
- •1. Соціально-економічний розвиток України у другій половині XIV — першій половині XVI ст.
- •2. Вплив культури київської русі на життя литовського князівства
- •3.Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво характерні особливості архітектури хіvст. Іконопис хіv–хvі ст
- •5. Культурні процеси напередодні і в добу козаччини
- •6. Поділ україни та розвиток культури
- •7. Братства і розвиток культури
- •8. Острозька слов'яно-греко-латинська академія..
- •9. Перші книгодрукарі слов’ян
- •10. Внесок києво-могилянськоїакадемії у розвиток освіти україни
- •11. Особливості пісенно поетичноїтворчості козацької доби,
- •12. Культурологічна та просвітницька діяльність козацької старшини.
- •13. Особливості реформаційного руху в україні
- •15. Особливості архітектури козацької доби
8. Острозька слов'яно-греко-латинська академія..
Найвагомішим
виявився внесок у справу відродження
української
культурної самобутності зробив Острозький
культурно-освітній осередок.
До вченого гуртка, заснованого 1576
р. князем Костянтином
Острозьким, входили люди різного
походження — греки,
поляки,
білоруси.
Тут
працювали Кирило
Лукаріс
(с.33)
,
Ян
Лятос, Андрій Римша,
Симон Пекалід, Никифор Парасхез,
а також українські
діячі
— Герасим
і Мелетій Смотрицькі
(с.34)
,
Клирик
Острозький,
Василь
Суразький,
Христофор
Філарет,
Деміан
Наливайко (перший ректор
академії).
До осередку, крім
ученого гуртка, належала колегія
— перша спроба створення
школи вищого типу в східних слов'ян,
а також друкарня,
де працював
Іван
Федоров.
Намагаючись зберегти культурну ідентичність, діячі осередку перекладали Священні тексти і публікували власні твори слов'янською мовою, відстоювали православний релігійний обряд, започаткували полемічну літературу. Вони вивчали і переосмислювали передусім духовну спадщину Київської Русі, надбання греко-візантійської книжності, а також літературу, пов'язану з другим південнослов'янським (балканським) впливом.
Найактивніша
ідеологічна діяльність центру
розгорнулася в період підготовки
Берестейської унії на початку
XVII ст. Тоді з'явилася низка талановитих
праць, що обґрунтовували
ідейні, догматичні й політичні позиції
острозьких діячів:
Острозька
біблія
(с.35)
(1581
р.)
з
передмовою
першого ректора колегії
Герасима
Смотрицького,
його "Ключ
царства небесного"
(1587
р.), "Отпис
на лист... отца Іпатія"
Клирика
Острозького,
його ж
"Історія
о лістрікійском, т.е. о разбойническом
Ферарском илі Флорентийском
синоде",
"О
единой істинной православной вірі"
(1588
р.) Василя
Суразького
та ін.
На початку XVII ст. активніше пропагувалася сформована в Острозі у 90-х роках XVI ст. філософсько-філологічна концепція; були написані поетичні твори з гуманістичним змістом, що прославляли земні подвиги людини, розроблена власна система віршування (Д.Наливайко, С.Пекалід), опубліковано кілька збірників моральних сентенцій ("Дерманська Бджола", книга Василія Великого "Про піст" тощо).
В колегії особлива увага при європейській системі навчання (trivium — граматика, риторика, діалектика, та quadrivium — арифметика, геометрія, музика й астрономія) приділялася мовам, насамперед старослов'янській і грецькій, а латинській, як мові середньовічної науки, — значно менше.
Випускник колегії Мелетій Смотрицький (с.36) створив першу граматику старослов'янської мови (1619 p.). Внаслідок припинення фінансування осередку онукою К.Острозького Анною-Алоїзою Ходкевич, його діяльність 1636 р. занепадає. Однак не менш вагомою причиною занепаду діяльності осередку була його орієнтація на реанімацію православної візантійської традиції, що неминуче прирікало виховану Острогом культурну еліту України на ізоляцію від Європи, її класичної науки та раціоналістичної думки.
Острозький
осередок виховав Івана
Вишенського
,(с.37)
Петра
Конашевича-Сагайдачного
(с.38)
та ін.
Надбання ренесансної культури і духовну спадщину Київської Русі острозькі діячі пристосували для обстоювання необхідності розвитку української духовної культури, виходячи з її власних традицій і притаманної їй системи цінностей, а також із переконаності в необхідності зміцнення та популяризації православної релігійної доктрини з метою перетворення її у символ єдності народу в боротьбі проти поневолення