3.3. Страхове законодавство

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття законів і нормативних актів, що регулюють страхову діяльність. Систе­ма правового регулювання страхової діяльності охоплює:

• Конституцію України 1996 p.;

• міжнародні угоди, які підписала і ратифікувала Україна;

• Цивільний кодекс України;

• закони та постанови Верховної Ради України;

• укази та розпорядження Президента України;

• декрети, постанови та розпорядження уряду України;

• нормативні акти (інструкції, методики, положення, накази), прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади;

• нормативні акти органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю України;

• нормативні акти місцевої виконавчої влади у випадках, якщо окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішенням Президента або уряду України;

• окремі нормативні акти колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не були скасовані законодавством незалежної України.

Закон України «Про страхування», який було ухвалено 7 березня 1996 p., є основою страхового законодавства. Він регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Дія цього Закону не поширюється на держав­не соціальне страхування.

Іншим законодавчим документом, що регулює ринок страхових послуг, є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який було ухвалено 12 липня 2001 р.

Цим Законом встановлено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Основною метою Закону є

створення правових засад для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспромож­ного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

У Законі дано визначення ринків фінансових послуг як сфери діяль­ності учасників ринків фінансових послуг із метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать ринки банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінни­ми паперами та інші види ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 24 жовтня 1996 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з пере­страхування». Постанова визначає порядок регулювання системи пере­страхування в Україні, спрямований на посилення захисту інтересів страхувальників, забезпечення умов для розвитку ринку перестраху- вальних послуг.

«Положення про порядок провадження діяльності страховими по­середниками» (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р.) здійснює правове регулювання діяльності стра­хових брокерів та агентів на страховому ринку.

Законодавчими, а також нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в міністерстві юстиції України, трактуються ті чи інші законодавчі нор­ми. Наприклад, порядок здійснення страхової діяльності регулюється такими актами:

• Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. «Про затвердження переліку органів ліцензування»;

• наказ Державного комітету України з питань регуляторної полі­тики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 16 липня 2001 р. «Про затвердження ліцензійних умов провадження страхової діяльності».

Низка нормативних актів регламентує порядок проведення бухгал­терської та статистичної звітності страховиків. Під час підготовки інфор­мації про фінансовий стан страхові організації керуються:

• Положенням про порядок формування, розміщення та обліку стра­хових резервів з видів страхування інших, ніж страхування життя, за­реєстрованим у Міністерстві юстиції України від 17 червня 1997 р.

• Методикою формування резервів зі страхування життя, зареєст­рованою у Міністерстві юстиції України від 17 липня 1997 р.

• Порядком складання декларації про доходи страховика, зареєст­рованим Міністерством юстиції України від 18 серпня 1997 р.

• Інструкцією з бухгалтерського обліку операції страхування (крім страхування життя), зареєстрованою Міністерством юстиції України від 12 червня 1998 р.

Документа страхових організацій, що регулюють їхню діяльність, належать до локальних правових джерел страхування. Ними є:

• статути (положення) страхових організацій;

• загальні умови (правила) укладання договорів страхування й обслу­говування страхувальників;

• загальні умови (правила) майнового, особистого страхування, страху­вання відповідальності;

• умови (правила) кожного з видів особистого і майнового страхування, що розробляються самостійно кожною страховою організацією;

• договір страхування, страховий поліс;

• розпорядження й укази керівних органів страхової організації.