Формами й методами роботи з батьками, щоб запобігти порушенню ними прав дітей, слід виділити:

- інформаційні (бесіди, консультації, роз’яснення, рекомендації);

- соціально-економічні (сприяння наданню соціальної допомоги членам сім’ї як форми захисту неповнолітньої особи та консультації щодо отримання соціально-правової допомоги);

- соціально-педагогічні (організаційні заходи, педагогічний вплив, психологічна підтримка).

Організація індивідуальної роботи соціального педагога з батьками неповнолітніх з метою запобігти й усунути порушення прав останніх має характер:

1. Соціально-організаційний - здійснюється задля забезпечення права на житло, нормальні умови проживання й виховання, навчання та отримання спеціальності, захист від морального і фізичного насильства. Формами й методами соціально-організаційного напряму забезпечується активізація діяльності самих батьків. Важливо врахувати наступне.

Порада, рекомендація, консультація надається тільки після глибокого і всебічного вивчення системи виховання дітей в сім’ї, стилю взаємовідносин між батьками і дітьми, індивідуальних особливостей кожного з її членів.

Відвідування сім’ї за місцем проживання застосовується з метою з’ясування, корекції відносин та стилю спілкування між батьками і дітьми.

Індивідуальна бесіда з батьками за місцем проживання та (чи) через виклик їх у державну установу чи заклад є дієвим методом запобігти порушенню ними прав дітей в ситуації необхідності термінового реагування.

Ефективною є спільна робота соціального педагога з батьками задля сприяння у залученні неповнолітнього до навчання чи праці, організації життєдіяльності у різних сферах.

До батьків неповнолітніх, які не виконують належним чином обов’язків з виховання дітей, застосовують примусові заходи впливу. Серед них:

- попередження;

- розгляд питання про неналежне виховання батьками своїх дітей за місцем їх праці;

- звернення до органів місцевого самоврядування, державної виконавчої влади з проханням вплинути на батьків, які не займаються вихованням дітей, не забезпечують їм належних умов для розвитку й соціалізації;

- притягнення до відповідальності через правоохоронні органи;

- підняття клопотання перед службою у справах неповнолітніх, органами опіки й піклування про відібрання дітей від батьків чи позбавлення батьків їх прав стосовно дітей.

2. Психолого-педагогічний вплив здійснюється з метою організації морально-психологічного впливу на батьків неповнолітнього. Вибір форм і методів обумовлений необхідністю надання соціально-організаційної чи соціально-психологічної допомоги та типом сім’ї, в якій він виховується:

- налагодження взаєморозуміння між батьками і неповнолітнім;

- подолання вад стилю взаємовідносин;

- допомога у виборі технології захисту прав дитини;

- організація самостійної роботи батьків з питань захисту прав дитини;

- посилення відповідальності батьків за умови виховання й розвитку дітей;

- залучення до організації виховання неповнолітніх у сім’ї працівників органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- ізоляція неповнолітнього від батьків шляхом направлення його в інтернат, влаштування на проживання в гуртожиток професійно-технічного закладу, в якому він навчається;

- встановлення опіки над неповнолітніми іншими членами родини, які утримують їх, допомагають ізолювати від негативного впливу батьків;

- сім’ю неповнолітнього ставлять на облік у службі у справах неповнолітніх як неблагополучну і застосовують до батьків заходи виховно-примусового характеру.

Так, будь-яке насильство над неповнолітніми в сім’ї є небезпечним для їх розвитку й соціалізації. У роботу з деякими батьками слід залучати працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суду. У таких випадках мають місце примусові заходи виховного характеру щодо батьків. Окрім коректного втручання, методів і прийомів педагогічного впливу, консультування, попередження, можуть застосовуватися суворіші міри покарання, такі як відібрання дітей від батьків, позбавлення їх батьківських прав стосовно своїх дітей.

Отже, індивідуальна робота з батьками здійснюється у випадках порушення основних прав і законних інтересів дітей, передбачених міжнародним і національним законодавством. Вона спрямована на відновлення порушених прав дітей, нормалізацію стосунків між батьками і дітьми, сімейного виховання дітей загалом.

Забезпечення дотримання прав неповнолітнього в колективі, де він навчається чи працює, здійснюється у співпраці педагогів цих колективів. Така форма роботи обумовлена специфікою самого колективу, його основною діяльністю, особовим складом, чисельністю членів колективу. Це передбачає:

- за необхідності надання допомоги неповнолітньому в навчальній чи трудовій діяльності;

- корекцію поведінки неповнолітнього в колективі, усунення негативних факторів впливу на нього;

- вивчення стану виховання неповнолітнього в колективі;

- активізацію діяльності педагогів, наставників з питань організації навчання і праці неповнолітнього;

- вивчення характеру взаємостосунків дитини у межах колективу;

- залучення до активної діяльності в межах формального колективу.

З метою запобігти порушенням прав дітей, в яких вони навчаються чи працюють, повинні проводитись профілактичні заходи, що передбачає постійне вивчення стану дотримання прав дітей, умов їх виховання, внесення відповідних коректив. Ефективність забезпечують різні форми і методи роботи з неповнолітніми у формальному колективі.

Неповнолітнім, які не вчаться чи не працюють через ті чи інші обставини, дуже важливо надавати кваліфіковану допомогу. Зменшенню негативного впливу в кожному конкретному випадку сприяє безпосередня робота щодо залучення неповнолітніх до праці, навчання, правильна організація їхнього дозвілля. Незайнятість, відсутність навчальних чи трудових інтересів, призводить до соціальної дезадаптації, а відтак і до більшої уразливості у соціумі, попадання під вплив факторів негативного характеру.

Проведеним дослідженням складу неповнолітніх правопорушників, які стоять на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх, за видами зайнятості встановлено, що він має досить стабільну структуру. Так, у 1996р. неповнолітніх, які не працювали і не вчились, було 8,2%, у 1997 р. – 23,8%, у 1998 р. – 27,7%, - у 1999 р. – 25,2%, у 2000 р. – 25,1%, у 2003 р. – 25,3%. За цей проміжок часу серед засуджених осіб віком до 18 років частка неповнолітніх, які ніде не навчались і не працювали згідно державної статистичної звітності, становила: у 1996р. - 26,1%, у 1997р. – 40%, у 1998р – 28,4%,у 1999 р. – 24,9%. У 2000 р. їх кількість збільшилась на 12,9% і станом на сьогоднішній день цей показник залишається на постійному високому рівні [65].

У наш час багатьом випускникам загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, технікумів, ліцеїв, коледжів не вдається працевлаштуватися. Як свідчать статистичні дані, частка молоді, яка не працює та не навчається, серед різних вікових груп є наступною: 15-17 років – 7%, 18-19 років – 27%. 20-24 роки – 23%, 25-28 років – 25%. Тобто, найбільш критичним періодом для організації зайнятості молодих людей є вік виповнення вісімнадцятиліття. Найбільша частина тих, хто не працює та не навчається, серед випускників середніх шкіл: кожна четверта молода людина, що має середню освіту, не працює і не навчається.

Слід зазначити, що поширеною серед неповнолітніх є неформальна зайнятість. Загальна частка тих, хто має такий вид зайнятості складає 17%. Серед осіб неповнолітнього віку, які не навчаються і не працюють, відсоток неформально зайнятих в 2,5 рази вищий. Неформально зайнятими є 28% офіційно незайнятих осіб віком 15-17 років. Така зайнятість розділяється на складові: виконання сезонних робіт, випадкові заробітки, вирощення сільськогосподарської продукції, приватний бізнес, допомога батькам у їхній власній справі [18, 15]. Тому першочергово постає завдання профорієнтаційної роботи серед молодих осіб. Такий підхід дозволяє побудувати спільно з неповнолітнім перспективи його майбутнього життя, психологічно підтримати.

Міри профілактичного впливу стосовно організації зайнятості неповнолітніх є соціального, організаційного, психологічного, педагогічного характеру. Це передбачає застосування заходів, спрямованих на оточення неповнолітнього, влаштування й нормалізацію його побутових умов, залучення до цього процесу педагогів, батьків, працівників кримінальної міліції та служби у справах неповнолітніх, а також сприяння у направленні на навчання чи працевлаштуванні через адміністрацію підприємств, установ та організацій.

Профілактичні заходи спрямовуються і на формування моральних рис та правосвідомості неповнолітнього, проведення з ним індивідуальних бесід, методично-роз’яснювальної роботи та надання корекційно-консультативної допомоги.

Реалізація профілактичних заходів передбачає врахування передусім того, що неповнолітні в силу нестійкості й несформованості психіки, характеру, вольових якостей не завжди здатні адекватно оцінити ситуацію, здатні легко піддаватися негативному впливу свого оточення й здійснювати непродумані, імпульсивні дії. Тому дуже важливим є надання кваліфікованої психологічної допомоги, завдяки якій неповнолітньому легше переносити труднощі, адаптовуватися до тимчасових особистих негараздів.

Дуже важливим є організація проведення вільного часу неповнолітніх, що здійснюється спільними зусиллями органів у справах неповнолітніх, педагогів навчальних закладів та іншими структурами органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Проблему дозвілля неповнолітніх можна розглядати у двох аспектах. З одного боку – відсутність чи слабка організація культурно-масових заходів, платність послуг, недостатнє інформування, неналагодженість взаємодії учасників виховного процесу. З іншого – вплив неформальних об’єднань, осіб, які ведуть антигромадський чи аморальний спосіб життя, низький освітній рівень батьків. Усе це стає причиною того, що дозвілля неповнолітніх є неорганізованим, безцільним, що рано чи пізно призводить до збіднення їх інтересів, може стати умовою порушених прав дитини.

Вирішення питання організації дозвілля полягає і в тому, щоб не тільки залучити неповнолітнього до позаурочної роботи в навчально-виховних закладах, позашкільних установ, а й подолати стереотипи у нього та його батьків щодо необхідності його змістовного і різнобічного проведення.

Організація дозвілля – участь у діяльності позашкільних закладів, різних гуртків, секцій, активна громадська робота. У них передбачені заходи, спрямовані на організацію і допомогу в проведенні неповнолітніми вільного часу.

Важливим напрямом соціально-педагогічного захисту неповнолітніх є усунення впливу факторів негативного характеру мікрооточення.

Негативними чинниками в мікрооточенні неповнолітнього виступають:

- неблагополучні сім’ї;

- члени родини з асоціальною поведінкою;

- неформальні групи асоціального спрямування.