2.7. Тенденції розвитку страхових ринків

Серед проблем, з якими стикаються страхові компанії індустріально розвинених країн, можна зазначити такі:

• інтернаціоналізація страхового бізнесу;

• поява великих страхових груп;

• інвестиції в цінні папери;

• зростання попиту з боку клієнтів;

• фінансове шахрайство;

• різка зміна політичної ситуації у багатьох країнах;

• поява нових інформаційних технологій;

• забезпечення особистої безпеки страхових працівників. Сучасний рівень розвитку страхового ринку в індустріально розвине­них країнах Заходу характеризується посиленням тенденцій монопо­лізації в страховій справі й концентрації капіталу. У зв'язку з цим можна виділити чотири організаційних форми вияву цих тенденцій.

Горизонтальна інтеграція — зосередження в руках невеликої кіль­кості великих страхових компаній усе більшого обсягу страхових премій та страхових послуг.

Вертикальна інтеграція — проникнення страхових компаній в інші сфери, тісно пов'язані зі страховою справою (туристська, банківська, біржова діяльність).

Створення транснаціональних страхових компаній поки що не діста­ло значного поширення у страховій справі, однак можна зазначити певну тенденцію.

Диверсифікація — поширення інвестиційної сфери діяльності стра­ховиків на галузі, що не мають прямого взаємозв'язку зі страховою діяльністю. У такий спосіб малі й середні товариства намагаються вижити в умовах гострої конкуренції і одержати додаткове джерело доходів, потрібних для покриття витрат за основною діяльністю (страхування).

Для страхових компаній розвинених країн характерні такі основні типи диверсифікації:

• страхові компанії є частиною будь-якого концерну;

• страхові компанії починають володіти підприємствами, які зайняті в

інших галузях матеріального виробництва, або вкладають капітал в

ці галузі, купуючи акції цих підприємств;

• страхові компанії створюють дочірні компанії у фінансово-кредитній

сфері.

На сучасному етапі у світовій практиці страхування посилилися дві тенденції: спеціалізація й універсалізація діяльності страховика. Перша пов'язана з поглибленням суспільного поділу праці. Друга тенденція пов'язана з тим, що страховики, які традиційно займалися тими чи іншими видами страхування, втручаються в інші види підприємництва (напри­клад, купують турфірми, підприємства роздрібної торгівлі, готелі тощо). Страхові компанії все більше виконують функції спеціалізованих кре­дитних інститутів — займаються кредитуванням окремих сфер і галу­зей господарської діяльності.

Починаючи з 1991 р. страховий ринок України формувався шляхом створення окремих страхових компаній у багатьох регіонах України. За оцінкою спеціалістів, страховий ринок України пройшов у своєму розвитку три етапи.

Перший етап (1991 — 1993) характеризувався відсутністю будь-якої методології страхування. Цей вид діяльності регулювався Законом України «Про господарські товариства».

Другий етап (1993—1996) почався з прийняття 10 травня 1993 р. Декрету «Про страхування», який виділив страхування в окрему га­лузь. На цьому етапі формувалася методологія страхування, встанов­лювалася система взаємодії на фінансовому ринку.

Третій етап розпочався у березні 1996 р. ухваленням Закону Украї­ни «Про страхування». Характеризується посиленням нагляду за стра­ховою діяльністю, удосконаленням методології страхування.

Висновки

• Страховий ринок — це система економічних відносин, що виника­ють між суб'єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

• Залежно від критерію аналізу визначають організаційно-правову, інституціональну, галузеву і територіальну структуру страхового ринку.

• Прямі посередники на страховому ринку здійснюють послуги та виконують роботу, пов'язану з продажем страхових продуктів і обслуго­вуванням договорів страхування (страхові агенти і страхові брокери).

• Непрямі посередники (аджастери, диспашери, сюрвейєри, аварійні комісари) беруть участь в організації страхової послуги, але не в її про­дажу.

• Страхова послуга може містити не тільки дані щодо страхового покриття та тарифу, а й охоплювати перелік додаткових послуг, що впливають на якість обслуговування.

• Кожний новий зразок страхового продукту, запропонований для продажу, проходить у своєму просуванні на ринку страхування етапи монополії, конкуренції та суперництва.

• Новий страховий продукт має: забезпечувати сучасні потреби стра­хувальника; бути оригінальним і привабливим для достатньо великої кількості споживачів; бути простим і зручним у продажу для забезпе­чення швидкості його поширення; володіти конкурентоспроможними перевагами; відрізнятися сервісом і високою якістю.

• Проблемами, з якими стикаються страхові компанії індустріально розвинених країн, є такі: інтернаціоналізація страхового бізнесу; поява великих страхових груп; інвестиції у цінні папери; зростання попиту з боку клієнтів; фінансове шахрайство; зміна політичної ситуації; нові інформаційні технології.

• Сучасний рівень розвитку страхового ринку в індустріально роз­винених країнах Заходу характеризується посиленням тенденцій мо­нополізації у страховій справі і концентрації капіталу.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення поняття «страховий ринок».

2. Сформулюйте визначення структури страхового ринку. Які особливості побудови організаційно-правової, інституціональної, галузевої та терито­ріальної структури ринку?

3. Чим зумовлена необхідність створення інфраструктури страхового ринку? Що належить до елементів інфраструктури страхового ринку?

4. Хто належить до прямих і непрямих страхових посередників?

5. Які функції у сфері страхування здійснюють актуарій, аварійний комісар?

6. Хто з прямих посередників діє безпосередньо в інтересах страховика? Хто з посередників захищає інтереси страхувальника?

7. Поясніть поняття «зовнішнє середовище страхового ринку».

8. Що належить до елементів внутрішньої системи страхового ринку?

9. На які чинники зовнішнього середовища страховик має вплив, на які — ні?

10. Чи є страхова послуга товаром? Поясніть свою відповідь.

11. Які чинники впливають на ціну страхової послуги?

12. Які вимоги висуває ринок щодо створення нових страхових продуктів?

13. Назвіть основні тенденції в розвитку сучасних страхових ринків.

14. Які проблеми існують у сфері страхування туризму?

15. Які основні проблеми характерні для страхових компаній індустріально розвинених країн?

16. Охарактеризуйте етапи розвитку страхового ринку України.

17. Поясніть, як ви розумієте такі характеристики: техніко-організаційна єдність, економічна відокремленість страхової компанії. Яку роль вони відіграють у діяльності страхової компанії?

Завдання. Використовуючи дані табл. 2.1, виконайте порівняльний аналіз статистичних даних з метою оцінювання тенденцій розвитку страхового ринку України.

Таблицу 2.1. Показники діяльності страхових організацій України за 1995—

2001 pp.

Показник	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Страхові премії,
тис. грн	244 360	317 811	408401	789 159	1 164 126	2 136 000	3	030 507
Страхові ви­
плати, тис. грн	144 272	147 311	129 182	177 845	360 919	407 000		424 205
Сформовані
страхові резер­
ви на 1 січня,
тис. грн	65 216	92 681	159 838	447 692	537 041	959 000	1	185 156
Віддано у пе­
рестрахування ,
тис. грн	38 295	55 450	63 060	238 531	451 169	918 000	1	036 877
Обсяг сплаче­
них статутних
фондів на 1 січ­
ня, тис. грн	22 573	64 210	118 656	150 595	327 872	511 000	1	036 877
Кількість страхо­
виків, чол.	655	700	241	233	254	263		328

Коли державою керують з розумом, га­небні бідність і злидні.

Конфуцій

Розділ

ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета вивчення:

• засвоїти основні положення Закону України «Про страхуван­ня»;

• ознайомитися із системою правового регулювання страхової діяльності в Україні;

• навчитися користуватися законодавчими актами при врегулю­ванні взаємовідносин між страховиками, страхувальниками, страховими посередниками та державою;

• узагальнити досвід державного регулювання страхових відно­син у сфері туризму в Україні.