3. Адміністративна відповідальність за порушення конституційного законодавства

За порушення конституційно-правових норм, закріплених в Конституції України і законах України, чинним законодавством передбачена адміністративно-правова відповідальність.

Під адміністративною відповідальністю розуміють специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Нормативні положення про адміністративні правопорушення знайшли своє відображення в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Кодексі адміністративного судочинства України, Митному, Лісовому, Водному, Повітряному кодексах України, законах України «Про надзвичайний стан», «Про охорону державного кордону», «Про боротьбу з корупцією» та ряді інших нормативних актів.

Чільне місце в ієрархії зазначених нормативних актів посідає Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУАП), прийнятий Верховною Радою Української РСР 7 грудня 1984 р. з наступними змінами і доповненнями. У Кодексі України про адміністративні правопорушення нормативно закріплено поняття і принципи адміністративної відповідальності, визначено коло суб’єктів адміністративної відповідальності, підстави адміністративної відповідальності, основні види адміністративних правопорушень та процесуальні аспекти адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність згідно зі ст. 12 КУАП поширюється на осіб, які на момент вчинення адміністративного делікту досягли 16 років. Відповідно до КУАП суб’єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи.

Адміністративне правопорушення є підставою для адміністративної відповідальності. Мірою адміністративної відповідальності є стягнення.

Перелік адміністративних стягнень визначається чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення:

1. попередження;

2. штраф;

3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення або грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5. позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6. виправні роботи;

7. адміністративний арешт.

Не всі адміністративні правопорушення, передбачені чинним адміністративним законодавством України, пов’язані з порушенням норм конституційного права. Підставою для адміністративної відповідальності в конституційному праві є ті адміністративні правопорушення, що посягають на об’єкти, які безпосередньо охороняються чинним конституційним законодавством України.

До адміністративних правопорушень, які посягають на об’єкти, що захищаються конституційним правом України, насамперед належать правопорушення у сфері прав і свобод людини і громадянина. Глава 15 «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління» КУАП передбачає юридичну відповідальність за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій; створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій; порушення законодавства України про вибори Президента України і народних депутатів; порушення законодавства про референдум; порушення законодавства про об’єднання громадян.

Обов’язковою умовою зазначених адміністративних правопорушень є порушення норм чинного конституційного законодавства про політичні права громадян України.

До адміністративних правопорушень, що посягають на об’єкти, які захищаються конституційним правом України, належать також порушення положень Конституції України про право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає юридичну відповідальність за: порушення права державної власності на надра; порушення права державної власності на води; порушення права державної власності на ліси; порушення права державної власності на тваринний світ.

Зазначені положення застаріли і не відповідають чинній Конституції, оскільки Основний Закон не передбачає «державної власності» на надра, води, ліси, тваринний світ.

Наступна група адміністративних правопорушень, що посягають на об’єкти, які захищаються конституційним правом України, захищає природу та культурну спадщину. Положення ст. 66 Конституції України закріплює: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».

Глава 7 КУАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» передбачає юридичну відповідальність за порушення цього конституційного обов’язку. Зокрема, ст. 92 КУАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури.

Адміністративна відповідальність за посягання на об’єкти, що захищаються конституційним правом України, також регулюється законами України. Зокрема, Закон України «Про надзвичайний стан» від 26 червня 1992 р. у ст. 30 передбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог режиму надзвичайного стану.

Адміністративна відповідальність є важливим складовим елементом юридичної відповідальності в конституційному праві, що дає змогу ефективно реалізувати ретроспективну відповідальність осіб за порушення нормативних положень чинного конституційного законодавства.

Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ), прийнятий 6 липня 2005 р. і набув чинності 1 вересня 2005 р. не лише детально врегулював основні положення адміністративного процесу, сприяв формуванню системи адміністративних судів України, а й удосконалив механізм адміністративної юридичної відповідальності за порушення норм конституційного права України. Зокрема, глава 6 «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ» визначила особливості адміністративного провадження у справах, пов’язаних з реалізацією конституційних політичних прав громадян на вибори, референдуми та мирні збори (щодо оскарження рішень та дій державних органів, їх посадових осіб, учасників виборчого процесу тощо).

Адміністративне судочинство у справах про порушення конституційного законодавства має здійснювати система адміністративних судів України, яка на сьогоднішні продовжує формуватися відповідно до Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. Утім цей Закон передбачає можливість створення не лише системи адміністративних та господарських спеціалізованих судів загальної юрисдикції, а й інших спеціалізованих судів. Враховуючи важливість судового захисту конституційних виборчих прав громадян України в майбутньому вбачається створення системи виборчих судів України. Зокрема, система виборчих судів ефективно діє у ряді країн світу (наприклад, Конституція Бразилії 1988 р. передбачила існування Високого суду виборчої юстиції та регіональних виборчих судів).