- •1.1. Економічна категорія страхування
- •1.2. Призначення страхування
- •1. 3. Способи здійснення страхування
- •1.4. Класифікація страхування
- •1.5. Суб'єкти страхових відносин
- •1.6. Об'єкти страхових правовідносин і страховий інтерес
- •2.1. Загальна характеристика страхового
- •2.3. Страхові посередники
- •2.4. Вплив туристського ринку на формування страхових послуг
- •2.5. Основні проблеми страхового обслуговування
- •2.6. Сучасний стан розвитку страхової галузі в Україні
- •2.7. Тенденції розвитку страхових ринків
- •3.1. Страхові відносини в системі цивільного права
- •3.2. Основні принципи здійснення страхування
- •3.3. Страхове законодавство
- •3.4. Державне регулювання здійснення страхових операцій у сфері туризму
- •3.5. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •4.1. Поняття ризику
- •4.2. Класифікація ризиків
- •4.3. Ризики при туристсько-екскурсійному обслуговуванні
- •4.4. Управління ризиком
- •4.5. Способи управління та зменшення ризику
- •4.6. Аналіз ризиків у бізнес-плані турфірми
- •4.7. Розроблення програми страхування підприємств
- •5.1. Договір страхування як найважливіший етап процесу страхування
- •5.2. Організаційна структура страхування
- •5.3. Система страхової відповідальності
- •5.4. Сутність, зміст та завдання актуарних розрахунків
- •5.5. Запобіжні заходи під час укладання договору страхування
- •6.1. Організаційні форми страхової індустрії
- •6.2. Порядок створення страхових компаній
- •6.3. Реорганізація страхових компаній
- •6.4. Зовнішнє та внутрішнє середовище страхової компанії
- •6.5. Страховий маркетинг
- •6.6. Закономірності функціонування страхової
- •7.1. Особливості організації фінансів страховика
- •7.2. Принципи розміщення страхових резервів
- •7.3. Доходи і витрати страховика
- •7.4. Фінансова надійність страховика
- •7.5. Оподаткування страхової діяльності
- •7.6. Особливості відображення витрат на страхування
- •8.1. Особисте страхування як форма страхового захисту
- •8.2. Умови виплати сум страхового відшкодування в особистому страхуванні
- •8.3. Поняття й особливості страхування життя
- •8.4. Медичне страхування
- •8.5. Особисте страхування туристів
- •8.6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
- •9.1. Основні положення і класифікація видів
- •9.2. Характеристика вогневих ризиків
- •9.3. Страхування майна від невогневих ризиків
- •9.4. Інші види майнового страхування
- •10.1. Поняття страхування відповідальності
- •10.2. Основні види збитків
- •10.3. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів
- •10.4. Страхування цивільної відповідальності
- •10.5. Страхування професійної відповідальності
- •10.6. Страхування відповідальності суб'єктів туристської діяльності
- •10.7. Страхування відповідальності готельного комплексу
- •11.1. Сутність і теоретичні засади перестрахування
- •11.2. Особливості договору перестрахування
- •11.3. Пропорційне перестрахування
- •11.4. Особливості непропорційного перестрахування
- •11.5. Співстрахування та механізм його дії
- •12.1. Організація страхової справи за рубежем
- •12.2. Державне регулювання страхової діяльності
- •12.3. Страховий ринок сша
- •12.4. Страховий ринок Великої Британії
- •12.5. Страховий ринок фрн
- •12.6. Страховий ринок Росії
- •12.7. Специфіка страхування туристів
- •1. Загальні положення
- •3. Загальні вимоги до службового приміщення для провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності
- •4. Кваліфікаційні вимоги до кадрового складу працівників суб'єкта туристичної діяльності
- •5. Вимоги до інформаційно-рекламної діяльності суб'єктів туристичної діяльності
- •6. Загальні вимоги до укладання догоіР°р1в при наданні туристичних послуг
- •8. Вимоги до організації приймання та обслуговування іноземних туристів в Україні (іноземний туризм)
- •9. Вимоги щодо організації туристичних поїздок за межі України (зарубіжний туризм)
- •10. Вимоги щодо організації приймання та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм)
- •Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України
- •Органи охорони здоров'я:
- •Товариства рятування на воді:
- •Органи гідрометеорологічної служби:
- •Органи цивільної оборони:
- •Туристсько-спортивні організації:
- •1. Предмет договору
- •2. Перелік ризиків, що страхуються
- •3. Строк дії договору страхування
- •4. Умови припинення дії договору страхування
- •5. Права й обов'язки сторін
- •Видатки, що покриваються страхуванням.
- •Суб'єкти страхування.
- •Об'єкт страхування.
- •Страхові випадки.
- •Винятки.
- •Страхове відшкодування.
1.5. Суб'єкти страхових відносин
Суб'єктами страхових відносин є страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодонабувач.
Страховики — це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей^ передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох.
Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України. В окремих випадках, установлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені й діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати ЗО % його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд має бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше ніж 25 % загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Безпосередньою діяльністю страховика може бути тільки страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням страхових резервів, використанням їх з метою відшкодування матеріальних збитків або надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання окремих подій в житті, а також діяльність, пов'язана з розміщенням страхових резервів і управлінням ними з метою одержання страховиком інвестиційного доходу.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно- правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро.
Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застра- хованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники зобов'язані сплатити страховикові страхову премію, а у разі настання страхового випадку мають право вимагати страхову виплату. Страхувальники зобов'язані: дотримуватись правил експлуатації майна; дбайливо ставитися до здоров'я та життя; у разі настання страхового випадку вжити заходів для зменшення розміру збитків і сповістити про це страховика; звернутися до компетентних державних органів (пожежний нагляд, слідчі органи, органи ДАІ).
Страховик і страхувальник є основними суб'єктами договірних відносин. Крім страховика і страхувальника договором можуть визначатися також такі його суб'єкти, як застрахована особа та одержувач страхового відшкодування, що не є платниками страхової премії і мають обмежені права участі у виконанні договору.
Застрахована особа — фізична особа, про страхування якої страхувальником укладено договір особистого страхування зі страховиком.
У майновому страхуванні, якщо страхувальник і застрахована особа не збігаються, остання завжди є одержувачем (вигодонабувачем), оскільки саме їй належить страховий інтерес.
Одержувачем страхового відшкодування згідно з чинним законодавством є або страхувальник, або застрахована особа, або потерпіла особа, або третя особа, визначена договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.