10.7. Страхування відповідальності готельного комплексу

У міжнародній практиці страхування існує таке визначення підга- лузі страхування відповідальності, пов'язаної з готельними послугами: відповідальність власників готелів за шкоду, заподіяну життю, здо­ров'ю або майну споживача внаслідок недоліків при наданні послуг, а також обов'язок компенсації моральних збитків, завданих споживачу внаслідок порушення його прав.

Згідно з міжнародним досвідом усі збитки щодо відповідальності готелю можна умовно поділити на такі категорії:

1. травми, одержані внаслідок падіння на слизькій підлозі або схо­дах;

2. випадки у ресторанах: пошкодження одягу або майна відвіду­вачів унаслідок необережних дій обслуговуючого персоналу; харчові отруєння;

3. нещасні випадки у басейнах: падіння маленьких дітей з борту басейну, травми стрибунів на мілководді бактеріологічне зараження води, порізи осколками розбитих скляних предметів або облицюваль­ної плитки;

4. нещасні випадки у спортивних залах: травми гостей під час спроби спортивних занять за відсутності необхідної фізичної підготовки та навичок, травми внаслідок використання тренажерів або обладнання з дефектами;

5. крадіжка, пошкодження чи втрата майна клієнтів;

6. пошкодження чи крадіжка автотранспорту гостей з автостоянок чи гаражів готелів, а також крадіжка особистих речей чи додаткового обладнання з автомобілів;

7. загибель клієнтів та втрата їхнього майна внаслідок пожежі та іншого стихійного лиха;

8. травми та загибель обслуговуючого персоналу під час виконання ними службових обов'язків.

Правові засади відповідальності готелів в Україні. Згідно з Цивіль­ним кодексом України (ст. 420 «Відповідальність за збереження майна в готелях, гуртожитках тощо») готелі, будинки відпочинку, санаторії, гуртожитки і подібні організації відповідають за збереження майна громадян, яке розміщене у відведених їм приміщеннях, навіть якщо це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було окремо здано на збере­ження цим організаціям.

Готель відповідає за втрату грошей, валюти, цінних паперів та інших дорогоцінних речей клієнтів за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання або містилися в наданому сейфі незалежно від того, роз­міщений цей сейф у номері або в іншому приміщенні готелю.

Готель звільняється від відповідальності за втрату вмісту такого сейфа, якщо доведе, що за умовами зберігання доступ до сейфа будь- кого без відома клієнта був неможливим або став можливим унаслідок непереборної сили. Той, що зазнав втрати, нестачі або пошкодження своїх речей, зобов'язаний заявити про це адміністрації готелю. Інакше готель звільняється від відповідальності за збереження речей.

Заява готелю про те, що він не несе відповідальності за збереження речей, не звільняє його від відповідальності.

Правові засади відповідальності готелів у Європі. В Європі місцеве законодавство ґрунтується на Європейській конвенції про відпові­дальність власників готелів щодо майна гостей від 17 грудня 1962 p., яку ратифікували більшість країн — членів ЄС.

Відповідно до цієї конвенції власники готелів несуть за майно по­стояльців відповідальність, яка обмежена мінімальною сумою. У разі, якщо майно постояльця передано на відповідальне зберігання, готель зобов'язаний забезпечити умови для зберігання цінностей, готівки та дорогоцінностей та має право відмовити у прийнятті їх на зберігання, якщо їхня кількість або вартість перевищує норми, встановлені для готелів цього класу та категорій. Звільняє готель від відповідальності тільки особиста недбалість постояльця, стихійне лихо, воєнні ризики або внутрішні властивості майна.

Правові засади відповідальності готелів у Великій Британії. Ве­лика Британія не приєдналася до конвенції, тому вказане питання у цій країні регулюється дещо іншими спеціальними законодавчими нормами. Оскільки у Великій Британії готелі поділяють на постоялі двори та приватні готелі, то норми, що регулюють відповідальність, дещо відрізня­ються. Власник постоялого двору несе необмежену відповідальність тільки за майно своїх постояльців, за майно відвідувачів власник приват­ного готелю несе відповідальність згідно з нормами звичайного або до­говірного права. Відповідальність за майно постояльців настає в таких випадках:

• крадіжки, втрати або пошкодження майна внаслідок недбалості власника готелю або його персоналу;

• якщо майно передано на відповідальне зберігання власнику готелю або уповноваженому його представнику в запечатаному або закритому контейнері;

• якщо власник готелю або уповноважений представник відмовили постояльцю у проханні прийняти його майно на відповідальне збері­гання.

До майна, на яке не поширюється це положення, належать автотран­спорт і майно, що є у ньому.

Приватні готелі на відміну від постоялих дворів можуть обирати своїх постояльців та вводити деякі обмеження, наприклад на перебування дітей або груп футбольних уболівальників. Проте вони не мають права відмовити за расовими, релігійними або етнічними ознаками. Власники приватних готелів несуть відповідальність за майно постояльців згідно з нормами звичайного або договірного права.

Для того щоб захистити права власників готелів типу постоялого дво­ру від позовів постояльців, у практиці західних страховиків існує спе­ціальне обмеження, яке дістало назву «Відповідальність власника постоя­лого двору». Згідно з цим обмеженням страхова компанія замість страху­вальника виплачує відшкодування за збитки у зв'язку з втратою або пошкодженням майна, яке належало постояльцю і розміщувалося на те­риторії готелю або було на відповідальному зберіганні у страхувальника.

Крім того, страховик має право захищати страхувальника у суді, здійснювати необхідні розслідування причин та обставин завдання шкоди, а також урегульовувати претензії у несудовому порядку.

Відповідальність ресторанів. Майже при кожному готелі функ­ціонує один або кілька ресторанів або кафе. їхня діяльність пов'язана з ризиком завдання шкоди життю, здоров'ю та майну третіх осіб.

Найпоширенішим ризиком є пошкодження одягу відвідувачів унаслі­док необережних дій офіціантів. У країнах СНД існує специфічний ризик, оскільки ресторани часто є місцями кримінальних сутичок.

Іншим поширеним ризиком є харчові отруєння. Спеціальних правил страхування відповідальності ресторанів не існує, вони страхуються на загальних підставах. «

У деяких штатах СІЛА ухвалено законодавчі акти, які передбачають відповідальність осіб, що продають спиртні напої або подають спиртне на розлив за ті збитки, які можуть заподіяти покупці або споживачі спиртних напоїв у нетверезому стані.

Власник бару або ресторану може бути притягнений до відповідаль­ності за шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди нетверезим водієм, який споживав спиртні напої у цій установі.

У практиці західних страховиків існує також обмеження «Відпові­дальність за спиртні напої». Згідно з цим обмеженням страхова компа­нія не відповідає в таких випадках:

• якщо страхувальник продав, подав або передав спиртні напої особам, які не досягли повноліття, особам, які перебувають у нетверезому стані; порушив чинне законодавство у частині, що стосується реалізації спиртних напоїв;

• якщо дії страхувальника стали причиною або сприяли інтокси­кації будь-якої особи.

Практика компенсацій у системі надання готельних послуг. У світовій практиці укладання договорів щодо обслуговування туристів і надання готельних послуг дуже часто використовують систему зни­жок (компенсацій) клієнтам за ненадані послуги або недостатньо якіс­не обслуговування. Система різноманітних порушень і компенсацій, які передбачені, дістала назву Франкфуртської таблиці (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Франкфуртська таблиця (витяг)

Вид порушення	Відсоток		Примітка
1. Зміна заброньованого об'єкта	1.	.25	Залежно від відстані
2. Зміна способу розміщення (го­
тель замість котеджу, інший по­
верх тощо)	5.	.10
3. Зміна виду номера	20.	..ЗО	Важливо у	відносинах із клієнтами
4. Недоліки в обладнанні номера:
менша площа	5..	.10
відсутність балкона	5..	.10	Якщо було	обіцяно
відсутність власних ванни
та туалету	15.	..25	Якщо було	заброньовано
відсутність кондиціонера	10.	..20	Якщо було	обіцяно залежно від
	10.	..50	пори року
комахи, паразити
5. Сервіс:
повна відсутність;
погане прибирання;
недостатньо часта зміна рушни­
ків і білизни	5.	.10
6. Інше:
відсутність басейну	10.	..20	Якщо було	обіцяно
відсутність сауни		5	Якщо було	обіцяно
брудний пляж	10.	..20

Керуючись даними Франкфуртської таблиці, можна встановити роз­мір компенсацій, які належать туристам у тому чи іншому випадку. Недоліки в обслуговуванні туристів випливають із соціальної, моральної та юридичної відповідальності готелю (персоналу готелю). У спеціальній літературі є таке визначення соціальної, моральної та юридичної відпо­відальності:

• соціальна відповідальність охоплює всі види відповідальності в суспільстві, зокрема моральну, економічну і юридичну;

• моральна відповідальність пов'язана з порушенням норм моралі, людського співіснування та виявляється у формі засудження амораль­ної поведінки;

• юридична відповідальність настає внаслідок порушення правових норм. Важливою ознакою юридичної відповідальності є її застосуван­ня органами, які представляють волю держави.

Відповідно до Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винят­ком випадків, передбачених чинним законодавством. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, перед­бачених законом.

Моральна (немайиова) шкода, заподіяна громадянину або організа­ції діяннями іншої особи, яка порушила їхні законні права, відшкодову­ється особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від її Ід її і кодування майнового збитку.

Розмір відшкодування визначає суд з урахуванням сутності позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи мо­ральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Організація має відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її праців- циків під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Страхування відповідальності за шкоду, завдану третім особам, має відшкодувати майнові, фізичні та моральні збитки потерпілим та взяти па себе врегулювання судових розглядів. Розвиток страхування відпо­відальності в Україні, зокрема у секторі функціонування туристських і готельних послуг, посилить інтерес іноземних туристів до України, а також підвищить якість туристсько-готельних послуг.

Висновки

► При страхуванні відповідальності об'єктом страхування є відпо­відальність страхувальника згідно з чинним законодавством або через договірне зобов'язання перед третіми особами за заподіяння їм шкоди.

• Розрізняють страхування цивільної відповідальності, страхуван­ня професійної відповідальності, відповідальності за якість товару і продукції, екологічної відповідальності і т. д.

• Цивільна відповідальність — це передбачений законом або догово­ром захід державного примусу, що застосовується для встановлення порушених прав потерпілого, задоволення його претензій за рахунок порушника.

• Страхування відповідальності може здійснюватися з установлен­ням лімітів відповідальності страховика за кожним можливим випад­ком вчинення майнового збитку або без установлення таких лімітів.

• Особливою формою договорів про обов'язкове страхування цивіль­ної відповідальності власників автотранспортних засобів є угода про «Зелену Картку».

• При страхуванні професійної відповідальності об'єктом страху­вання є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відповідальністю за збитки, завдані третім особам унаслідок професійної помилки або недогляду під час виконання професійних обов'язків.

• Страхування відповідальності за шкоду, завдану третім особам, має відшкодувати майнові, фізичні та моральні збитки потерпілим і взяти на себе врегулювання судових розглядів.

Контрольні запитання та завдання

1. Які ризики бере на себе страховик при страхуванні відповідальності?

2. У чому полягає особливість страхування відповідальності на відміну від майнового та особистого страхування?

3. Які види страхування належать до страхування відповідальності?

4. В яких випадках страховик здійснює страхову виплату?

5. Охарактеризуйте основні види збитків, які покриваються страхуванням відповідальності, та їх специфіку, що ґрунтується на чинному законодавстві України.

6. Проаналізуйте практику страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні й за кордоном.

7. Страхування яких ризиків дістало поширення у міжнародному автомобільному сполученні?

8. Що є об'єктом страхування при страхуванні професійної відповідальності?

9. Які збитки покриваються при страхуванні відповідальності готелів?

10. Дайте визначення соціальної, моральної та юридичної відповідальності.

11. У чому полягає сутність Франкфуртської таблиці?

Задача 1

Визначити тарифну ставку зі страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, якщо відомі такі дані.

Перший позичальник користується кредитом строком до 6 міс. Страхуються усі кредити. Страховик оцінив задовільний фінансовий стан позичальника та застосував знижувальний коефіцієнт 0,7.

Другий позичальник користується кредитом протягом року. Страхується окремий кредит. Страховик оцінив слабку кредитоспроможність позичальника та застосував підвищувальний коефіцієнт 2,4. Нормативні страхові ставки становлять відповідно 1,4 та 2,8 % страхової суми.

Задача 2

Обчисліть суму страхового відшкодування, якщо відомо таке.

Кредит у розмірі 5 млн грн було видано позичальникові строком на 6 міс. під 28 % річних. Ліміт відповідальності страховика становить 80 %.

Задача З

Обчисліть суму страхових платежів із добровільного страхування відпові­дальності позичальника за неповернення кредиту, якщо відомо таке.

Перший позичальник одержав кредит у сумі 2 млн грн строком на 8 міс. під 32 % річних. Ліміт відповідальності страховика — 82 %. Тарифна річна ставка — 3,5 %.

Другий позичальник одержав кредит у сумі 7,8 млн грн на строк 18 міс. під 29 % річних. Ліміт відповідальності страховика — 95 %. Тарифна річна ставка — 3,2 %.

Задача 4

Відповідальність власника транспортного засобу перед третіми особами було застраховано на суму 20 тис. грн, транспортний засіб не мав страхового захисту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль страхувальника було пошкоджено. Сума збитку становила 18 тис. грн. Чи одержить власник транспортного засобу страхове відшкодування, якщо відомо, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди мав поліс страхування відповідальності перед третіми особами на суму 15 тис. грн?

Розрахуйте розмір страхового відшкодування та збитки потерпілої сторони.

Ситуаційне завдання 1

Ви застрахували свій автомобіль за договором каско. Під час дорожньо- транспортної пригоди, що відбулася не з вашої вини, автомобіль було пошкоджено. Цивільна відповідальність винуватця застрахована не була. Які дії ви вчините?

Доберіть до кожного терміна його визначення

Терміни:

1. Страховий тариф.

2. Страховий ринок.

3. Диспаша.

4. Тактика управління ризиком.

5. Змішане страхування життя.

6. Диверсифікація страхової діяльності.

7. Технічні резерви.

8. Самострахування.

9. Асистанс.

10. «Зелена Картка».

11. Система відновлювальної вартості.

12. Цивільна відповідальність.

13. Страхові агенти.

14. Взаємне страхування.

Визначення:

1. Перелік послуг (у межах договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне, юридичне та фінансове сприяння.

2. Накопичення страхового фонду особами, які об'єднані загальними еко­номічними інтересами щодо спільного об'єкта страхування, або особами, які мають однотипні майнові інтереси щодо різноманітних, але еквівалентних об'єктів страху­вання. «

3. Поширення інвестиційної сфери діяльності страховиків на галузі, що не мають прямого взаємозв'язку зі страховою діяльністю.Передбачений законом або договором захід державного примусу, що засто­совується для встановлення порушених прав потерпілого, задоволення його претензій за рахунок порушника.

4. Розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією, який складає диспашер.

5. Система міжнародних договорів і страхових свідоцтв про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

6. Страхове відшкодування за об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду або вартості робіт з відновлення цього майна до попереднього стану.

7. Комбінація страхування на випадок життя і на випадок смерті.

8. Громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.

9. Складна цілісна система економічних відносин між суб'єктами ринку, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару — страхового захисту, в межах якого виникають попит і пропозиція, встановлюється ціна на цей товар.

10. Система індивідуального накопичення страхового фонду, яка передбачає, що страхувальник (він одночасно є страховиком щодо себе) здійснює внесок у фонд самострахування зі свого доходу або прибутку.

11. Конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

12. Ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

13. Сукупність резервів незароблеиих премій (за видами страхування) і резервів збитків.

Хронологія страхових подій

Червень 1985 р. «Боїнг-747» авіакомпанії «Ейр Індія» розбився біля берегів Ірландії. 329 загиблих.

Серпень 1985 р. «Боїнг-747» компанії «Джапан ейр-лайнз» розбився в Японії. 520 загиблих.

Грудень 1986 р. Чартерний рейс ДС-8 розбився в аеропорту Гандера, Канада. 256 загиблих.

Травень 1987 р. Аварія лайнера польської авіакомпанії «ЛОТ» неподалік від Варшави. 183 загиблих.

Грудень 1988 р. Вибух на борту «Боїнга-747» компанії «Пан Америкен» у районі шотландського міста Локбері. 270 загиблих.

Травень 1991 р. «Боїнг-767» компанії «Лауда» падає невдовзі після зльоту в аеропорту Бангкока. 223 загиблих.

Липень 1991 р. Нігерійський літак зазнає аварії в аеропорту Саудівської Аравії. 261 загиблий.

Квітень 1994 р. Китайський аеробус «А-300» вибухає під час посадки в японському аеропорту Нагої. 262 загиблих.

Прагни завоювати не світ, а його знання.

Осетинське прислів'я

Розділ 11

ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

Мета вивчення:

• усвідомити необхідність здійснення операцій перестрахування для підтримання фінансової стійкості страхової компанії;

• мати уявлення про особливості співстрахування та перестраху­вання;

• опрацювати основні види договорів перестрахування;

• вміти розраховувати суми власного утримання страховика за методами передачі частини ризиків на перестрахування.