
- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін «Педагогіка»
- •Навчально-методичний план
- •Тема 1. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •Основні характеристики когнітивної сфери особистості.
- •Відчуття і сприймання як різні (за повнотою та глибиною) рівні пізнавальної діяльності індивіда.
- •Основні характеристики сенсорного образу.
- •Модальність (якість) відчуття.
- •Цілісність та структурність сприймання, різні тлумачення їхніх механізмів.
- •Теорії і методи дослідження сприймання.
- •Тема 2. Увага.
- •1. Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги.
- •2. Якості уваги. Проблема їх класифікації. Види уваги залежно від її спрямованості та зосередження. Властивості уваги. Експериментальне вивчення уваги.
- •3. Розвиток і формування уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Шляхи формування властивостей уваги.
- •1. Психологічна активність і форми її прояву. Усвідомлюване і неусвідомлюване в пізнавальній діяльності. Установка і діяльність. Психічна саморегуляція, довільне і мимовільне в саморегуляції.
- •2. Фізіологічні умови уваги. Уявлення про увагу в класичній та сучасній фізіології.
- •Тема 3 пам'ять
- •1. Загальна характеристика пам’яті. Види пам’яті. Проблема класифікації пам’яті. Образна, словесно-логічна, довільна і мимовільна пам'ять.
- •Оперативна пам'ять. Взаємозв’язок короткочасної та довготривалої пам’яті. Психологічна характеристика властивостей пам’яті.
- •Процеси пам’яті
- •Деякі вікові та індивідуальні особливості пам’яті.
- •1. Психологічні теорії пам’яті; підходи до проблем та вивчення пам’яті.
- •2. Явище ремінісценції.
- •3. Клінічні порушення пам’яті.
- •Тема 4. Мислення
- •1. Загальна характеристика мислення. Функції мислення. Розумові дії.
- •2. Операціональний склад мислення: аналіз – синтез, порівняння, узагальнення – конкретизація, абстрагування – індивідуалізація.
- •3. Словесно-образний підхід у процесі мислення. Фактори вибірковості мисленнєвого процесу. Репродуктивні та продуктивні компоненти мислення. Види мислення.
- •4. Природа індивідуальних відмінностей у мисленні. Поняття «когнітивного стилю». Особистісні типи мислення.
- •1. Основні положення теорій мислення м.Сеченова, л.С.Виготського, с.Л.Рубінштейна, п.Я.Гальперіна, г.С.Костюка.
- •2. Основні положення суб’єктивного підходу до дослідження мислення (л.М.Веккер, о.Ю.Артем’єва та ін.) Фазний характер процесу мислення. Поняття «проблемної ситуації» та «задачі».
- •3. Поняття «мова» та «мовлення». Функції мовлення. Поняття «внутрішнього мовлення». Мова і свідомість. Психолінгвістика.
- •Тема 5. Уява і уявлення у творчій діяльності
- •1. Поняття про уявлення та уяву. Класифікація уяви та уявлення. Види і прийоми уяви.
- •2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Уява та фантазія. Розвиток уяви.
- •3. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.
- •1. Творче натхнення. Творчий тренінг.
- •2. Загадки та проблеми свідомості. Поняття про свідоме і підсвідоме.
- •3. Самосвідомість особистості. Психологічні механізми розуміння і усвідомлення. Самоконтроль у сфері психічних явищ.
- •Тема 6. Предмет та завдання психології особисості. Розвиток психіки та становлення особистості. Психологічна структура особистості
- •1. Предмет та основні завдання сучасної психології особистості. Визначення та співвідношення ключових понять: людина, суб’єкт, індивід, індивідуальність, особа, особистість.
- •3. Психологічна природа особистості. Внутрішні суперечності як рушійні сили особистісного зростання. Психологічний зміст понять «розвиток», «розвиток психіки» і «розвиток особистості».
- •4. Соціалізація: поняття, сутність і зміст. Фактори формування особистості.
- •5. Основні моделі вікового розвитку людини. Вікова періодизація розвитку людини. Показники виникнення особистості (за о.Леонтьєвим, б.Ананьєвим та ін.).
- •1. Концепції психосексуального розвитку (з.Фрейд), психосоціального розвитку (е.Еріксон), інтелектуального розвитку (ж.Піаже, л.Виготський тощо).
- •2. Спрямованість особистості: поняття, сутність, зміст, види. Потреби і нужда. Інтереси, особистісні прагнення, настанови.
- •Тема 7. Свідомість, самосвідомість та рефлексивні характеристики особистості. Гармонія та відхилення у розвитку особистості. Методологічні засади сучасних теорій особистості
- •3. Рефлексія в особистісному зростанні.
- •4. Життєвий шлях і життєвий світ особистості. Смислова сфера особистості у різних психологічних концепціях.
- •1. Стать: поняття, сутність, види та психологічна характеристика. Стать біологічна і психологічна. Чоловіча та жіноча особистість.
- •2. Гармонія та відхилення у розвитку особистості. Поняття про особистісну норму. Особистість і агресія.
- •3. Методологічні засади психоаналітичних та неопсихоаналітичних теорій. Аналітична психологія. Індивідуальна психологія. Феноменологічна психологія.
- •Тема 8. Загальна характеристика афективної сфери особистості. Принципи та методи психології емоцій. Емоційні стани і фактори їх регуляції
- •1. Походження та функції емоцій. Емоції та розвиток особистості. Мотивація та емоції. Емоції і свідомість. Емоції та почуття.
- •2. Емоції та тіло людини. Психосоматика.
- •3. Психологічна характеристика, природа та властивості емоцій і почуттів. Онтогенез емоційної сфери людини. Прояви емоцій та почуттів у поведінці людини.
- •4. Поняття емоційного стану в психології. Види емоційних станів та їх характеристики. Методи вивчення емоційних станів та емоційності особистості.
- •5. Стрес та його характеристика. Види та наслідки стресів. Профілактика стресу.
- •1. Принципи та методи психології емоцій. Взаємодії компонентів емоцій. Утворення емоційних комплексів, емоційної комунікації.
- •2. Теорії емоцій. Співвідношення емоцій і поведінки.
- •3. Умови виникнення фрустрації. Реакцій на фрустрацію. Депривація.
- •Тема 9. Теорії волі. Функціональне призначення афективної сфери. Вольові якості особистості
- •3. Склад і структура вольових якостей. Загальні властивості вольових якостей: широта, сила, стійкість. Класифікація вольових якостей.
- •2. Розвиток вольових якостей особистості. Патологія волі. Порушення доцільності дій.
- •Тема 10. Проблеми та методологічні основи структурного аналізу діяльності
- •1. Порівняльний аналіз психологічних теорій діяльності.
- •2. Психологічний аналіз понять-цілей, потреб, мотивів, мотивацій діяльності та поведінки особистості.
- •3. Психологічний аналіз потребнісно-мотиваційної, операційної, інформаційної та регулятивної підсистем діяльності та поведінки особистості.
- •5. Операційна підсистема діяльності та поведінки особистості: поняття і складові. Співвідношення понять «знання», «навички» та «вміння». Формування навичок і вмінь.
- •7. Інформаційна основа діяльності. Поняття про два інформаційні плани. Сутність понять в інформаційній підсистемі.
- •1. Характеристика основних видів діяльності та зумовленість ефективності діяльності особистісними та індивідуально-психічними якостями.
2. Емоції та тіло людини. Психосоматика.
Переживання емоційних станів – радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо – завжди мають певний зовнішній або внутрішній прояв. Як тільки виникає емоційне збудження – негайно ж реагує організм. Зовні емоції та почуття виражають: виразні рухи обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонації мовлення, розширення чи звуження зіниць тощо. Внутрішні, або вісцеральні, переживання яскраво виявляє ритм серцебиття, дихання, кров’яний тиск, зміна в ендокринних залозах, органах травлення та виведення.
Ці внутрішні переживання бувають астенічними чи стенічними, тобто виявляються в пригніченні або збудженні. Зовнішнє, або експресивне, вираження емоцій і почуттів помітне навіть у немовлят. З досвідом, особливо із засвоєнням дитиною мовлення, експресивне вираження емоцій і почуттів набуває різноманітних відтінків. В мові існують близько 5000-6000 слів, якими передаються ті або ті переживання. У процесі набування досвіду і розвитку мовлення дитина поступово оволодіває експресивними способами висловлення емоцій і почуттів, певною мірою стримує їх, але це не означає, що таким чином гальмується емоція. П. Анохін вважає, що в таких випадках пригнічуються лише периферійні компоненти емоцій – рухи, міміка, сама ж емоція, якщо вона вже виникла, неминуче поширюється на інші, головним чином на вісцеральні, компоненти. Проте виховання витримки у дітей позитивно позначається на їхній життєдіяльності та стосунках в колективі. З опануванням експресивними засобами передавання емоцій і почуттів формується здатність сприймати й розуміти різноманітні форми та відтінки виявлення переживань, уміння їх розпізнавати. Поряд із тим розвивається уміння використовувати їх з метою впливати на інших власними експресивно виявленими почуттями.
Залежно від обставин і стану організму, його підготовленості до переживань емоції і почуття можуть бути виражені по-різному. Почуття страху, наприклад, може зумовити або астенічну реакцію – скутість, шок, або ж реакцію стенічну. Горе може викликати апатію, бездіяльність, розгубленість або відповідні енергійні дії. Форми та інтенсивність прояву емоцій і почуттів значною мірою залежать від вихованості, рівня культури особистості, традицій та звичаїв. Це особливо позначається на виражені їх за допомогою зовнішніх засобів – мімічних та пантомімічних виразних рухів. Більшість дослідників погоджується з думкою, що за допомогою слів ми передаємо здебільшого інформацію, а за допомогою жестів різне ставлення до цієї інформації. Інколи жестами ми замінюємо деякі слова. Відчуття дискомфорту в спілкуванні часто виникає саме тому, що невербальна і вербальна інформація несуть різне смислове навантаження, а одне почуття можна передати різними способами. Наприклад, злість можна виразити сильними різкими рухами тіла, або навпаки, повним скам’янінням. Рум’янець може бути ознакою розгубленості, сором’язливості чи злості. Здебільшого люди намагаються сховати свої почуття, якщо вони не відповідають ситуації. Та мало кому вдається оволодіти всіма елементами міміки. Важливо помічати і вміти правильно вловлювати невербальні сигнали, а надто в тих випадках, коли вони суперечать вербальній нформації. Внутрішній їх вияв (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбувається незалежно від соціальних чинників.
Сьогодні добре відомі факти психосоматичного й соматопсихічного взаємовпливу, психічний стан індивіда відображається на його фізіологічному стані, а в певних ситуаціях психічні особливості можуть сприяти розвитку того чи іншого захворювання, і навпаки, хронічне захворювання позначається на психічному стані хворого; враховуючи тісний зв’язок психічного й соматичного, у сучасній медицині активного розвитку набули методи психотерапевтичного впливу, які використовують “лікувальні властивості” слова.