Тема 13 Міжнародні інвестиції

Мета: Пояснити суть причини і види міжнародних інвестицій, відобразити правила міжнародного руху капіталу, формування оцінки інвестиційної привабливості та охарактеризувати рейтингові підходи оцінки інвестиційної привабливості.

Час: 80 хв. Метод : Лекція Місце: Навчальна аудиторія

ПЛАН

Навчальні питання: Час викладу

Вступ…….………………………………………………...……………5хв

1. Суть, причини і види міжнародних інвестицій………………….10 хв.

2. Міжнародний рух капіталу спільне

підприємництво, транснаціональні компанії……………………10 хв.

3.Формування, оцінка і порівняння інвестиційної

привабливості та ризику території в системі

міжнародної економіки……………………………………………..10 хв.

4. Формування ІПРР та показники її оцінки………………………..10 хв.

5. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної

привабливості регіону………………………………………………10 хв.

6. Оцінка ІПРР як нового ринку……………………………………...10 хв.

Заключна частина……………………………………………..……15 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.

Джерела і література: 3,7,14,17,20,22,31,32,34,35,38,39,40.

1. Суть, причини і види міжнародних інвестицій

Під інвестиціями розуміють усі види активів, вкладених у господарську діяльність для отримання доходу. За економічним визначенням інвестиції — це витрати суб'єктів господарської діяльності на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу та пов'язані з цим зміни обо ротного капіталу. Інвестиції поділяються на внутрішні й зовнішні Внутрішні інвестиції стосуються юридичних і фізичних осіб одніс держави, які використовуються ними на території своєї країни підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Зовнішні (іноземні) інвестиції — це фінансові активи або матеріалів кошти, які експортуються юридичними або фізичними особами однієї країни і вкладаються у бізнес на території іншої країни.

Причин, які спонукають власників капіталу до його вивезення за кордон, є декілька. Найважливішим мотивом для іноземного інвестування є можливість отримання значно більшого прибутку за кордоном на однакову величину вкладеного капіталу, ніж у власній країні. Цьому сприяють різні умови, а саме: дешеві сировинні ресурси і робоча сила, податкові пільги, відсутність жорсткої конкуренції з боку місцевого бізнесу, лояльність країни, яка створює привабливий інвестиційний клімат для іноземного капіталу. Другою важливою причиною іноземних інвестицій за кордоном є те, що вони мають незаконне джерело походження на території своєї країни. Для того щоб захистити «тіньовий» капітал від кримінального переслідування з боку своєї держави, його часто вкладають у бізнес на території інших країн, де нікого не цікавить джерело його походження. Іншою досить поширеною причиною іноземних капіталовкладень є проникнення на ринки інших країн, які недо­статньо насичені певною продукцією, і закріплення на них. Ця продукція буде вироблена при допомозі іноземних інвестицій, але матиме місцеве походження, яке звільнить її від митних та інших бар'єрів і зробить досить конкурентоздатною на цьому ринку.

Іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — це підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує йому контроль над бізнесом, у який він вкладений. За міжнародною статистикою частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає змогу досягти такого контролю, прийнята у розмірі 25 %.

За рахунок прямих інвестицій за кордоном створюються зарубіжні фірми у вигляді дочірньої компанії, асоційованої компанії, відділення або в інших формах. Дочірня компанія реєструється за кордоном як самостійна компанія, що має статус юридичної особи з власним балансом. Контроль за нею здійснює банківська компанія, яка володіє основною частиною її акцій або всім її капі­талом. Асоційована компанія відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить значна, але не основна частина акцій. Відділення не є самостійними компаніями і повністю належать батьківській фірмі. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу, в яких іноземному інвестору може належати будь-яка частина акцій.

До прямих іноземних інвестицій належать як початкові придбання інвестором власності за кордоном, так і всі наступні операції між інвестором і фірмою, у яку вкладено капітал. Характерною ознакою прямих іноземних інвестицій є встановлення тривалих ді­лових стосунків між інвесторами та підприємствами, за яких інвес­тор має значний вплив на рішення, які приймає підприємство.

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном у цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують контролю за об'єктом інвестування. Такими цінними паперами можуть бути акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти.

Портфельні інвестиції є більш характерні для приватного капіталу. Вони мають високу ліквідність, тобто цінні папери можуть , швидко бути перетворені на готівку. Цей вид інвестицій набув поширення у міжнародному бізнесі на початку 90-х років XX ст. В найрозвиненіших країнах обсяг міжнародних операцій з цінними паперами зріс у цей період з 10 до 100 % за вартісною оцінкою щодо ВНП.