Загальні відомості

Бур'яни - це рослини, що не культивуються на даному полі, але проростають разом із культурними і конкурують з ними за світло, вологу та пожи­вні речовини, спричиняючи зниження продуктивності культурних рослин і погіршення якості продукції, а також можуть призвести до їх загибелі. Крім того бур'яни сприяють поширенню шкідників і хвороб, ускладнюють техно­логію вирощування культур, збирання та переробку врожаю. На бур'яни припадає більше третини втрат врожаю від шкідливих організмів.

Видовий склад бур'янів у різних ґрунтово-кліматичних зонах неоднаковий. Часто їх поширення визначається ареалом окремих культур, до яких вони пристосовані. Багато злісних бур'янів поширені по всій території Укра­їни, зокрема таких, як пирій повзучий, берізка польова, осот рожевий, лобода біла, гірчак берізкоподібний, мишій сизий.

За способом живлення бур'яни поділяються на три біологічні групи:

1. автотрофні зелені рослини - здатні засвоювати мінеральні речовини з ґрунту і вуглекислий газ з повітря (переважна більшість видів);

2. напівпаразити - мають зелені листки і здатні до фотосинтезу, але част­ково живляться за рахунок інших, у т.ч. і культурних рослин, присмок­туючись до їх коренів або надземних органів (дзвінець великий);

3. паразити - позбавлені кореневої системи, забезпечують свою життєдія­льність за рахунок рослин-живителів (вовчки, повитиці).

За особливостями життєвого циклу автотрофні бур'яни поділяються:

1. малорічні живуть 1-2 роки, плодоносять один раз і розмножуються майже виключно насінням. Насіння достигає до збирання врожаю засмічуваної культури і, осипаючись, створює високу потенційну засмі­ченість ґрунту;

2. багаторічні - живуть декілька років, плодоносять щорічно і можуть розмножуватися як насінням, так і вегетативно.

Серед малорічних бур'янів розрізняють ефемери, ярі (ранні й пізні), зимуючі, озимі і дворічні.

Найважливіше значення в обмеженні забур’яненості полів має:

• очищення насіння, доведення його до високих посівних кондицій;

• правильне зберігання органічних добрив та їх внесення, збалансоване внесення мінеральних добрив;

• проведення системи агротехнічних заходів, зокрема, дотримання сівозміни, лущення стерні, зяблевий обробіток, передпосівна культивація і боронування, до- і післясходове боронування, обробіток міжрядь просапних культур;

• дотримання оптимальних строків, способу сівби та норм висіву насіння;

• застосування гербіцидів.

Послідовне чергування культур у часі і просторі дозволяє з мінімальними затратами створювати для кожної з них сприятливі умови вегетації. Значний вплив на насіння бур'янів, що знаходиться в ґрунті, має сис­тема основного обробітку останнього. З рівної поверхні ущільненого ґрунту проростає більше насіння, ніж з розпушеного. Поверхневий обробіток ґрунту підвищує виживання насіння бур'янів, але зменшує забур'яненість орного шару. Кількість сходів бур'янів, особливо злакових, зростає, в 1,5-2,5 рази порівняно з обробітками, за яких пласт ґрунту перевертається. Глибокий обробіток із перевертанням шару зменшує проростання насіння бур'янів, але збільшує потенційну забур'яненість ґрунту.

Серед прийомів, що обмежують забур'яненість культур, висіяних суцільним рядковим способом, важливим є створення оптимальної густоти рослин. Озима пшениця, ячмінь, овес, горох, кукурудза на зелений корм, люце­рна здатні самі ефективно пригнічувати бур’яни, затінюючи їх сходи. Важли­вим є і високий агрофон, що підсилює темпи росту культурних рослин. Про­сапні культури, такі як кукурудза на зерно, цукрові буряки, соняшник та ін­ші, самі не можуть успішно протистояти процесу забур'янення посівів, особ­ливо на початку вегетації, тому вимагають застосування гербіцидів.