Героїчні та близнечні міфи
Героїчні міфи – міфи про героїв-людей, що принесли благо людству: здобули для людей вогонь, навчили їх ремеслам, пожертвувавши собою (про культурних героїв, засновників племен — грецькі міфи про Геракла), про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея). Героїчні міфи фіксують найважливіші моменти життєвого циклу героя, будуються як біографія героя. Героїчні міфи в західноєвропейській літературі.
Міфи про трікстера (близнечні) – розповідають про двійника культурного героя у його «низькій» іпостасі; це блазень, безтолковий недотепа, лукавий і пустотливий шахрай, ненажера і розпусник. Часто він зображaється як близнюк культурного героя. Брати виступають суперниками або союзниками. Або спочатку суперниками, а потім союзниками, як шумерський Гільгамеш і рівне йому силою чудовисько Елкіду, з яким герой побратався після поєдинку. Цього напівзвіра-напівлюдину боги зліпили як супротивника герою, який, не маючи достойного супротивника, жорстоко пригнічував свій народ.
Близнята стають родоначальниками племені або людства.Один символізує все хороше, інший – все погане. Про створення землі Богом і Ч… - рудименти близнечного міфу. Брат і сестра – Осіріс й Ісіда в Єгипті, Яма і Ямі в Індії – інцестуальний зв'язок символізує єдність двох міфічних опозицій, протилежностей (чорне й біле, зима й літо). Часто близнечна пара зображується як андрогін – двостатева істота, або ж фігура з двома обличчями (Гор і Сет в Єгипті).
Зооморфні близнечні міфи – спорідненість між людиною й твариною або участь у народженні близнюків батька-тварини. У багатьох народів існував обряд вбивства близнюків зразу ж після народження і віднесення тіл у болото, ліс, тобто в тваринне середовище. На Сахаліні матір близнюків хоронили у ведмежій клітці – мати звірів. В українців ймовірно існували міфи про близнюків («Іван Голик і його брат», «Песинський, Сухинський, Жабинський і золотокучеряві сини царівни») брата й сестру, про родинні стосунки між тваринами й людьми (інцест) тощо. Витоки близнечних міфів – страх перед неприродністю народження близнюків.
Етіологічні міфи
Міфи етіологічні – про появу різних природних і культурних особливостей і соціальних об’єктів. причинність явищ і процесів оточуючої дійсності. Їхнє завдання – пояснити облаштування космосу чи речі, як вона робилася. Це розповіді про походження тварин і рослин, гір і морів, світил, смерті тощо. Космос – зразкове творіння, шедевр бога, тому космогонічний міф є зразковою моделлю для всіх видів творіння, а все, що схоже на Космос – священне У всіх випадках міфи про походження продовжують і доповнюють космогонічний міф. Вони становлять аналогію космогонічному, міфічна ідея походження об’єкту чи явища накладається на ідею створення світу (Еліаде Аспекти міфа с. 42-47).
Виникнення смерті пояснюється як помилка. Д.Фрезер виокремлює 4 типи міфу про походження смерті: сюжет про двох вісників; сюжет про молодий і старий місяць; сюжет про змія й його скинуту шкуру; сюжет про бананове дерево.
Сюжет про двох вісників поширений у Африці. Бог послав до міфічних першопредків хамелеона зі звісткою про те, що люди будуть безсмертні, та ящірку, щоб сповістила, що вони помруть. Хамелеон не поспішав, тому ящірка прибігла першою і впустила смерть в людський світ. Або: бог запропонував людям два пакунки, в одному з яких було безсмертя, а в іншому смерть. Люди, на жаль, вибрали другий.
Міф про молодий і старий місяць австралійський: спочатку, коли ще тварини були людьми, деякі з них помирали, і тоді місяць їх оживлював. Але один дід-чаклун раптом сказав: «хай залишається мертвим!». Після цього ніхто більше не оживав, окрім старого місяця, який ставав молодим.
Сюжет про зміїну скинуту шкуру: меланезійський міф про те, що спочатку люди, коли ставали старими, скидали шкуру, як змія або краби, й так повертали собі молодість. Одна стара жінка скинула шкуру у воду й побачила, як її прибило до берега нижче за течією. Вона повернулася додому, де її чекала дитина. Але дитина не впізнала матері й почала плакати. Щоб заспокоїти дитину, жінка пішла на берег, витягла з води стару шкуру й знову одягла її. З того часу люди перестали скидати шкуру й стали смертними.
Міф про бананове дерево індонезійський. Бог із неба на мотузці спускав людям свої дари. Одного разу він спустив камінь. Але люди не захотіли взяти каменя, образилися й крикнули: «Що нам робити з каменем? Спусти нам щось інше». Тоді бог спустив їм банан. Першопредки з радістю його взяли. А бог сказав: «Якби ви вибрали камінь, ваше життя було б таким безсмертним, як камінь. А якщо ви вибрали банан, то віднині ваше життя буде схоже на його життя. Як тільки бананове дерево дає новий паросток, старий стовбур помирає. Так і ви будете помирати, як тільки народите дітей».
У слов’ян смерть – це сон, рожаниця, страшна кістлява жінка, перетворення у птахів.
Різновидом етіологічних міфів є міфи культові – про походження обряду чи культової дії. Еліаде стверджує, що культові дії направлені на постійне відновлення Всесвіту. Усе, що відбувається в часі, руйнується, розпадається, вироджується й зникає. Тому періодично його треба відновлювати: символічно знищити останки старого, повернутися до абсолютного початку й створити космогонію майбутнього. Нове не може утворитися до того часу, поки не буде знищене старе. Тому й з’явилися есхатологічні міфи, оскільки це була єдина можливість досягнути первісної досконалості.
Сприйняття року як циклу – ідея щорічного відновлення Космосу за моделлю космогонічного міфу в культових різдвяних містеріях, освячення сходження на престол нового царя, обряд посвячення в монархи. Ритуал споживання їжі – не лише фізіологічний, а й релігійний: поїдається створене богами за моделлю причащання першопредків. Космогонічне значення має будівництво або навіть ремонт ритуальної хижі, яка уособлює всесвіт. Архітектура церков. Обряди зведення будинку в українців. У всіх народів дах – небесний купол, діл – земля, стіни за сторонами світу тощо.
Ініціаційні міфи
Ініціаційні міфи – міфи, що розповідають про обряд переходу хлопчиків (дівчаток) у іншу вікову та соціальну категорію. Це перехід від природного стану (дитини) до культурного стану (член спільноти). Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Етапи ініціації в австралійців: підготовка місця «сакрального» для чоловіків й ініціантів; відмежування кандидатів від матерів і жінок; переведення їх до ізольованого табору, де вони вивчатимуть релігійні традиції племені; певні ритуальні дії, що проводяться над посвяченими: випробування й харчові заборони (позбавлення їжі, сну, обрізання, видалення зуба, тату, надрізи на шкірі, що дають шрами, бриття волосся тощо).
При ініціації воїнів проводяться військові випробування: Таціт розповідає про стародавніх германських воїнів берсерки (воїни у ведмежих (берк) сорочках (серк)), які магічно ототожнювалися з ведмедем і могли перетворюватися у вовка або ведмедя. Поводилися як хижі звірі, не стриглися й не голилися, поки не переможуть без зброї вовка або вепра й не вб’ють ворога. Не носили щитів і не боялися вогню й сталі. У козаків – характерники. Ініціація Кухуліна.
На найдавніших стадіях культури ініціація підлітків включала ряд ритуалів, у ході яких неофіт символічно повертався в материнське лоно (регресія, асоціація з первісним Хаосом), перетворювався в ембріон, щоб народитися заново. Ініціація рівносильна наступному народженню. Цю регресію в народів Індії зображають як пожирання ініціанта морським чудовиськом або великою рибою; потрапляння на той світ через колодязь, вхід у печеру тощо.
У шаманських розповідях ініціація знахаря включає екстатичне переживання, в ході якого ініціант з допомогою міфічних істот піднімається на небо або опускається в підземний світ. В австралійських, сибірських міфах він може або померти, а потім ожити й повернутися, або на тривалий час втратити свідомість, або стати навіженим і потім прийти в себе, або пережити видіння, як його вбивають, викидають всі нутрощі й наповнюють іншими чи зашивають в його тіло священне каміння.
Нове народження – це народження духовне, містичне, а не фізичне. Стадії ембріонального розвитку й народження ініціант повторює ритуально, символічно.
Сучасні ритуали: з метою психологічного й фізичного зцілення закопування людини в труні, щоб потім відкопати. В Індії таким чином у традиційній медицині проводиться омолоджування, відновлення здоров’я хворих. Тут маємо символіку нового народження. У китайській медицині – метод ембріонального дихання тай-цзи. В даосизмі досягнути блаженства, довголіття (безсмертя) – це вийти за межі часу й повернутися до первісної єдності, до стану Хаосу, який передував акту космогонічного творення. Будда навчив людей заново проникати в материнське лоно. Йога й буддизм позбавляють людину від страху жити в історичному часі й демонструють техніку «повернення назад», позбавлення від карми (перебування в часі), зцілення. В архаїчних культурах щоб зцілитися від часу, треба повернутися назад і злитися зпочатком світу.
Купання в киплячому казані – казковий мотив, у якому вже бачимо дигресію міфу.
У психоаналізі людину повертають до періоду раннього дитинства. За допомогою індивідуального повернення до початкового часу можна відродитися знову, знищивши спогади про ту першу катастрофу, яка спричинила випадіння з раю й пагубно вплинула на подальшу долю. А знищити спогади можна, лише згадавши їх. Це техніка мислення людей первісних суспільств: знання історії походження речі чи явища дає нам магічну силу впливу на неї, владу над ними.
Згадки про свої попередні втілення або попередні життя – містична практика, завдяки якій людина позбавляється карми й стає господарем свого життя. Будда мав абсолютну пам'ять – пам’ятав усі свої народження, Кришна також знав всі свої життя, йоги, мудреці, відуни – це всі ті, хто знає.
У шаманів є практика постійно відновлювати в пам’яті свої попередні історії, навіть трагічні кризи свого міфічного минулого.