II. Вміння слухати

Людина має здатність схоплювати слова набагато швидше, ніж інша людина спроможна говорити. Тому слухач, чекаючи на кожне слово, має час обміркувати те, що йому повідомля­ють. Те, як слухач витрачає оцей вільний час визначає його здатність ефективно слухати. Ніколз та Стівенс у своїй книзі "Чи слухаєш ти?" розрізняє чотири розумові процеси, які відбу­ваються в пам'яті (розумі) слухача, коли він добре справляється із сприйняттям та повним розумінням сказаного:

1) Слухач подумки випереджає того, хто говорить, нама­гаючись здогадатися наперед про спрямування усної бесіди, які висновки можна буде зробити зі слів, промовлених у даний момент.

2. Слухач подумки зважує словесну підставу, висловлену промовцем, щоб підтримувати твердження, які він робить.

3. Час від часу слухач критично оцінює попередню части­ну бесіди.

4. Впродовж всієї розмови він слухає між рядками, щоб вловити прихований зміст і значення інформації, не промов­леної вголос.

Для вміння слухати потрібна чутливість, розуміння, а та­кож утримання від будь-яких суджень про іншу людину, воно не має на увазі взяття на себе якої-небудь відповідальності за дії іншої людини з метою змінити її.

Вміння слухати - це активне, свідоме зусилля для вироб­лення відчуття присутності, а не пусте пасивне сприйняття. Для того, щоб бути добрим слухачем,- необхідно повністю скон­центрувати увагу на іншій людині, що вимагає подавления власних упереджень, стурбованості чи будь-яких інших зовнішніх чи внутрішніх відволікаючих вашу увагу факторів.

Основні принципи вміння слухати:

1. Перестаньте говорити. Не перебивайте питаннями чи коментарями, замість цього дайте пацієнту можливість сказа­ти все, що він хоче.

2. Усуньте фактори, що відволікають увагу. Добрий слу­хач фокусує всю свою увагу на людині, яка говорить. Пам'я­тайте: важко говорити з людиною, що читає газету, постукує олівцем, виглядає у вікно чи бавиться гумкою або скріпкою. Поставтесь до людини з повною увагою.

3. Дивіться на людину, яка говорить. Дайте людині зрозу­міти, що вас цікавить те, що вона говорить. Дивлячись на людину, ви не тільки допоможете їй спілкуватись з вами, але й полегшите розуміння того, що вона говорить .

4. Старайтесь вловити основну ідею, сконцентруйте ос­новну увагу на ній, а не на деталях.

5. Вслухайтесь, як подається суть. Концентруйтесь не тільки на тому, що говориться, але й на тому, як говориться.

6. Відділяйте людину від ідеї. Ми більш позитивно сприй­маємо і реагуємо на думки людей, яких ми любимо, ніж тих, кого не любимо чи до кого у нас немає ніякої справи.

7. Старайтесь розпізнати, про що людина не хоче говори­ти. Ви можете більше дізнатись про людину, стараючись роз­пізнати про що вона не говорить. "Слухайте між рядками".

8. Відділіть емоції від реакції. Сильні емоції гніву чи смутку завадять Вам уважно слухати співрозмовника і реагувати на його слова з розумінням.

9. Будьте обережні з інтерпретаціями, старайтесь зрозумі­ти факти і бути впевненими в тому, що знаєте різницю між тим, ЩО говориться та інтерпретаціям^. °Ц^{1нками чи} екстра­поляціями цих фактів.

10. Проявляйте до пацієнта поваґУ- ^штеР^{ес 1} турботу, співпереживайте, старайтесь щиро зр<?³У^ш™ ^{вчинки ІНШ01} людини та її ціннісні орієнтири.

III. Вміння сприй^^ати Спілкування ґрунтується на повазі сприйняття світу, яке властиве іншій людині. Дії є безпосер^еднш наслідком того, як людина сприймає світ і його цінності. Р°зумшня іншої

людини включає розуміння її точки зору-

IV. Вміння проявляти тУР^ботУ Проявляти турботу про іншу людИ^{0У озн}^^чає надавати допомогу, ДЛЯ медичної сестри це бІЛЬШ^' ™^Ж турбуватись , це означає також "цікавитись" і "догляді'^ІИ ' V. Розкриватись Розкриття свого внутрішнього "я" ін^^{ш ЛЮ}Д^ИШ - це взає­мний двосторонній процес, необхідний дЛ^я Р°^ЗВИТКУ здорової особистості. Встановленню психологічного контакту дуже до­помагає звернення до власного досвіду, ц^"Р^иклад> ^така ФР^а~ за: "Мені також прийшлось пережити поД^{1 Н}У ^ситУ^аЦ^1ю- •