Базові умови поставки — це спеціальні умови, за якими визначаються зобов'язання продавця та покупця з доставки товару та встановлюється момент виконання продавцем своїх зобов'язань із поставки товару, а також визначається момент переходу відповідальності за товар та визначається момент переходу ризику випадкової загибелі або ушкодження товару від продавця до покупця. Базові умови поставки розробляються Міжнародною торговою палатою та мають назву «Міжна­родні комерційні терміни» або скорочено — умови «Інкотермс». Вони періодично переглядаються й випускаються в новій редакції. Зараз діють умови «Інкотермс» 2000 р. Усі терміни поділені на чотири групи (див. табл. 2.4).

До першої групи входить умова «з заводу-виробника», тобто коли продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях, тому ціна «з заводу» є ціною на товар, який покупець забирає зі складу продавця. Відповідно до термінів групи F

продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевіз­ника, якого наймає покупець. До цієї групи входять умови FСА, FАS, FОВ. Ціна FСА складається з прибутку та витрат, які несе про­давець до моменту передачі товару перевізнику. Ціна FАS включає вартість товару та витрати продавця на доставку товару та його розміщення вздовж борту судна. В ціну FОВ входять додаткові витрати продавця на розміщення товару на борту судна. Терміни групи С свідчать про зобов'язання продавця укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару або будь-яких додаткових витрат після відвантаження товару. Найпоширенішими умовами цієї групи є СFК та СІF. Ціна СРT передбачає оплату продавцем також фрахту, а СІР — ще і страхування. Групу D формують терміни, згідно з якими про­давець несе всі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення. Наприклад, ціни DAF та DES значно більші, ніж ціна «з заводу», тому що передбачає витрати покупця на поставку товару до місця, вказаного покупцем з або без «очистки» товару для імпорту, тобто оплати митних зборів та податків і отримання необхідних документів для ввезення.

Залежно від рівня інформаційної доступності розрізняють розрахункові ціни та ціни, що публікуються. До цін, що публікуються, як правило, належать довідкові, прейскурантні ціни, біржові котировки, ціни аукціонів, торгів, фактичних угод (або контрактні ціни) і пропозиції великих фірм, а також статистичні ціни. Довідкові (індикативі) ціни — публікуються у друкованих та електронних виданнях. їхнім джерелом є економічні, галузеві газети та журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги та прейскуранти. Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, що складаються в результаті торгів у заздалегідь обраних місцях публічного продажу (партії) товарів, які були попередньо оглянуті покупцем.

Біржові котировки на відміну від цін аукціонів являють собою ціни спеціально організованого, постійно діючого ринку масових, якісно однорідних, взаємозамінних товарів. Як правило, це ціни на товари, торгівля якими проводиться на товарних біржах. У наш час вони встановлюються майже на 50 видів сировинних товарів. Ціни аукціонів та біржові котировки відображають реальні угоди, а їхня публікація носить регулярний характер за мірою проведення торговельних операцій.

Ціни торгів — це ціни, що існують при спеціалізованій формі торгівлі, яка основана на видачі замовлень на поставку товарів або укладанні підрядів на виробництво певних робіт за заздалегідь оголошеними умовами. Відмінною рисою такої форми торгівлі є наявність декількох продавців і одного покупця, який обирає найвигіднішу пропозицію, в тому числі за ціною.

Ціни фактичних угод (контрактні ціни) відображають дійсний рівень цін на товар певної якості за відповідних умов поставки та платежу. Вони, зазвичай, складають комерційну таємницю і, як правило, не публікуються, а з'являються у друкованих виданнях епізодично, лише за окремими операціями і без надання багатьох суттєвих деталей зовнішньоторговельних угод.

Ціни пропозицій крупних фірм за суттю мають довідковий характер, тому що в процесі торгування знижуються. Однак для багатьох товарів, особливо машин та обладнання, ці ціни є єдиним джерелом інформації про рівень світових цін на цьому ринку.

Статистичні ціни — середня ціна товарної одиниці, яка визначається співвідношенням вартості експорту (імпорту) до обсягу продукції, що була закуплена (поставлена). Вони являють собою статистичний показник руху цін у світовій торгівлі, який розраховується на основі економічної інформації, що міститься в загальних національних та міжнародних статистичних довідниках.

У тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на підставі якої може бути здійснене обґрунтування зовнішньоторговельної ціни конкретної угоди, застосовуються так звані розрахункові цінові показники. На практиці користуються декількома видами розрахунково-цінових показників: індексами експортних та імпортних цін, індексами внутрішніх оптових цін, середньо-статистичними експортними та імпортними цінами.

Індекси експортних та імпортних цін публікуються статистич­ними відомствами різних країн та міжнародними економічними організаціями для широкого кола товарів і товарних груп. Індекси цін — це відносні показники, які характеризують їх зміни за певний період часу.

Поряд з індексами зовнішньоторговельних цін у практиці міжнародної торгівлі використовуються також індекси внутрішніх оптових цін, які регулярно публікуються офіційною статистикою.

Одним із різновидів розрахункових цінових показників є се-редньостатистичні експортні та імпортні ціни. Вони розраховуються на основі даних зовнішньоторговельної (митної) статистики: сумарна вартість товару ділиться на його кількість, в результаті чого формуються показники «питомої вартості товару».

В цілому жоден із згаданих вище показників не може бути визнаний універсальним носієм усієї необхідної цінової інформації, яка відображає всі сторони процесу формування та змін цін світового ринку, тому необхідно їх комплексне використання.

Ціни міжнародної торгівлі (особливо сировинними товарами та напівфабрикатами) регулярно публікуються в загальноекономічній та галузевій статистиці різних країн, а також у виданнях міжнарод­них організацій, причому в останньому випадку інформація оброб­ляється й узагальнюється за єдиною методикою, що забезпечує її порівнянність у товарному, регіональному та часовому аспектах.