Тема 1. Правові основи захисту рослин
Робота №1. Законодавство щодо захисту рослин в Україні. Структура і функції державної служби захисту рослин. Охорона праці в захисті рослин.
Мета роботи: ознайомитися із законодавчою базою України у сфері захисту рослин, а також зі структурою і функціями державної служби захисту рослин; опрацювати закони, що регулюють правові відносини, пов’язані із захистом рослин, та питання охорони праці в захисті рослин.
Матеріали та інструменти: Закон України «Про захист рослин», Закон України «Про пестициди і агрохімікати», інші нормативно-правові акти та документи.
Загальні відомості
Від 14 жовтня 1998 року в Україні діє Закон України «Про захист рослин» за №180-ХІУ. Цей закон регулює правовідносини, пов’язані із захистом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослин закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб і бур’янів; визначає права й обов’язки підприємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Закон містить 5 розділів, 29 статей.
У розділі І «Загальні положення» в статті І подано визначення основних термінів, що найчастіше вживаються в захисті рослин, зокрема:
• захист рослин – комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби та бур’яни;
• фітосанітарний стан – сукупність шкідливих організмів, рівень їх чисельності, інтенсивність розвитку та потенційної загрози;
• фітосанітарна діагностика – принципи, методи, ознаки, технічні засоби, за допомогою яких визначають види комах, кліщів, нематод, гризунів, бур’янів та хвороби рослин;
• інтегрований захист рослин – комплексне застосування методів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу, економічних порогів шкодо чинності, дії корисних організмів, енергоресурсозберігаючих та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу довкілля.
Розділ ІІ закону присвячений державному регулюванню у сфері захисту рослин. У статті 3 сказано, що одним із основних принципів державної політики у сфері захисту рослин є визначення доцільності здійснення заходів щодо захисту рослин, пріоритетність застосування інтегрованих та інших екологічно безпечних заходів щодо захисту рослин, а також гарантування безпеки здоров’я людини та охорони довкілля при здійсненні заходів щодо захисту рослин. Стаття 11 визначає структуру спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин, а статті 12 і 13 – їх компетентність. Стаття 20 визначає соціальний та правовий захист спеціалістів із захисту рослин.
У розділі ІІІ йдеться про відповідальність за порушення законодавства та відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень.
Розділ ІV визначає наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів щодо захисту рослин.
Постановою Верховної Ради України за №87/95 – ВР від 2 березня 1995 року введено в дію Закон України «Про пестициди і агрохімікати». Закон регулює правові відносини, пов’язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права та обов’язки підприємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Закон містить 7 розділів, 24 статті.
У розділі І «Загальні положення» в статті І подано визначення основних термінів, зокрема:
• пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів;
• агрохімікати – органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур, поліпшення якості рослинницької продукції;
• регламенти застосування – сукупність вимог щодо застосування пестицидів і агрохімікатів.
У статті 3 цього розділу сказано, що основними принципами державної політики у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, є пріоритетність збереження здоров’я людини і охорони навколишнього природного середовища відносно до економічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів, мінімізація використання пестицидів за рахунок впровадження біологічного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин.
Розділ ІІ визначає організацію і проведення державних випробовувань, а також державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва. Розділ ІІІ – вимоги до виробництва, транспортування, реалізації, зберігання, утилізації та знешкодження пестицидів та агрохімікатів.
На основі цих законів Кабінетом Міністрів України розроблені нормативно-правові акти, якими керуються у своїй роботі органи державної виконавчої влади у сфері захисту рослин.
Керівництво та організація захисту рослин здійснюється державною службою захисту рослин і державною службою карантину при Міністерстві аграрної політики України (див.рис.).
Рис. Структура державної служби захисту рослин в Україні.
Завдання та основні функції державної служби захисту рослин:
• організація обстежень сільськогосподарських угідь, розробка прогнозів розвитку шкідливих організмів, своєчасна сигналізація про їх появу;
• організація розробок і впровадження у виробництво науково -обгрунтованих технологій та інтегрованих систем захисту сільськогосподарських культур, науково - методичних рекомендацій, правил, інструкцій, положень;
• визначення потреби в забезпеченні сільськогосподарських виробників хімічними і біологічними засобами захисту рослин; ведення балансу надходження пестицидів в Україну, координація їх виробництва; погодження обсягів і асортименту пестицидів з Міністерством екологічних ресурсів України;
• організація розмноження корисних видів комах і мікроорганізмів у біолабораторіях, їх застосування;
• застосування технологічного контролю за вживанням усіма землекористувачами рекомендованих заходів згідно з діючими регламентами та дотриманням встановлених правил зберігання, транспортування і застосування пестицидів з врахуванням охорони довкілля.