4.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату курсової роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку; можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

Зокрема, можливе подання всіх використаних джерел за такою схемою:

а) закони України (у хронологічній послідовності);

б) укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

в) нормативно-інструктивні матеріали міністерств, відомств (у хронологічній послідовності);

г) стандарти;

д) наукова і навчальна література: монографії, підручники тощо (абетковий порядок);

е) публікації з періодичних видань, збірників наукових праць, наукових конференцій (абетковий порядок);

є) внутрішні неопубліковані документи підприємства: інструктивні, нормативні, звітні матеріали та ін.;

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела.

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Список використаних джерел повинен мати не менше 15 джерел. На кожне з наявних у списку джерело має бути в роботі хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів. Правила бібліографічного опису джерел подані у додатку В.

5. Захист курсової роботи

Захист курсової роботи здійснюється студентом перед комісією у присутності навчальної групи. На початку студент робить коротку доповідь (5–8 хвилин). Тези доповіді готуються заздалегідь.

У доповіді необхідно:

• назвати тему курсової роботи, показати її актуальність і значущість;

• сформулювати основну мету і завдання дослідження;

• стисло розкрити зміст роботи;

• доповісти про основні результати дослідження, зроблені висновки і внесені пропозиції.

Після доповіді студент відповідає на запитання викладачів. Під час захисту оцінюються: якість виконаної студентом курсової роботи, рівень знань і набутих навичок щодо висвітленої теми, вміння аналізувати практичну діяльність організацій, логічно і аргументовано викладати думки, відповідати на запитання, обґрунтовувати власну точку зору.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною системою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») та проставляються в заліковій відомості групи і заліковій книжці студента. У разі незадовільної оцінки курсову роботу необхідно доопрацювати, або виконати за іншою темою.