Мотив 2. Працелюбність

Низький рівень. Дитина або взагалі відмовляється працювати, вередує, плаче, або, відкрито не заявляючи про своє негативне відношення до навчання, ухиляється від його виконання або виконує украй недбало. Причому все це всупереч настійним вимогам вчителя або батьків.

Середній рівень. Характеризується байдужим відношенням учня до виконання завдань, тобто учень виконує роботу задовільно, але без особливого бажання і лише під контролем дорослих. Бажання добре вчитися, сам процес навчання не є стимулом для виконання завдання.

Високий рівень. Учень охоче працює навіть за відсутності контролю з боку дорослих, з готовністю виконує окремі непривабливі, але необхідні завдання. Дитині приносить радість сам процес виконання тієї або іншої учбової роботи.

Мотив 3. Схвалення вчителем

Низький рівень. Дитина не любить вчителя і тому байдужий до його позитивних оцінок. Така поведінка повинна викликати тривогу вчителя, бо свідчить про певне неблагополуччя в спілкуванні з дитиною.

Середній рівень. Дитина прагне дістати схвалення вчителя, привернути до себе увагу, часто звертається з проханнями, адекватно реагує на заохочення і осуд, але ці суб'єктивні чинники слабо стимулюють його учбову діяльність. Бажаючи заслужити похвалу вчителя, дитина не завжди може змусити себе відмовитися ради неї від сьогохвилинного задоволення.

Високий рівень. Бажання заслужити схвалення вчителя стало для дитини дієвим стимулом у навчанні.

Мотив 4. Схвалення батьками

Дія і динаміка розвитку цього мотиву аналогічні дії і динаміці розвитку попереднього мотиву (схвалення вчителем).

Мотив 5. Відповідальність перед колективом

Прагнення своїми учбовими успіхами завоювати визнання однолітків, відчуття відповідальності перед колективом за якість виконуваної роботи прокидаються і зміцнюються у першокласників у міру становлення колективу класу. З часом ці якості можуть придбати мотивуюче значення, зіставне з прагненням дитини дістати схвалення вчителя і батьків.

Критерії оцінювання ті ж, що і в двох попередніх випадках.

Мотив 6. Прагнення до самоствердження адаптованість до умов шкільного життя, відчуття комфортності

Низький рівень. Маються на увазі діти, які не можуть адаптуватися до нових умов, погано входять в колектив. На уроках часто плачуть, навчальні завдання сприймають через силу, і не тому що не розуміють, а тому, що не слухають вчителя - всі їх помисли удома. Такі діти бояться ставити питання, піднімати руку, відповідати, особливо виходити до дошки. На перерві частіше залишаються за партою, не беруть участь у колективних іграх. Удома, як правило, вранці плачуть і просять не відправляти їх до школи. В більшості випадків це діти, які не відвідували дитячий сад.

Середній рівень. Відмічені вище прояви неадаптованості розповсюджуються не на всі сфери шкільного життя дитини, а лише на відносини з однокласниками, в контактах з якими вони відчувають постійну невпевненість.

Високий рівень. Дитина чудово відчуває себе в школі, з бажанням кожен ранок йде туди, у нього налагоджені відносини як з вчителем, так і з однокласниками. Гарний настрій, відчуття упевненості в успішності навчання.