Здійснюючи індивідуальну роботу з неповнолітніми щодо захисту їх прав та інтересів, слід намагатися:

а) знайти індивідуальний підхід;

б) використовувати методи і прийоми, які б оптимально відповідали індивідуальним особливостям, ситуації та становищу, в якому вони проживають і виховуються;

в) включати до індивідуальної роботи з ними працівників інших соціально-правових структур;

г) здійснювати контроль за станом соціального стану неповнолітнього шляхом аналізу й узагальнення отриманих відомостей.

Робота щодо захисту прав і законних інтересів дітей здійснюється з метою реалізації планів індивідуального розвитку особистості. Шляхом правильного вирішення назрілих проблем у повсякденні та життєдіяльності неповнолітніх у них формується свідомість майбутнього громадянина суспільства. І чим багатшими будуть знання і досвід, тим впевненіше молода людина почуватиметься у подальшому житті, тим вищою буде її самосвідомість.

Профілактична робота з батьками щодо захисту прав їх неповнолітніх дітей є одним із найважливіших напрямів діяльності соціального педагога, оскільки згідно вимог законодавства головним завданням сімейного виховання є забезпечення гармонійного всебічного розвитку дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах та реалізація творчих задатків. Держава покладає на батьків обов'язок і відповідальність за виховання дітей, за створення в сім'ї умов для повноцінного фізичного, психічного розвитку, формування її інтелектуальних здібностей, моральних якостей, організації життєдіяльності дитини відповідно суспільних вимог та до законодавчих документів, які охороняють її права. Сімейним вихованням повинні забезпечуватися дії батьків, спрямовані на влаштування побуту, організацію навчальної діяльності, позитивного впливу школи, соціального оточення, забезпечення дитині гармонійного всебічного розвитку.

Під порушенням прав та інтересів дітей батьками мається на увазі:

а) незабезпечення умов для гармонійного розвитку й виховання;

б) відсутність належної уваги й зусиль для усунення причин, що заважають їх вихованню;

в) упущення в залученні неповнолітнього до навчання чи праці;

г) ведення батьками антигромадського чи аморального способу життя;

д) фізичне, психологічне, емоційне насильство.

Батьками не завжди забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності і розвитку. Аналіз діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в м.Тернополі з питань соціально-правового захисту дітей показує наступне. У 2004 році на засіданнях опікунської ради виконавчого комітету Тернопільської міської ради було заслухано більше 790 справ, у яких тією чи іншою мірою піднімалось питання захисту прав неповнолітніх та їхніх законних інтересів. А саме: позбавлення батьківських прав за їх безвідповідальне ставлення до виконання батьківських обов’язків стосовно дітей – 6,5%; відібрання дітей від батьків у зв’язку з неналежним ставленням батьків до своїх обов’язків щодо виховання дітей - 12%; захист житлових прав неповнолітніх - 34% або 1/3 всіх справ; захист майнових прав дітей – 1,5%; встановлення опіки й піклування – 7,5%; вирішення сімейних конфліктних ситуацій, у яких страждають діти та щодо усунення умов, обставин, причин, які спричинюють насильство над дітьми в сім’ї – 3,5%; влаштування дітей у державні заклади в зв’язку з втратою батьків - 14%; про встановлення місця проживання дітей у зв’язку з розлученням чи тимчасовою відсутністю батьків – 21% з усіх справ.

Тобто, половина з розглянутих питань (50,5%) стосувалась захисту прав дітей саме через неналежне здійснення сімейного виховання, п’ята частина (21%) – щодо постійної чи тимчасової відсутності батьків, третя частина (35,5%) –щодо вирішення житлових і майнових прав дітей.

Вибір форми роботи з батьками залежить від того, якими є недоліки сімейного виховання. Одні батьки потребують поради, інші – конкретної допомоги, треті – роз’яснювально-профілактичної роботи, четверті – застосування заходів примусового впливу. Соціально-педагогічну роботу з батьками неповнолітніх можна поділити наступним чином:

1. Профілактичні заходи, спрямовані на попередження порушень прав дітей самими батьками.

2. Профілактичні заходи, спрямовані на запобігання порушень прав дітей у їх найближчому оточенні серед друзів, ровесників, у формальних колективах і неформальних об’єднаннях.

3. Реабілітаційна, спрямована на відновлення уже порушених прав неповнолітніх їх батьками.

4. Реабілітаційна, спрямована на відновлення уже порушених прав неповнолітніх особами їх мікросоціального оточення.

Слід ураховувати, що робота з батьками з питань охорони дитинства проводиться і на загальному рівні соціально-педагогічної діяльності. Це передбачає реалізацію усіх доступних і доцільних форм просвітницько-інформаційної роботи серед населення. У цьому напрямі також одними із важливих шляхів підвищення правової відповідальності батьків за виховання і розвиток їхніх дітей є батьківські збори, перегляд і проведення теле-, радіопередач, індивідуальних консультацій та зустрічей батьків з фахівцями соціальної сфери, працівниками правоохоронних органів, організація культурно-масових заходів.