4.6. Аналіз ризиків у бізнес-плані турфірми

Як і будь-який інший вид підприємницької діяльності, сфера туризму залежить від впливу низки ризикових чинників. Умовно їх можна поді­лити на дві групи:

1. ризики, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням туристської діяльності. Це стихійні, природні, техногенні, екологічні та інші ризики, які чинять опосередкований вплив на результати діяльності того чи іншого суб'єкта сфери туризму;

2. ризики, що безпосередньо пов'язані зі здійсненням туристської діяльності, або так звані підприємницькі ризики (звичайні економічні ризики, фінансові, валютні тощо).

На кінцевий результат підприємницької діяльності у сфері туризму безпосередньо впливають обидві наведені вище групи чинників. Ризики першої групи можуть призвести до значних збитків у діяльності турист­ських організацій та інших суб'єктів, що здійснюють діяльність у сфері туризму (засоби розміщення, перевезення, харчування тощо).

На завдання збитків діяльності суб'єктів туристської галузі вплива­ють такі причини:

• порушення процесу надання туристських послуг з вини туристської організації (неякісне обслуговування, недоліки в організації проце­су обслуговування та її техніко-технологічному забезпеченні);

• зміна ринкової кон'юнктури на ринку туристських послуг (падіння платоспроможного попиту населення, зміна зовнішньополітичної, зов­нішньоекономічної, внутрішньополітичної та соціально-економічної ситуації);

• невиконання зобов'язань з боку інших учасників, від яких залежить належне надання туристських послуг (невідповідність засобів розмі­щення, якості харчування, класу перевезення тим, що було заявлено в договорі на туристське обслуговування);

• негативний результат здійснення фінансових та інвестиційних опера­цій суб'єктом туристської діяльності (падіння курсу національної валюти щодо вільно конвертованих валют, падіння відсотків за бан­ківськими депозитами, курсової вартості придбаних цінних паперів, банкрутство дочірніх підприємств та об'єктів інвестування). Важливо передбачити та мінімізувати можливі ризики на стадії плану­вання та виробництва турпродукту. Поняття виробництва турпродукту має специфічний характер для різних секторів ринку туристських по­слуг. Наприклад, для засобів розміщення туристів це насамперед підтри­мання номерного фонду та інженерно-технічної інфраструктури в на­лежному стані за рахунок здійснення раціональної політики планово- запобіжних та капітальних ремонтів.

Туроператор створює пакетні та індивідуальні тури, об'єднуючи окремі послуги своїх постачальників (авіакомпаній, готелів, страховиків тощо), які обирають за їх надійністю та комерційною ефективністю спільної діяльності. Процес виробництва турпродукту для турагента полягає у виборі туроператорів та в організації ефективної взаємодії з ними.

Турагент і туроператор стикаються з низкою ризиків, які є спільними для обох сторін. Проте якщо для туроператора ризики підприємницької взаємодії з постачальниками туристських послуг є прямими і залежать виключно від вибору того чи іншого постачальника (селективний ризик), то для турагента такі ризики є опосередкованими, оскільки він на них впливати не може і його збитки є похідними від збитків туроператора.

Отже, якщо для туроператора існує проблема щодо вибору та опти- мізації схем співпраці з партнерами, що потребує серйозного аналізу та оцінювання ділових стосунків, то для турагента коло проблем звужується переважно до пошуків надійного туроператора, який зможе запропону­вати якісний турпродукт.

Останнім часом у зв'язку з трагічними подіями, які відбулися 11 ве­ресня 2001 р. у США, все більшу увагу почали приділяти ризикам тероризму та політичним ризикам, які безпосередньо впливають на роз­виток туризму в тій чи іншій країні.

За оцінками експертів, кінцевий розмір збитків від трагедії у США може сягнути 100 млрд дол. Аналітики великих страхових компаній світу вважають, що збитки, які заявлені за різними страховими полісами, дорівнюють 70 млрд дол. США, у тому числі 10 млрд дол. — за поліса­ми страхування громадян від нещасних випадків.

Нині у США діє трирічний план фінансового захисту від ризиків тероризму на загальну суму 100 млрд дол. У разі можливого настання збитків від терористичних актів страхові компанії повинні сплатити 20% перших 20 млрд дол., а держава — відшкодувати 80 %. Якщо збитки більші за 20 млрд дол., то держава компенсує 90 % наступних 80 млрд дол. Ця форма розподілу зобов'язань діятиме до 2004 р. включ­но. У наступні роки частки страхових компаній у збитках, пов'язаних із тероризмом, зростатимуть, а частка держави знижуватиметься.

У міжнародних страхових документах під терористичним актом розуміють дію, яка охоплює, але не обмежує застосування сили або насильства та (або) загрозу здійснення таких дій особою або групою осіб, що діють самостійно чи від імені будь-кого або які перебувають у деякому зв'язку з організацією (-ями) або державною (-ми) установою (-ами), і яку здійснено з політичних, релігійних, ідеологічних або інших схожих причин, зокрема замір здійснити тиск на уряд та (або) заляка­ти громадськість у цілому чи будь-яку її частину.

За видами збитків, які можуть бути наслідком терористичного акту, виділяють три основні групи: матеріальні збитки, або знищення рухо­мого та нерухомого майна; фінансовий збиток підприємців у формі втрати доходу (прибутку) внаслідок зупинки (перерви) у виробництві; компенсації за полісами страхування життя та від нещасних випадків громадян.

Страхова корпорація Ллойд розробила спеціальну програму стра­хування ризиків тероризму:

Мінімальний ліміт відшкодування, дол. США

Вид майна

Географія страхування Вартість страхування

Необхідна інформація

250 ООО 000 за кожним страховим полісом

Будь-яке рухоме і нерухоме майно юридичних та фізич­них осіб

Будь-яка точка світу

За домовленістю, виходячи з повної характеристики об'єкта або предмета страхування, включаючи дійсну вартість об'єкта, його стратегічне або інше значення

Опис місця знаходження об'єкта; деталізація вартості окремих елементів; система охорони, пожежного захис­ту; статистика або історія збитків за цим об'єктом, по­в'язаних зі здійсненням щодо нього терористичних актів