Лекція 6. Юридична відповідальність в конституційному праві (2 год.)

План.

1. Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві. Юридична відповідальність у конституційному праві. Види юридичної відповідальності за порушення конституційно-правових норм.

2. Конституційно-правова відповідальність. Види конституційно-правової відповідальності: загальна характеристика. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності. Нормативно-правові та фактичні підстави конституційно-правової відповідальності. Основні види санкцій конституційно-правової відповідальності.

3. Адміністративна відповідальність за порушення конституційного законодавства. Види адміністративних стягнень. Види адміністративних правопорушень, що посягають на конституційно-правові об’єкти.

4. Кримінально-правова відповідальність за порушення конституційного законодавства.

1. Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві

Традиційно вважається, що поняття юридичної відповідальності у її сучасному розумінні, сформувалося в період буржуазних революцій в Європі та війни за незалежність у Північній Америці. У процесі становлення громадянського суспільства формувалися основні положення теорії права і практики законотворчості щодо застосування заходів державного примусу за вчинення правопорушення.

Саме тоді був сформований основний принцип юридичної відповідальності, який полягає в тому, що засіб охорони права не може порушувати самого права, а може лише здійснюватися в його межах. Цей принцип втілився у відомому вислові «без закону немає ані злочину, ані покарання». З того часу представники різних юридичних шкіл намагалися дати власне тлумачення сутності та змісту юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність як особливий вид правовідносин, інститут права, елемент механізму правових гарантій є традиційним предметом наукових досліджень загальної теорії права.

Основними напрямами дослідження юридичної відповідальності є:

• дослідження позитивної та негативної юридичної відповідальності;

• визначення змісту поняття «юридична відповідальність»;

• дослідження принципів і функцій юридичної відповідальності;

• виявлення критеріїв розмежування юридичної відповідальності;

• правова характеристика окремих видів юридичної відповідальності;

• дослідження механізму юридичної відповідальності;

• дослідження гарантій юридичної відповідальності та ін..

Позитивну юридичну відповідальність можна визначити як вид суспільних відносин, що урегульовані нормами права, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку чи примусі до виконання норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного законодавства.

Юридична відповідальність у демократичному суспільстві ґрунтується на принципах:

• законності,

• обґрунтованості,

• доцільності,

• своєчасності,

• справедливості,

• демократичності,

• гласності та ін.

Як правило, ці принципи об’єктивізуються в нормах-принципах. Так, ч. 1 ст. 61 Конституції України закріплює положення про те, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», а ч. 2 ст. 68 визначає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

Юридична відповідальність має свої функції, тобто основні напрями впливу на суспільні відносини, що регулюються правом.

Ці функції умовно поділяються на загальносоціальні та спеціальні (юридичні).

Загальносоціальні функції юридичної відповідальності - це заохочувальна, виховна, профілактична, інформаційна, комунікативна та інші функції, а спеціальні (юридичні) - це регулятивна і правоохоронна функції.

Юридична відповідальність як категорія загальної теорії права розкривається і наповнюється реальним нормативно-правовим змістом у кожній окремій галузі права.

Не кожна галузь права має самостійний вид юридичної відповідальності. Як правило, самостійний вид юридичної відповідальності властивий фундаментальним галузям права - адміністративному, кримінальному, цивільному праву, а в останні роки вчені визнали й конституційно-правову відповідальність.

Юридична відповідальність у конституційному праві застосовується у широкому значенні як конституційна, адміністративна та кримінальна за порушення норм чинного конституційного законодавства, так і в вузькому значенні - як спеціальний, галузевий вид юридичної відповідальності, передбачений конституційним правом.

Юридична відповідальність у конституційному праві історично виникла раніше, ніж конституційно-правова відповідальність. Прояви юридичної відповідальності за порушення конституційних норм пов’язані з першими прецедентами здійснення процедури імпічменту у середньовічній Англії (1376 р.).

За радянської доби у державному (конституційному) праві існували такі санкції, як позбавлення громадянства, позбавлення чи обмеження прав і свобод, позбавлення державних нагород і почесних звань СРСР і УРСР та інші. Ці види юридичної відповідальності реалізувалися переважно через адміністративну та кримінальну відповідальність.

Нормативні моделі конституційно-правової відповідальності в конституційних актах виникають пізніше - в період становлення та розвитку конституційного права незалежної України. Саме Конституція України 1996 р. закріпила нормативні приписи, що передбачали такі заходи (санкції) конституційно-правової відповідальності, як імпічмент Президенту України, дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, резолюція недовіри Кабінету Міністрів України та інші. Втім формування самостійного інституту конституційно-правової відповідальності не підмінює і не скасовує юридичної відповідальності в конституційному праві України, а надає цій категорії якісно нового змісту.

Юридична відповідальність у конституційному праві — це вид суспільних відносин, урегульованих нормами права, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку, передбачену конституційно-правовими нормами, чи примусі до виконання приписів конституційних норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного національного законодавства.

Юридичній відповідальності в конституційному праві властиві загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме:

• наявність позитивного і негативного аспектів;

• наявність правопорушення;

• соціальна небезпека діяння та його наслідків;

• винність суб’єкта правопорушення;

• наявність норми права, що передбачає юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність у конституційному праві передбачає як пряму відповідальність, види і міра якої визначається конституційним правом (конституційно-правова відповідальність), так і опосередковану (бланкетну) відповідальність, види і міра якої визначається іншими галузями права (адміністративно-правова, кримінально-правова).

У комплексі конституційна, адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення конституційно-правових норм є системою, механізмом юридичної відповідальності в конституційному праві України.

Цілком логічно, що конституційному праву як пріоритетній галузі публічного права властиві насамперед ті види галузевої юридичної відповідальності, що мають публічний характер (адміністративна та кримінальна). Водночас учасники конституційно-правових відносин вступають у складні правовідносини, що частково регулюються нормами цивільного, господарського, трудового та інших галузей права. Порушення суб’єктами конституційного права відповідних галузевих норм має своїм наслідком настання цивільної або дисциплінарної відповідальності. Наприклад, виборчі комісії укладають цивільно-правові угоди щодо друкування виборчих бюлетенів; народні депутати притягуються до дисциплінарної відповідальності за порушення депутатської етики тощо.

Юридична відповідальність у конституційному праві має складний комплексний характер. Ефективність застосування конституційної, адміністративної та кримінальної відповідальності залежить і від досконалості нормативного закріплення процесуального порядку здійснення цієї відповідальності. Якщо порядок здійснення адміністративної відповідальності за порушення конституційного законодавства в цілому вдало закріплений у Кодексі адміністративного судочинства України, що набув чинності 1 вересня 2005 р., то дія застарілого Кримінального процесуального кодексу України дещо ускладнює реалізацію положень про кримінальну відповідальність за порушення норм конституційного законодавства, що передбачена в Кримінальному кодексі України.

Доволі складною залишається й ситуація з процесуальним забезпеченням конституційно-правової відповідальності. До сьогодні ряд конституційних санкцій (імпічмент, висловлення недовіри уряду тощо) не здобули законодавчого закріплення.

Вирішення справ, пов’язаних з юридичною відповідальністю за порушення норм конституційного законодавства, покладається на Конституційний Суд України та систему судів загальної юрисдикції.

Якщо Конституційний Суд України не виносить рішення, що безпосередньо визначають конституційні санкції з конкретної конституційної справи, а лише приймає рішення та дає висновки у певних категоріях конституційних справ (ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»), то суди загальної юрисдикції наділені виключним правом приймати рішення, що визначають санкції за порушення конституційно-правових норм.

Після прийняття Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р., що поклав початок судовій реформі в Україні, система судоустрою та судочинства України зазнала якісних змін. Події, пов’язані з виборами Президента України та Помаранчевою революцією восени 2004 р., довели важливість рішень судів загальної юрисдикції, зокрема Верховного Суду України, при вирішенні найбільш гострих конституційних конфліктів у суспільстві та державі.