Виховними елементами формування високої правової культури виступають:

- формування уявлень про правові норми через призму моральності та духовності;

- ознайомлення з чинним законодавством через засоби масової інформації, друковані видання в доступній і популяризованій формах;

- добровільна участь неповнолітніх у просвітницько-інформаційних заходах у закладах навчання, за місцем проживання;

- залучення до правовиховної роботи не тільки педагогів, працівників соціальної сфери, а й правоохоронних органів, органів у справах неповнолітніх;

- доцільне й обґрунтоване використання методів переконання й примусу;

- врахування специфіки процесів розвитку й виховання неповнолітніх.

У частині засвоєння неповнолітніми своїх прав таке виховання є ефективним за певних умов.

Розвиток правосвідомості з раннього віку Так, О.Мойсеєва пропонує скористатися досвідом Великої Британії, Німеччини, Швеції, в яких інформація правового захисту щодо особистої безпеки та своїх прав у доступній формі (ігри, мальовані посібники, теле-, відеопрограми) починає надаватися вже з трьох-чотирьох років [43,60].

Формування правових норм у відповідності до віку дитини.

Практичне підтвердження дієвості правових вимог у суспільних відносинах.

Високий фаховий рівень педагога, який надає правову інформацію та здійснює правове виховання, його теоретичну і практичну підготовленість до такої роботи з неповнолітніми.

Оптимізація впровадження та викладу факультативів, спецкурсів у напрямі розвитку правової культури в навчально-виховному процесі.

Організація навчально-виховного процесу в закладах освіти з урахуванням необхідності актуалізації правового інформування та виховання неповнолітніх. М.М.Фіцула зауважує, що у правовому вихованні учнів важливу роль відіграє їх своєчасне інформування про прийняття того чи іншого правового акту [71,5].

Організація правового виховання не тільки під час навчання, а й в позаурочний час, у діяльності позашкільних закладів.

Інформування неповнолітніх провідними фахівцями у даній галузі.

Формування високого рівня самосвідомості неповнолітніх загалом.

Свідченням ефективності просвітницько-інформаційної роботи та правового виховання є високий рівень правосвідомості неповнолітнього, його внутрішнє переконання про необхідність дотримання правових норм у власній поведінці та у суспільних відносинах, позитивна спрямованість поведінки кожного індивіда у всіх сферах життєдіяльності.

На індивідуальному рівні соціально-педагогічного захисту можна визначити такі напрями:

- індивідуально-профілактична робота з неповнолітнім з метою запобігти порушенню та відновленню його прав і законних інтересів, що включає і правове виховання;

- організація виховання дитини у сім’ї, формальних і неформальних колективах;

- проведення заходів, які мають характер соціально-правового захисту та допомоги, зокрема, вплив на батьків у разі невиконання ними обов’язків щодо виховання дітей;

- розформування груп негативного спрямування, членами яких є неповнолітні;

- сприяння у працевлаштуванні, залучення до навчання.

Безпосередня індивідуальна робота з неповнолітніми є одним з пріоритетних напрямів в діяльності навчально-виховних закладів, соціальних служб, органів у справах неповнолітніх, організацій, що здійснюють соціально-правовий захист. Соціально-педагогічна діяльність передбачає:

- реалізацію загальних просвітницько-інформаційних заходів із залученням до них окремих вихованців;

- надання консультативно-інформаційної допомоги особам віком до 18 років, їх батькам;

- практичне сприяння у здійсненні гарантованих державою прав неповнолітнього шляхом співпраці з різними соціальними інститутами;

- надання різноманітних професійних послуг у конкретній життєвій ситуації дитини;

- формування високого рівня правосвідомості особи, бажання діяти відповідно норм моралі й діючого законодавства завдяки застосування форм, методів і прийомів педагогічного впливу;

- здійснення виховного впливу з метою подолання неправильних уявлень про суспільні правові та моральні норми, негативних рис і навичок поведінки.

Можна виділи три складові індивідуальної роботи соціального педагога з неповнолітніми, спрямованої на забезпечення дотримання їх прав:

- соціально-правова допомога;

- соціально-психологічна підтримка;

- педагогічний вплив.

Соціально-правова допомога для неповнолітніх передбачається у частині охорони їх права на житло, забезпечення нормальних умов проживання, виховання, навчання, отримання спеціальності, працевлаштування, а також щодо реалізації їх права на повноцінний, гармонійний розвиток загалом. І, насамперед, організаційна допомога має надаватись щодо механізму звернення особи за соціально-правовим захистом у різні інстанції, забезпечення дієвості, вчасності соціально-правової допомоги.

Соціально-психологічна підтримка здійснюється з метою недопущення стосовно неповнолітнього морального, психологічного чи фізичного насильства особами з його найближчого оточення, формування у нього адекватної самооцінки, високого рівня самосвідомості.

Педагогічний вплив на неповнолітнього забезпечує корекцію відхилень у його правосвідомості та поведінці, сприяє засвоєнню ним правових вимог та формуванню у нього навичок поведінки згідно моральних і правових норм суспільства. З огляду на те, що рівень знань неповнолітніми своїх прав залишається на дуже низькому рівні, потребує вдосконалення система формування їх правосвідомості, частиною якої є індивідуальна робота педагога у кожному конкретному випадку.

Індивідуальний підхід в роботі з неповнолітніми здійснюється за певними етапами.

I етап – збір інформації, відомостей про неповнолітнього, вивчення особливостей його особистості, умов виховання в сім’ї, становища в навчальному чи трудовому колективі, у неформальних об’єднаннях та встановлення психологічного контакту з ним. Збір відомостей здійснюють шляхом вивчення його характеристик, при проведенні бесід з ним, його батьками, педагогами чи працівниками колективів, де він навчається, працює. Важливість цього етапу полягає в тому, що не тільки виявляються особливості особистості, а й встановлюються причини порушення прав для їх усунення.

Метою діагнозу соціального стану вихованця у діяльності педагога є виявлення причин порушення прав та інтересів, законодавчо гарантованих державою, вжиття заходів до їх усунення. Об’єктом вивчення неповнолітніх осіб є сукупність суспільних відносин, що їх стосуються: сім’я; формальний колектив, де вони навчаються чи працюють; коло друзів, з якими вони спілкуються, щоб визначити спрямованість їхньої поведінки; вплив на них осіб протилежної статі; об’єктивні та суб’єктивні чинники мікрооточення.

II етап – розробка та реалізація плану роботи з неповнолітнім. При його здійсненні враховують усі виявлені факти. Дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів особи, є різними залежно від її індивідуально-психологічних особливостей.

III етап – корекція соціального становища неповнолітніх та формулювання висновків. Всі форми і методи, прийоми і засоби соціального, педагогічного, юридичного, психологічного впливу (допомога, поради, консультації) надаються тільки на основі узагальнених висновків усіх осіб, причетних до соціально-правового захисту індивіда.

Форми і методи соціально-педагогічної роботи з метою запобігти порушенням прав неповнолітніх залежать від:

1) психолого-педагогічної характеристики особи, яка її потребує, особливостей психіки дитячого, підліткового чи юнацького віку;

2) характеру соціально-педагогічної проблеми (порушення прав, законних інтересів, неправомірні дії щодо дитини з боку батьків, педагогів, інших фізичних чи юридичних осіб у тій чи іншій сфері її життєдіяльності);

3) індивідуальних особливостей особи віком до 18 років, яка потребує соціально-педагогічного захисту і допомоги, та умов, у яких вона виховується;

4) очікуваних результатів.

Такими формами та методами є:

- проведення з неповнолітнім індивідуальної роботи за місцем його навчання чи праці;

- проведення індивідуальної роботи в соціальній службі чи державній установі;

- здійснення виховної роботи за місцем проживання неповнолітнього;

- обговорення фактів, подій, явищ його життя;

- обговорення матеріалів спеціально організованого відео- чи кінолекторію, телепередач, інформаційних повідомлень;

- профілактична робота з особами, які належать до найближчого оточення неповнолітнього;

- проведення відповідної організаційної роботи з педагогами, наставниками різних сфер життєдіяльності дитини;

- вирішення проблеми неповнолітнього шляхом налагодження співпраці з структурами, задіяними до захисту прав і законних інтересів індивіда;

- підняття клопотання про необхідність соціально-правового захисту дитини перед органами у справах неповнолітніх.