Питання для самоконтролю

1. Найпоширеніші хвороби зернових колосових культур, симптоми ураження, період прояву та джерела інфекції.

2. Основні шкідники зернових колосових культур, особливості їх біології та шкодочинність.

3. Імунологічний та агротехнічний методи захисту зернових культур від шкідливих організмів.

4. Пестициди, що використовуються для захисту зернових культур від шкід­ників, хвороб і бур'янів.

Бібліографічний список

1. Довідник із захисту рослин /За ред. МЛІ. Лісового. - К.: Урожай, 1999. С.76-117.

2. Довідник по захисту польових культур /За редак. В.П. Васильєва, М.П. Лі­сового. -К.: Урожай, 1993. -С.51-58.

3. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія. - К.: Аграрна освіта, 2000. -С. 4-71.

4. Шкідники польових культур /За редак. М.Б. Рубана. - К.: Урожай, 1996. –С. 8-39.

Робота №6. Розробка інтегрованої системи захисту кукурудзи

Мета роботи: вивчити особливості біології та шкодочинність найпоширеніших шкідників і хвороб кукурудзи, набути навичок у розробці інтегрованої системи захисту посівів кукурудзи від шкідливих організмів.

Матеріали та інструменти: гербарій уражених хворобами рослин, ко­лекція шкідників, кольорові фото шкідників і хвороб, атласи хвороб і шкід­ників, офіційне видання „Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні".

Загальні відомості

Найпоширеніші шкідники кукурудзи та заходи захисту від них

Ковалики. Найбільшої шкоди кукурудзі та іншим польовим культурам завдають личинки таких видів: ковалик посівний, ковалик смугастий ковалик темний, ковалик західний, ковалик широкий, ковалик блискучий. Цикл розвитку коваликів 3-5 років. Личинки жуків коваликів дро­тяники виїдають зародок та ендосперм посіяного насіння, пізніше пошко­джують сходи рослин. Зимують личинки різного віку у ґрунті на глибині від 25-30 до 70-90 см. ЕПШ - 3-5 екз./м². Важливе значення для зниження чисе­льності дротяників має додержання сівозміни, міжрядний обробіток. Кращи­ми попередниками є озима пшениця і цукрові буряки. Ефективним заходом є обробка насіння інсектицидами.

Чорниші. Найпоширенішими с види: мідляк кукурудзяний, мідляк широкогрудий, мідляк чорний. Цикл розвитку кукурудзяного і чорного мідяка - 1 рік, широкогрудого 2-3 роки. Личинка відрізняється від справжніх дротяників опуклою голо­вою та розвиненішою парою передніх ніг. Шкодять личинки, виїдаючи по­рожнини в висіяному і набубнявілому насінні, пошкоджуючи підземну час­тину стебел, паростки та коріння. Зимують жуки в ґрунті в лялечкових коли­сочках, а також личинки на глибині 15-30 см. ЕПШ - 3-5 екз./м². Для обме­ження розмноження і шкодочинності достатньо дотримуватися сівозміни і вологозберігаючої системи обробітку ґрунту. У роки масового розмноження необхідно обробити насіння кукурудзи перед сівбою одним із дозволених для протруювання інсектицидів.

Кукурудзяний стебловий метелик. Зимують гусениці в стеблах пошкоджених рослин. Навесні заляльковуються. Літ метеликів збі­гається із фазою викидання волотей. Самки відкладають яйця на нижній бік листків купками. Гусениці, що відродилися через пазуху листків, потрапляють у середину стебла, де живляться. На час збирання врожаю перебувають у нижній частині стебел. ЕПШ - 10% заселених рослин. Розмноження шкідника обмежують знищення бур'янів, збирання кукурудзи на низькому зрізі, очищення поля від рослинних решток, глибока зяблева оранка. На початку і в період масового відкладання яєць шкідника застосовують випуск трихогра­ми. При ЕПШ гусениць посіви обробляють одним із дозволених інсектици­дів.

Найпоширеніші хвороби кукурудзи і заходи захисту

Пухирчаста сажка. Збудник – Ustilago zeae. Уражує стебла, качани і репродуктивні органи. Проявляється у вигляді жорстких пухлин до 15 см у діаметрі. Найшкодочиннішим є ураження молодих рослин. Втрати врожаю можуть становити 10-60%. Вміст пухлин (хламідоспори гриба) токсичний для тварин. Джерело інфекції - хламідоспори в ґрунті. Ефективним заходом є протруювання насіння.

Летюча сажка. Збудник (Sorosporium reilianum). Уражує суцвіття, волоть, качани. Уражені рослини відстають у рості, надмірно кущаться. Волоть у період цвітіння перетворюється у чорну летючу масу, качани - в чорний, сухий конусоподібний клубок. Джерела інфекції - заспорений грунт і насін­ня. Сприяє поширенню хвороби монокультура, пізні строки сівби, тепла вес­на і посушливе літо. Ефективним заходом є протруювання насіння.

Бура плямистість, або гельмінтоспоріоз. Збудник – Drechslera turcica. Проявляється на листках у вигляді великих чітких коричневих плям із широкою облямівкою. Листя передчасно в'яне і засихає. Джерело інфекції - ура­жені рослинні рештки, заражене насіння. Ефективними заходами є протруєн­ня насіння та обробка посівів фунгіцидами.