Життєвий і творчий шлях Івана Франка

27 серпня 1856

Народився І. Я, Франко в с. Нагуєвичі на Галичині у сім’ї коваля.

1862

Пішов до початкової школи у с. Ясениця Сільна.

1864-1867

Навчався у нормальній школі отців-василіян.

1865

Помер батько. Мати виходить заміж вдруге.

1867

Вітчим віддає Франка до польської Дрогобицької гімназії. Тут з’являються перші Франкові твори та записи фольклору.

1872

Померла мати.

1875

Закінчує гімназію та вступає на філософський факультет Львівського університету. В університеті І. Франко долучається до роботи „Академічного кружка” студентів і його друкованого органу – журналу „Друг”, в якому публікуються Франкові твори.

12 червня 1877 - 5березня 1878

Франка заарештували й ув’язнили, звинувативши у причетності до таємного соціалістичного товариства. У тюрмі Франко продовжує літературну діяльність, нотує життєві історії в’язнів.

1878

Зусиллями І.Франка та М. Павлика виходять журнали „Громадський друг”, пізніше „Дзвін”, „Молот”. Далі Франко і Павлик співпрацюють у газеті „Praca” („Праця”).

Березень 1880

Другий арешт і тримісячне ув’язння (спроби звинуватити Франка у підбурюванні селян Косова до бунту та вбивства війта). Після звільнення Франка відправляють по етапу до Нагуєвичів.

1881-1882

Повість „Борислав сміється”. Історичний роман „Захар Беркут”.

Січень 1883

Франко у Львові. Стає співробітником газети „Діло”.

1885, 1886

Відвідує Київ. Зустрічі з родинами Лисенків, Старицьких, Косачів.

Травень 1886

Під час другої поїздки до Києва одружується з Ольгою Хорунжинською.

1887

Виходить друком збірка „З вершин і низин”.

1889

Третій арешт. Звинувачення: агітація за приєднання Галичини до Росії. За два з половиною місяці ув’язнення Франко написав „тюремні” і „вільні” сонети, низку оповідань.

1890

Франко і Павлик організовують Русько-українську радикальну партію (друкований орган – журнал „Народ”). Партія видавала також газети „Хлібороб”, „Громадський голос”, „Громада”.

1892

Повість „Для домашнього огнища”.

1890-1893

Франко здобуває вищу освіту в Чернівецькому та Віденському університетах.

1липня 1893

філософії за дослідження „Повість про Варлама і Йосаафа і притча Отримує науковий ступінь доктора про єдинорога”.

1893

Соціально-психологічна драма „Украдене щастя”.

1894

Пробна лекція Франка про „Наймичку” Шевченка у Львівському університеті проходить з успіхом, але посаду викладача він не отримує. Приступає до створення нового журналу „Житє і слово”.

1896, 1911

Перше та друге видання збірки „Зів’яле листя”.

1898

Починає працювати у „Літературно-науковому віснику”. Підтримує діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Укладає збірку „Мій Ізмарагд”. Пише наукову студію „Із секретів поетичної творчості”, в основі якої – знання з літературознавства та психології.

1899

Збірка „Поеми”.

1900

Поема „Іван Вишенський”. „Перехресні стежки” – новітній суспільно-психологічний роман. Збірка „Із днів журби”.

1903

Казки для дітей „Коли ще звірі говорили”.

1905

Поема „Мойсей”.

1906

Рада Харківського університету присвоїла І. Франкові почесний ступінь доктора російської словесності. Збірка „Semper tiro”.

1908

Франко захворів, але в найближчі роки продовжує працювати: пише „Нарис історії української літератури до 1908 р.”, випускає збірки „Давнє й нове”(1911), „Із літ моєї молодості” (1913), п’ятитомне видання „Апокрифи і легенди з українських рукописів”, шеститомне – „Галицько-руські народні приповідки”, перекладає з літератур народів світу.

28 травня 1916

Помер І.Франко. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.