Заключна частина семінару

У кінці семінару викладач виступає з висновком, у якому

-оцінює роботу студентів у ході заняття,

-характеризує реферати і ставить за них оцінки, а також оцінює виступи студентів;

-зупиня­ється на всіх питаннях, в яких були висловлені неточні чи правильні положення, на недостатньо висвітлених питаннях або роз'яснює дискусійні пи­тання,

-дає завдання і поради щодо подальшого вивчення недостатньо засвоєних питань;

- розкриває основні перспективи наукової розробки проблем, що обговорювались.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготов­лені студентами реферати, та їх виступи.

Види семінарських занять і методика їх проведення

Кожний із видів семінарських занять поділяється, у свою чергу, на велику кількість різновидів залежно від їх завдань і змісту.

Вибір виду семінару зумов­люється багатьма чинниками:

• метою заняття і змістом на­вчального матеріалу,

• роком навчання (молодші курси, се­редні, старші),

• складом академгрупи,

• рівнем підготовки сту­дентів;

• педагогічною майстерністю керівника семінару.

Семінар запитань і відповідей (відповіді студентів оціню­ються).

Семінар —розгорнута бесіда. Дуже поширений у вищій школі, особливо на молодших та середніх курсах. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Може доповнюватися фіксованими виступами.

Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

Семінар-дискусія передбачає обговорення гострих актуальних питань.

Семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку.

Семінар-конференція. Проводиться у вигляді доповідей студентів, виступів опонентів, запитань до доповідачів, відпо­відей доповідачів на запитання.

Семінар — вирішення проблемних завдань. Проводиться з метою здобуття досвіду теоретичного мислення.

Семінар — заняття на виробництві (у школі, вузі, НДІ тощо).

Семінар—прес-конференція. Кілька студентів готують до­повіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачам ставляться запитання, як це має місце на прес-конференціях.

Семінар—«мозковий штурм». Проводиться за зразком за­пропонованого в 1953 р. американським психологом А. Осборном колективного методу вирішення складних, недо­статньо розроблених питань науки і техніки, організаційних проблем тощо. Семінар може готуватися і проходити у формі «потоку ідей».

Його мета — зініціювати максимум ідей для розв'язання проблеми.

Викладач формулює проблему у вигляді питання (можна вибрати її за участю або за бажанням студентів).

Обговорення починається з виступу студента, який за 2—3 хв. має запро­понувати свій спосіб вирішення проблеми.

Запропоновані студентом ідеї обмірковуються усіма учасниками семінару не більше п'яти хвилин.

Потім виступає інший студент і пропо­нує іншу ідею або розвиває попередню.

Аудиторія обмірковує його пропозиції. Кожен учасник семінару може висловлю­вати різні думки з даного питання.

Семінар проходить в атмосфері доброзичливості.

Протоколіст записує виступи без будь-яких оцінок.

Потім розпочинається «сортування» ідей за певними кри­теріями (простота, складність рішення, адекватність проблемі).

Експертиза ідей може відбуватися усно або пись­мово, цю роботу можна обмежити в часі.

Спецсемінари практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізацій. Вони покликані поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

Наукові студентські семінари за спеціалізацією. Кіль­кість учасників семінару не повинна перевищувати 10— 15 чол.

Результати роботи оцінюються викладачем або ко­лективом.