ВСТУП

Страхування як економічне явище існує багато століть. За давніх часів у людей виникла потреба у відшкодуванні збитків. Різні народи споруджували спеціальні сховища для зберігання запасів провізії на нипадок непередбачених подій, створювали каси взаємодопомоги.

З того часу страхування увійшло в усі сфери життя та діяльності людей і стало необхідним елементом виробничих відносин. Воно пов'яза­не з відшкодуванням матеріальних збитків у процесі суспільного вироб­ництва. Характерними ознаками ефективного відтворювального процесу на мікрорівні є його ритмічність і безперервність. Проте внаслідок природних катаклізмів чи інших негативних надзвичайних подій нор­мальний виробничий процес може бути порушено.

Страхування дає змогу створити замкнену систему для компенсації ибитків від дії негативних чинників у сфері матеріального і нематеріаль­ного виробництва. Саме за допомогою страхування можливе зменшення та відшкодування матеріальних і нематеріальних збитків, пов'язаних із погіршенням кон'юнктури ринку, невиконанням договірних зобов'язань, природними катаклізмами, нещасними випадками тощо.

Надання Радою міністрів Європейського Союзу Україні статусу країни з ринковою економікою вимагає цивілізованого підходу до веден­ня господарської діяльності у всіх сферах національної економіки. Ве- 7і и кою мірою це стосується і поширення засобів страхового захисту на різні галузі підприємництва, зокрема на туризм.

Страхування в туризмі, яке донедавна надавало захист виключно мі/і нещасного випадку для від'їжджаючих за кордон, поступово перетво­рюється на комплекс страхових відносин, що формуються з метою за­хисту майнових інтересів у сфері туризму та готельного господарства.

Страхування в туристській галузі має певну специфіку, яка вира­жається в поділі страхових послуг на два основних потоки. Перший полягає у страховому захисті туристської компанії як суб'єкта підприєм­ництва від майнових, транспортних, кредитних, відсоткових, селектив­них ризиків, банкрутства тощо. Другий потік спрямовується на захист споживачів туристських послуг: страхування від нещасних випадків, медичне страхування тощо.

В Україні ринок пропозицій страхових продуктів для туристів ще тільки формується. Проте і в цьому разі перед менеджерами турист­ських компаній постає питання вибору оптимальних пропозицій стра­хових компаній. Від якості страхових послуг як складника турист­ського продукту в цілому в подальшому залежатиме успіх функціону­вання туристської компанії та її конкурентоспроможність на ринку.

Навчальний посібник «Страхування у сфері туризму та готельного господарства» розрахований на студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців для сфери туризму. Розглянуто основні теоретичні положення страхування згідно з чинним законодавством; актуальні проблеми практики страху­вання в умовах ринкової економіки та стосовно туристської галузі; розкриваються особливості розвитку страхової справи в Україні; зосе­реджується увага на нових для України видах страхування, які мають безпосереднє значення для розвитку туризму: страхуванні відповідаль­ності, фінансових ризиків, медичному страхуванні тощо.

Досліджуються питання перестрахування великих ризиків, зокрема катастрофічних ризиків туристських груп, інвестиційних тощо, а також розрахунку страхових тарифів, особливостей визначення страхових премій тощо.

До кожної теми запропоновано перелік питань для самоконтролю, а також тести, які концентрують увагу на основних положеннях дисципліни і можуть стати важливим навчальним інструментом під час самостійної роботи. Крім того, до окремих тем запропоновано ситуаційні задачі, які формують навички практичної роботи та є важливим складником на­вчального процесу.

У посібнику наведено фрагменти типових договорів за окремими видами страхування, які орієнтують студентів на виконання основних вимог щодо укладання договорів страхування та формують практичні навички формулювання вимог стосовно придбання страхових послуг.

Метою посібника є:

• розкриття сутності страхування та його ролі в економіці;

• огляд основних тенденцій розвитку страхової справи у сучасному ринковому середовищі України та інших країн;

• розкриття сутності окремих видів страхування та специфіки здійс­нення їх у сфері туризму;

• формування навичок практичного підходу до вирішення питань, пов'язаних із проведенням ризик-менеджменту практичної діяль­ності та передачею окремих ризиків на страхування;

• опанування особливостей використання методів страхування, роз­рахунку страхових тарифів, аналізу основних показників, що ха­рактеризують діяльність страховика, тощо.

• надання інформації про основну термінологію, що використовується у страхуванні.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

Мета вивчення:

• сформувати у слухачів поняття економічної категорії страху­вання;

• з'ясувати призначення та способи здійснення страхування;

• конкретизувати види страхування за його класифікацією;

• здійснити огляд об'єктів і суб'єктів страхування.

1.1. Економічна категорія страхування

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхо- і»их внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів. Головними сторонами таких відносин є страховик і страхувальник.

Для страхування характерні економічні відносини, пов'язані з пере­розподілом доходів і накопиченням для відшкодування матеріальних збитків, що можуть виникнути в разі настання страхового випадку.

Ознаки, що характеризують економічну категорію страхування:

1. Під час страхування виникають грошові перерозподільні відносини, зумовлені можливістю несподіваного настання страхового випадку, здат­ного спричинити матеріальні та інші збитки.

2. Для страхування характерні замкнені перерозподільні відносини між його учасниками, пов'язані зі солідарним розподілом суми збитків одного або кількох суб'єктів між усіма учасниками страхування. Така система відносин ґрунтується на імовірності того, що кількість об'єктів, які зазнали шкоди, як правило, значно менша, ніж учасників страхуван­ня, особливо коли чисельність учасників достатньо велика. Перероз­подільні відносини, що виникають у процесі формування та використання фонду фінансових ресурсів, наближають страхування до фінансів, але водночас підкреслюють особливість цієї категорії, яка виражається в замкненості розподілу збитків.Страхування передбачає перерозподіл збитків як між територіальни­ми одиницями, так і у часі. Для ефективного територіального перерозподі­лу ризиків протягом року між застрахованими учасниками потрібні достат­ньо велика територія і значна кількість об'єктів, що підлягають страхуванню.

3. Розподіл збитків у часі виходить за межі одного господарського року. Надзвичайні ситуації можуть відбуватися протягом кількох років поспіль, а точний час їх настання невідомий. Ця обставина спричинює необхідність резервування в сприятливі роки частини страхових плате­жів для створення резервного фонду.

4. Характерною особливістю страхування є повернення мобілізованих у страховий фонд платежів. Страхові платежі визначаються на основі тарифів, які складаються з двох частин — нетто-платежів, призначених для відшкодування ймовірної шкоди, і накладних витрат на утримання страхової організації, що проводить страхування. Сума нетто-платежів резервується та виплачується у формі відшкодування збитків.

Функції страхування виражають суспільне значення цієї категорії. Вони дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів відображає свою економічну сутність через контрольну та розподільну функції; остання виявляється в страхуванні через ризикову, попереджувальну та ощадну функції.

Ризикова функція страхування є основною, оскільки страховий ризик як імовірність збитку безпосередньо пов'язаний з основним при­значенням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим юридичним і фізичним особам. У межах дії ризикової функції відбува­ється перерозподіл коштів страхового фонду серед учасників страху­вання у разі настання страхових випадків.

Попереджувальна функція страхування напрямлена на фінансуван­ня за рахунок частини коштів страхового фонду заходів зі зменшення страхового ризику, або ступеня збитковості.

Ощадна функція страхування найбільшою мірою виявляється при накопиченні обумовлених страхових сум за договорами страхування життя.

Контрольна функція страхування випливає а трьох попередніх та полягає у цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду. Відповідно до законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведен­ням страхових операцій.