Специфіка теорії соціально-педагогічного захисту дитинства (2007)

Соціально-педагогічний захист дитинства має свої особливості й закономірності.

Мета діяльності соціального педагога щодо захисту дитинства – сприяння реалізації конституційних прав і законних інтересів неповнолітніх, їх фізичному, інтелектуальному, психічному, духовному і моральному розвитку, самореалізації та реабілітації.

Щодо покращення соціально-правового захисту дітей, рівня знань ними своїх прав перед педагогами постають завдання:

- освоєння положень конституційного, цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, процесуального права в частині охорони дитинства;

- сприяння процесу соціалізації дитини через налагодження співпраці педагогів, громадськості, батьків та активного залучення до цього процесу працівників соціальних служб, правоохоронних органів та інших установ і організацій;

- здійснення безпосереднього виховного впливу, спрямованого на допомогу дитині в її самореалізації, самоствердженні, навчання неповнолітніх користуватися своїми правами;

- усунення перешкод у процесі соціалізації дітей;

- реалізація психологічного підходу, організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на подолання недоліків у формуванні особистості неповнолітніх.

У діяльності соціального педагога безпосереднє виконання поставлених завдань щодо реалізації прав дітей вимагає:

1. Знати та впроваджувати державну політику, спрямовану на захист дітей в усіх сферах їх життєдіяльності. Так, в Україні за роки незалежності прийнято закони та врегульовано нормативно-правову базу з метою захисту прав й інтересів дітей. Соціальна політика в галузі охорони дитинства базується на міжнародних положеннях у цій сфері, оскільки нашою державою ратифіковано Конвенцію ООН про права дитини, виконуються інші міжнародні нормативи з питань охорони дитинства.

2. Законодавча база щодо захисту прав дітей передбачає в діяльності соціального педагога використовувати всі реальні можливості. На сьогодні в Україні функціонують різноманітні заклади й установи з надання допомоги та здійснення соціально-правового захисту неповнолітніх. Налагоджено систему охорони дитинства, яка охоплює нормативно-правову базу, діяльність установ, організацій та закладів, які тією чи іншою мірою здійснюють захист прав дітей, розроблену технологію застосування заходів із забезпечення законності в сфері охорони дитинства, міжнародне співробітництво з питань, що стосуються прав неповнолітніх.

3. Сприяння реалізації прав дітей, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією та іншими законами, нормативно-правовими актами України, обумовлює необхідність знати механізм захисту прав дитини. Процедура його реалізації потребує урахування важливих елементів:

- особливості звернення неповнолітнього, його батьків чи педагогів про необхідність соціально-правового захисту;

- шляхи залучення до охорони прав дітей працівників відповідних установ, організацій та закладів;

- форми співпраці та взаємодії фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, різних суспільних інститутів з питань, що стосуються захисту законних інтересів і прав дітей;

- методи соціально-педагогічної роботи в сфері охорони дитинства;

- засоби контролю за правильною реалізацією та дотриманням прав дітей різними соціальними структурами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, фізичними особами.

4. Забезпечувати дотримання гарантованих державою правових норм щодо дитини. Надзвичайно необхідною є робота соціального педагога в конкретній ситуації з дитиною, її батьками, безпосереднім мікросоціальним середовищем, що її оточує. Слід забезпечити широкий спектр соціальних, педагогічних, психологічних, організаційних послуг. Це також передбачає організацію діяльності з державними та недержавними інститутами, фізичними особами, які тією чи іншою мірою займаються охороною прав дітей.

5. Підвищувати рівень правових знань. Потрібна систематична робота з покращення професійної культури, складовою частиною якої виступає правова обізнаність, висока правосвідомість. Це сприятиме підвищенню авторитету та довіри до соціальних педагогів й зростанню бажання батьків, дітей звернутись по захист і допомогу.

Для реалізації функції захисту прав дітей необхідно знати:

- основні права неповнолітніх, законодавчо гарантовані державою;

- особливості діяльності працівників установ, організацій та закладів, у повноваження яких входить охорона дитинства;

- технології захисту прав дитини.

Необхідними вміннями соціального педагога для реалізації прав дітей є:

- використовувати правові норми в інтересах дитини;

- володіти механізмами та технологіями надання допомоги неповнолітньому при порушенні його прав;

- здійснювати просвітницько-інформаційну та правовиховну роботу серед неповнолітніх, батьків, педагогів, громадськості;

- сприяти соціалізації дитини шляхом налагодження співпраці з суспільними і державними інститутами;

- здійснювати профілактичну й координаційну роботу з питань, що стосуються попередження порушенням й відновлення прав дитини.

Принципами здійснення соціально-педагогічної діяльності з питань охорони дитинства є:

- принцип клієнтоцентризму – розгляд соціальної ситуації, в якій перебуває клієнт, з точки зору його інтересів і прав;

- принцип “ненанесення шкоди” – заходи з охорони прав та інтересів особи ні в якому випадку не повинні призводити до негативних наслідків для неї;

- принцип обгрунтованості – рішення повинні бути валідними, відповідати положенням законодавчих та нормативно-правових актів;

- принцип ефективності – соціально-педагогічна робота з питань захисту прав та законних інтересів дітей не повинна призводити до небажаних чи непередбачуваних наслідків;

- принцип системності й всебічного підходу – вирішення проблеми неповнолітніх у діяльності соціального педагога потребує аналізу мікросоціального та сімейного оточення, особливостей умов проживання, виховання й розвитку особистості, урахування всіх факторів у життєдіяльності кожного індивіда;

- принцип зв’язку теорії з практикою суспільного життя – урахування особливостей системи охорони дитинства, організації та управління соціальною, правовою сферами в державі;

- принцип інтеграції – здійснення діяльності шляхом об’єднання зусиль й скоординованої роботи усіх осіб, причетних до охорони дитинства.

Основний зміст соціально-педагогічної діяльності з охорони дитинства включає технологію соціального діагнозу, забезпечення різних видів соціального патронажу й обслуговування, здійснення форм і методів роботи з питань захисту прав дітей, профілактику негативних проявів щодо них, підвищення рівня правосвідомості та правове виховання неповнолітніх, просвітницько-інформаційну роботу серед батьків, населення, соціальне прогнозування загалом та у кожній конкретній ситуації дитини.