Білоголова українська

Походження. Створена в результаті схрещування місцевої худоби з чорно- рябою голландською породою, завезеною переселенцями в кінці ХУШ ст., зокрема гронінгенське відріддя.

Екстер'єр і продуктивність. Конституція ніжна щільна. За добрих умов годівлі формуються тварини широкотілого типу, добре розвинуті в довжину. Голова у тварин невелика подовжена, суха; груди глибокі, але не широкі, тулуб подовжений, кістяк легкий, щільний, кожа тонка, еластична, мускулатура недостатньо розвинена, вим'я у більшості корів має округлу форму, ознаки молочності виражені добре. Масть чорна білоголова і червона білоголова, білі відмітини на грудях, череві і кінцівках. Голова біла з темними колами навкруги очей. Проміри дорослих корів: висота в холці 132,4 см, глибина грудей 71,3 см, ширина грудей 41,7 см, коса довжина тулуба (палкою) 162,7 см, обхват грудей 189,6 см та п'ястка 18,6 см. Жива маса корів 450-500 кг, бугаїв 700-800 кг. Рекордний показник живої маси у віці 3 роки 1225 кг (бугай Мировий 753). Забійний вихід 48-57%. Середній надій повновікових корів 3000-3500 кг молока жирністю 3,74%. У племінних стадах надій досягає 4500-5000 кг молока. Рекордний надій має корова Орбіта. VII - 12339 - 3,41 жива маса 660 кг. Індекс вим'я в середньому коливається у межах 41,2-43,5%, швидкість молоковіддачі у первісток 1,05-1,15 кг/хв, а у повновікових корів 1,12-1,35 кг/хв.

Етапи еволюції. Перше згадування за білоголову українську худобу належить Є. Ає Богданову (1895). вимогливість до годівлі та утримання і ослабленість захисних функцій щодо захворювань та стресів.

Бажаний тип. Тварини великі, з довгим тулубом. Груди широкі (до 65 см) і глибокі (до 86 см) у корів. Голова довга, суха. Шия середньої довжини, тонка з дрібними складками. Черево об'емисте, вим'я велике, ванноподібної форми, кінцівки міцні. Масть чорно-ряба і червоно-ряба. Тип конституції - ніжний щільний і міцний. Жива маса корів 750 кг і більше. Одержання від повновікових корів у середньому 9000 кг молока при 3,2-3,8% жиру.

Методи удосконалення. Чистопорідне розведення, селекція на пристосованість корів до двократного машинного доїння, здатності поїдати велику кількість грубих і соковитих кормів. Історично склалося, що селекція голштинської худоби здійснюється за двома головними ознаками - продуктивність і тип тварин. Подальша селекція - за надоями, оцінка типу і генотипу, особливо бугаїв-плідників за якістю нащадків, використання ЕОМ для обробки даних племінного обліку. Бичків відбирають від матерів з надоєм не менше 10000 кг молока і 450 кг молочного жиру. Термін використання поліпшувачів - 4,5-5 р., а окремих бугаїв - 10-15 р.

Білоголова українська

Походження. Створена в результаті схрещування місцевої худоби з чорно- рябою голландською породою, завезеною переселенцями в кінці ХУШ ст., зокрема гронінгенське відріддя.

Екстер'єр і продуктивність. Конституція ніжна щільна. За добрих умов годівлі формуються тварини широкотілого типу, добре розвинуті в довжину. Голова у тварин невелика подовжена, суха; груди глибокі, але не широкі, тулуб подовжений, кістяк легкий, щільний, кожа тонка, еластична, мускулатура недостатньо розвинена, вим'я у більшості корів має округлу форму, ознаки молочності виражені добре. Масть чорна білоголова і червона білоголова, білі відмітини на грудях, череві і кінцівках. Голова біла з темними колами навкруги очей. Проміри дорослих корів: висота в холці 132,4 см, глибина грудей 71,3 см, ширина грудей 41,7 см, коса довжина тулуба (палкою) 162,7 см, обхват грудей 189,6 см та п'ястка 18,6 см. Жива маса корів 450-500 кг, бугаїв 700-800 кг. Рекордний показник живої маси у віці 3 роки 1225 кг (бугай Мировий 753). Забійний вихід 48-57%. Середній надій повновікових корів 3000-3500 кг молока жирністю 3,74%. У племінних стадах надій досягає 4500-5000 кг молока. Рекордний надій має корова Орбіта. VII - 12339 - 3,41 жива маса 660 кг. Індекс вим'я в середньому коливається у межах 41,2-43,5%, швидкість молоковіддачі у первісток 1,05-1,15 кг/хв, а у повновікових корів 1,12-1,35 кг/хв.

Етапи еволюції. Перше згадування за білоголову українську худобу належить Є. Ає Богданову (1895).

І — 1791 - 1895 рр. - завезення в Україну голландської худоби (гронінгенське відріддя) і схрещування її з місцевою поліською та розведення кращих помісей "в собі".

П - 1895 - 1918 рр. - завезення із Голландії бугаїв гронінгенського відріддя і схрещування із місцевою худобою. Відбір і розведення "в собі" кращих за типом і молочною продуктивністю тварин. Експедиційно встановлено масив однотипних білоголових тварин червоної і чорної масті у Київській губернії (1912- ] 913 рр.).

Ш- 1918- 1941 рр. - внутрішньопородне розведення, чисельність масиву білоголової худоби складала 44000 тварин (1925 р.). Організація племінних господарств і оформлення породи як планової вітчизняної та закладка ліній і родин.

IV - 1945 - 1975 рр. — відновлення поголів'я, поліпшення методом чистопорідного розведення, а також схрещув^анням із сименталами (прилиття крові), чорно-рябою естонською і голландською (гронінгенське відріддя), закладка нових ліній і родин.

V - кінець XX - початок XXI ст. - вдосконалення породи методом схрещування із бугаями чорно-рябої голландської і голштинської порід. Збереження генофонду шляхом внутріпородної селекції.

Стан та використання. Порода добре пристосована до умов Полісся, але поступається за продуктивністю чорно-рябій, її чисельність різко зменшилась (0,1%) і вона є локальною породою України. Створення генофондних стад і застосування сучасних біотехнологічних методів для підтримання чисельності породи на існуючому рівні.

Бажаний тин. Корови із середньою живою масою 500-550 кг, міцної конституції, більш схильні до роздоювання, надій за лактацію до 5000 кг, при вмісті жиру в молоці 3,0-4,0% і білку 3,5%, збільшення об'єму вим'я, швидкості молоковіддачі до 1,4-1,5 кг/хв, індекс вим'я 44-45%. Забійний вихід 56-58%.

Методи удосконалення. Чистопорідне розведення та ввідне схрещування з бугаями гронінгенського відріддя чорно-рябої голландської породи. Застосування індивідуально-групового підбору з врахуванням генеалогічних груп корів і ліній бугаїв. Збереження генофонду породи шляхом стабілізуючої селекції у генофондних стадах.