4.4. Управління ризиком

Управління ризиком (менеджмент ризику, ризик-менеджмент) — це цілеспрямовані дії щодо обмеження або мінімізації ризику в системі економічних відносин. Мета ризик-менеджменту — одержання прибутку за оптимального співвідношення прибутку і ризику.

Сферою підприємницької діяльності ризик-менеджменту є страховий ринок. Як система управління ризик-менеджмент охоплює процес вияв­лення мети ризику і ризикових вкладень капіталу, визначення ймовір­ності настання події, ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього середовища, вибір стратегії управління ризиком, а також конкретної тактики, що відповідає цій стратегії.

Під стратегією управління ризиком розуміють напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Поява нової мети потребує формування нової стратегії. У стратегії ризик-менеджмен- ту застосовують такі правила:

— правило максимуму виграшу полягає в тому, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу обирають варіант, який дає най­більшу ефективність результату за мінімального або прийнятного ри­зику;

• правило оптимальної вірогідності результату полягає в тому, що з можливих рішень обирають таке, за яким вірогідність результату є прийнятною для туристської організації (інвестора);

~ правило оптимального коливання результату у практиці засто­сування поєднується з правилом оптимальної вірогідності результату. Коливання показників виражається їх дисперсією, середнім квадра­тичним відхиленням і коефіцієнтом варіації. З можливих рішень обирають те, за яким імовірність виграшу та програшу для одного і того самого ризикового вкладення капіталу має невеликий розрив, тобто найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхи­лення, коефіцієнта варіації. В економічних розрахунках встановлено таку оцінку значення коефіцієнта варіації: до 10 % — слабкі коливан­ня; 10...25 % — помірні коливання; понад 25 % — високі коливання;

• правило оптимального поєднання виграшу та величини ризику полягає у тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу та ризику, приймаючи рішення вкласти капітал у той проект, що дає змогу здобути очікуваний результат і водночас уникнути великого ризику.

Тактика управління ризиком — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найприйнятніших у цій ситуації методів і прийомів управління.

До функцій фінансового менеджера в ризик-менеджменті належать:

• прогнозування н* розроблення на перспективу змін фінансового стану компанії. Особливістю прогнозування є альтернативність у побу­дові фінансових показників, яка визначає різноманітні варіанти розвит­ку фінансового стану об'єкта управління на підставі окремих тенденцій;

• організація ризик-менеджменту — це об'єднання людей, які спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу за визначеними правилами;

• регулювання у ризик-менеджменті — це процес впливу на об'єкт управління з метою усунення відхилень, що виникли;

• координація — узгодженість взаємодії всіх ланок системи управ­ління ризиком;

• стимулювання у ризик-менеджменті — спонукання фахівців до зацікавленості у результатах своєї праці;

• контроль у ризик-менеджменті — це перевірка організації роботи щодо зменшення ступеня ризику.

Під час використання ризик-менеджменту в страхуванні потрібно враховувати три основні позиції:

• виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів у ситуації ризику;

• вміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності;

• розробка і вживання заходів, за допомогою яких можна нейтралізу­вати або компенсувати ймовірні негативні наслідки подій, та попе­редження настання ризику.

Процес управління ризиками поділяють на такі етапи.

Ідентифікація схильності до ризику. Вирішує два завдання:

1. виявлення ризику за допомогою організаційних схем, бухгалтер­ських та інших звітів, схеми потоків тощо;

2. ідентифікація причин і ризиків, що призводять до негативного результату, за допомогою:

• контрольних списків, у разі використання яких потрібно обсте­жити об'єкт з метою перевірки стандартів технічного обслуговування;

• аналізу потенційних джерел збитків, які становлять загрозу пев­ному виду діяльності;

• аналізу подій і причин цих подій, що можуть спричинити пробле­ми в бізнесі.

Оцінювання ризику — це визначення ступеня ризику за допомо­гою кількісного або якісного оцінювання.

Важливо знати, як впливає на результати діяльності конкретний вид ризику і які його наслідки. Розрізняють якісне, кількісне і відносне оці­нювання ризику на підставі аналізу фінансового стану підприємства.

При якісному оцінюванні визначають можливі види ризику, а також чинники, що впливають на рівень ризику під час певного виду діяль­ності. Аналіз підприємницького ризику здійснюється на стадії розроб­лення бізнес-плану. Під час якісного оцінювання визначають основні види ризиків, що впливають на результати діяльності підприємства.

При кількісному оцінюванні ризику виділяють такі методи:

— статистичний метод реалізується через розрахунок дисперсій, стан­дартних відхилень і коефіцієнта варіації;

• експертний метод полягає в експертному оцінюванні досвідчени­ми підприємцями і спеціалістами;

• метод аналогів полягає в застосуванні бази даних про ризик анало­гічних проектів або угод. Здобуті дані опрацьовують для виявлення залежностей у закінчених проектах з метою врахування потенційного ризику в разі реалізації нового підприємницького проекту.

Для оцінювання ризику також використовують коефіцієнт ризику, який визначає співвідношення максимально можливого обсягу збитку та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора. Коефіцієнт ризику розраховують за формулою

Кр = 3/Ф,

де К_р — коефіцієнт ризику; 3 — максимально можлива сума збитку, гри; Ф — обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень, грн.

Відносне оцінювання ризику на підставі аналізу фінансового стану підприємства дає змогу визначити фінансову надійність підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства є одним з елементів попереджен­ня банкрутства.

Вибір способу управління ризиком (тактики) та його застосуван­ня ґрунтуються на даних оцінювання ризику.