6.8.3 Радіоелектронна апаратура

За призначенням побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на

дві групи:

- побутову аудіоапаратуру; побутову відеоапаратуру.

До аудіоапаратури (від лат. аікііо - чую) належать апарати, робота яких сприймається слухом людини. Це різні радіоприймальні пристрої, магнітофони, електропрогравачі та електрофони, абонентські гучномовці, автономні підсилювачі низької частоти, акустичні системи та слухавки.

До групи відеоапаратури (від лат. уісієо - дивлюсь, бачу) відносять радіоелектронні апарати, що відтворюють не лише звукову, але й зорову інформацію. Це телевізори, апарати відеозапису, відтворення звуку та зображення, комбіновані телевізійні пристрої.

Асортимент радіоприймальних пристроїв на ринку складається з радіоелектронних апаратів, створених за супергетеродинною принциповою схемою і поділяються на радіоприймачі, магнітоли, музичні центри, тюнери та

радіокомплекси.

Радіоприймачі дозволяють приймати сигнали радіомовних станцій у різних діапазонах радіохвиль. Вони також мають додаткові пристрої, що розширюють їх експлуатаційні можливості. Сучасні радіоприймачі можуть мати автоматичне регулювання підсилення і гучності звучання, систему безшумного приймання, мікропроцесорне управління та інше.

Магнітола - це пристрій, що забезпечує приймання радіомовних станцій та запис і відтворення фонограм за допомогою вмонтованого магнітофона.

Тюнери - це радіоприймальні пристрої, які призначені для приймання звичайних та стереопрограм у радіомовних діапазонах. Вони працюють разом із будь-яким видом радіоприймального пристрою, що має стереофонічний підсилювач низької частоти. Перевага тюнера - його висока чутливість (від 2 мкВ) та широкий діапазон відтворюваних частот.

Музичні центри - призначені для високоякісного приймання монофонічних та стереофонічних передач, а також для відтворення стереофонічного або монофонічного запису звука. Музичний центр відрізняється від магніторадіоли наявністю високоякісного електронно-механічного програвана платівок або компакт-дисків, тюнера та підсилювально-комутаційного пристрою.

Радіокомплекси - - об'єднують в єдину систему окремі пристрої - тюнер. еквалайзер, касетний магнітофон (стерео), повний низькочастотний підсилювач та акустичну систему. Еквалайзер у радіокомплексі використовується для корегування амплітудно-частотних характеристик звуку за двома складовими стереоканалу. Він забезпечує високу якість звуковідтворення на рівні Ні-Рі (від англ. НІ£п Рісіеіігу - висока вірність).

Всі види радіоприймальних пристроїв характеризуються чутливістю, вибірковістю, діапазонами приймальних та відтворюваних частот, якістю звучання та іншими споживними властивостями.

Чутливість - це головна здатність радіоприймального пристрою приймати сигнали радіомовних станцій і обробляти їх до нормального звучання. Вона характеризується мінімальною напругою, що виникає в антені радіоприймача в момент перетинання її електромагнітними коливаннями (радіохвилями), які надходять від радіомовних станцій. Чутливість вимірюють у мікровольтах (мкВ) у стаціонарних радіоприймачах.

Вибірковість це здатність радіоприймального апарата виокремлювати сигнали потрібної станції для прослуховування з усієї кількості сигналів, які одночасно діють на антену. Приймання потрібної станції завжди пов'язане з послабленням сигналів сусідніх радіостанцій, які працюють на частотах, що наближаються до частоти потрібної станції. Якщо радіоприймальний пристрій має низьку вибірковість, тоді існує можливість чути роботу кількох радіостанцій, що знижує розбірливість передачі. Вибірковість вимірюється у логарифмічних одиницях • децибелах (дБ), які характеризують ступінь послаблення сигналів сусідніх станцій відносно до сигналу станції, що приймається. Розрізняють вибірковість за «сусіднім» та «дзеркальним» каналами, що пов'язано з природою проходження в ефірі радіохвиль.

Діапазон частот, що приймаються, характеризує ту ділянку частот (радіохвиль), у межах якої радіоприймальний пристрій приймає радіомовні станції. Радіоприймальні апарати, які беруть радіосигнали у діапазоні довгих (148,0 - 285,0 кГц, або 2027,0 - 1050,0 м), середніх (525,0 - 1607,0 кГц, або 591,4 -186,7 м), коротких (3,95 - 12,1 МГц, або 75,9 - 24,8 м) та ультракоротких (65,8 -108,0 МГц, або 4,56 - 2,78 м) радіохвиль, називають всехвильовими радіоприймальними апаратами. Радіоприймачі, що здатні брати сигнали лише у діапазонах довгих та середніх хвиль, відносять до дуже простих апаратів. Вони забезпечують впевнене приймання сигналів уночі. Радіоприймальні пристрої, що забезпечують додаткове приймання сигналів у короткохвильовому діапазоні, мають високий рівень споживних властивостей.

Якість звучання радіоприймальних апаратів характеризується діапазоном відтворюваних частот та ступенем їх викривлення, які радіоприймальні пристрої вносять у спектр відтворюваних частот. Наявність надлишкових частот пояснюється недоліками принципової схеми та монтажу приймального апарата Надлишкові частоти характеризуються коефіцієнтом гармонік за електричною

591

напругою у відсотках (від 0,3 до 2%). Викривлення виявляються у появі дзелен­чання звуку, погіршені розбірливості передач, виникненні хрипів та інших небажаних ефектів.

Побутові радіоприймальні пристрої класифікують за умовами ек­сплуатації, видом джерела живлення, особливостями звучання, елек­троакустичними параметрами та комплексом споживних (експлуатаційних)

зручностей.

За умовами експлуатації побутові радіоприймальні пристрої поділяються на стаціонарні та переносні. Серед переносних апаратів в окрему групу виділяють мікро-радіоприймачі, що експлуатуються лише в комплекті з головними телефонами (слухавками).

За видом джерела живлення розрізняють радіоприймальні апара­ти з живленням від побутової мережі змінного струму та від джерел автономного живлення, апарати зі змінним живленням (від вмонтованого або автономного низьковольтного спрямовувача).

За особливостями звучання радіоприймальну апаратуру поділя­ють на моно- і стереофонічну.

Залежно від електроакустичних параметрів і комплексу споживних (експлуатаційних) зручностей побутову радіоприймальну апаратуру поділяють на три групи складності: вишу (0), першу (1) та другу (2). Група складності радіоприймального апарата впливає на вартість таких пристроїв. Більш висока група складності обумовлює більшу ціну апарата. Різниця у вартості між апаратами сусідніх груп складності дорівнює 25 - ЗО %.

Сучасні імпортні радіоприймальні пристрої на ринку радіоелектронних товарів повинні мати розумні договірні ціни, які відображають їх пряму залежність від фактичного рівня споживних властивостей. З цією метою ділери, менеджери та інші фахівці, що займаються реалізацією радіоприймальної апаратури іноземного походження, при встановленні договірних цін повинні співвідносити такі апарати з нормативними вимогами груп складності радіоприймальних пристроїв вітчизняного виробництва, наведеними в табл. 6.1.

Такий підхід дозволить виключити випадки надто високих або невиправдано низьких цін на радіоприймальні апарати закордонного виробництва.

Друге місце на ринку серед побутових аудіоапаратів посідають апарати магнітного запису та відтворення звуку - магнітофони, магнітофони-приставки, магнітофонні програвачі, магнітофонні панелі або деки, диктофони, плейєри, автомобільні магнітофони - програвачі.

Залежно від способу розміщення магнітної стрічки апарати магнітного запису та відтворення звуку поділяються на котушкові та касетні. Касетні пристрої домінують на ринку, що пояснюється зручністю зміни в них фонограм та мобільністю. 592

Таблиця 6.2. Нормативні вимоги до побутової радіоприймальної апаратури за

групами складності

Властивості	Нормативні вимоги за групами складності
	0	1	2
Чутливість стаціонарних апаратів, не гірше, мкВ, у діапазонах:
ДХ	40	100	до 100
сх	ЗО	100	до 100
кх	ЗО	100	до 100
Чутливість переносних апаратів, не гірше, мВ/м, у діапазонах:
ДХ	1.0	1,5	до 1.5
сх	0.5	0.7	до 0.7
кх	0.1	0.15	до 0.15
Вибірковість за сусіднім каналом, не менше, дБ	60	40	до 40
Вибірковість за дзеркальним каналом, не менше, дБ у діапазонах:
ДХ (на частоті 200 кГц)	70 (60)	50 (40)	до 50 (40)
СХ (на частоті 1000Гц)	60 (54)	36	34(20)
КХ	ЗО	16	12(10)
Діапазон відтворюваних частот у діапазонах ДХ і СХ, не вужче, Гц:
для стаціонарних апаратів	31,5-8000	50- 6300	125-3550
для переносних апаратів	80- 5600	125-5600	315-3150
Загальні гармонічні викрив­лення, не більше, %	2	4	5

Примітка: У дужках вказано нормативи для мікроапаратів

Касетні та котушкові магнітофони призначені для запису і відтворення звуку. За характером звучання вони поділяються на моно- і стереофонічні, за джерелом живлення - з живленням від мережі змінного струму та з універсальним живленням, за кількістю швидкостей руху стрічки - на одно-, дво-та тришвидкісні, за ступенем мобільності магнітофони поділяють на стаціонарні, переносні і носимі. Касетні магнітофони додатково поділяють на одно- та двокасетні.

Магнітофон-приставка відрізняється від магнітофона відсутністю підсилювача потужності та гучномовця. Приставку використовують для запису фонограми. Використовуючи приставку для відтворення запису її підключають до окремого підсилювача з акустичною системою або до радіопристрою, який має повний акустичний тракт.

Магнітофонний програвач не має блоку запису і призначений лише для

І

593

відтворення готових фонограм. Програвачі випускаються тільки касетного типу.

Магнітофонна панель (дека) - це частина комбінованих радіопристроїв. Дека самостійно не використовується. У продаж магнітофонні панелі надходять для радіоаматорів та для ремонту комбінованих радіопристроїв.

Диктофони - мініатюрні касетні магнітофони для запису і відтворення

звуку.

Плейєри - мініатюрні магнітофонні програвачі з відтворенням звуку на

головні телефони (навушники).

Автомобільні магнітофони-програвачі призначені для встановлення в автомобілях. Живлення здійснюється від бортової мережі. Вони відтворюють моно- і стереофонічні фонограми з магнітних стрічок, які розміщені у касетах. Прослуховування здійснюється через два виносних гучномовці, які знаходяться в

салоні автомобіля.

Споживні властивості апаратів магнітного запису та відтворення звуку характеризуються швидкістю і рівномірністю руху стрічки, коефіцієнтом детонації, діапазоном відтворюваних частот, відносним рівнем стирання та конструктивними особливостями: кількістю касет, моторів у стрічкопротягувальному механізмі, магнітних голівок, швидкістю перемотування стрічки, здатністю до перезаписування на іншу касету, споживчою та вихідною потужністю, додатковими пристроями, що збільшують зручність та комфорт у експлуатації цих апаратів.

Швидкість руху стрічки вимірюють у сантиметрах за секунду (см/с). У магнітофонах передбачається чотири швидкості руху стрічки: 19,05; 9,53; 4,76 та 2,38 см/с. Для котушкових магнітофонів обов'язковою є швидкість 19,05 см/с, для касетних - 4,76 см/с. Додатковою (необов'язковою) для котушкових магнітофонів є швидкість 9,53 см/с, для касетних - 2,38 см/с. Якість запису та відтворення звуку знаходиться у прямій залежності від швидкості руху стрічки.

Коефіцієнт детонації характеризує нерівномірність швидкості руху стрічки при записі та відтворенні звуку. Він розраховується як відношення амплітуди коливань швидкості руху стрічки до середньої швидкості. При значних коефіцієнтах детонації звук стає нижчим або вищим за натуральний. Причиною детонації є низька якість стрічкопротягувального механізму.

Робочий діапазон частот магнітофона це смуга частот звукового спектру, що ефективно записується та відтворюється апаратом. У котушкових магнітофонах він дорівнює 31,5 - 20 000 Гц, у касетних - 40 - 14000 Гц.

Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік) регламентується: для котушкових магнітофонів - - 60 70, для касетних - 60 - 65 дБ. Перешкоди (шипіння та фон) виникають через неоднорідність магнітного порошку у стрічці та непостійність контакту між стрічкою та голівкою магнітофону, а також через пульсування напруг, що живлять підсилювачі магнітофону тощо.

До додаткових пристроїв, що збільшують зручність та комфорт експлуатації магнітофонів, відносять роздільну індикацію рівня запису за двома звуковими каналами із можливістю синхронного регулювання звуку, індикацію рівня відтворення, можливість тимчасового зупинення руху стрічки, систему 594

шумозниження (для касетних магнітофонів), можливість підключення зовнішнього джерела інформації, слухавок та ін.

Залежно від величини функціональних показників, які наведені в табл. 6.3, та експлуатаційних зручностей, магнітофони на ринку радіоелектронних товарів поділяють на п'ять груп складності: вищу (0), першу (1), другу (2), третю (3) та четверту (4).

Таблиця 6.3. Нормативні вимоги за групами складності до побутових

магнітофонів

Властивості	Нормативні вимоги за групами складності
	0	1	2	3	4
Діапазон відтворюваних частот, не вужче, Гц	31,5-22000	31,5-18000	40-1400	40- 1250	63-8000
Відхилення швидкості магнітної стрічки від номінальної, не більше, %	+ 1,0	+ 1,5	+2,0	+2,0	+2,0
Коефіцієнт детонації, не більше, %	+0,1	+0,15	+0,2	+0,3	+0,4
Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік), не більше, %	1,5	2	3	4	5
Відносний рівень стирання, не більше, дБ	-70	-65	-65	-60	-60

У котушковому варіанті магнітофони можуть бути вищої та першої груп складності, у касетному - всіх груп. Магнітофони-приставки можуть бути вищої, першої та другої груп складності. Автомобільні касетні магнітофони та деки -першої, другої та третьої груп.

Широко використовують звукові компакт-диски та програвачі компакт-дисків (СО-програвачі). Під час запису інформації на компакт-диски використовують цифрові методи кодування звукових сигналів та оптично-лазерну систему запису.

Всі типи СО-програвачів використовують лазерну голівку «зчитування» та відповідну електронно-оптичну систему стеження за звуковою доріжкою. Відтворення звуку такими апаратами має високі параметри, а компакт-диск при цьому практично не зношується. Залежно від кількості та розміщення дисків СО-програвачі поділяються на однодискові, багатодискові з пленарним розміщенням дисків (чейнджери) та багатодискові програвачі-автомати. На ринок надходять СО-програвачі виробництва закордонних фірм - 8опу, РЬіІірз, ТесЬпісз, Ріопеег та ін.

З метою багаторазового запису звукової інформації розроблено

^

595

магнітооптичну дискету, або так званий «міні-диск». Розміри міні-диска - 7x7 см, він захований у суцільному пластмасовому корпусі, якій має щілину. Час запису -до 74 хвилин. Для міні-дисків закордонні фірми (8опу, 8Ьагр, АЬуа, Вепоп та ін.) виробляють спеціальні програвачі. Вони компактні та дуже зручні у використанні.

Абонентські гучномовці призначені для прослуховування передач проводового радіомовлення. Вони складаються з корпуса, динамічних голівок, злагодженого трансформатора та регулятора гучності. За кількістю програм, що приймаються, вони поділяються на одно- та багатопрограмні. У багатопрограмних гучномовцях використовується додаткове живлення від мережі змінного струму. Вибір потрібної програми здійснюється електронним блоком.

Підсилювачі низької (звукової) частоти призначені для підсилення радіосигналів за напругою до необхідного значення, що забезпечує нормальне функціонування послідовних блоків радіоапаратури. Підсилювачі потужності підсилюють сигнал за міцністю до рівня, що необхідний для роботи електричних систем. Повні підсилювачі - містять попередній підсилювач та підсилювач потужності, їх зазвичай використовують у складі стереокомплексів разом Ь тюнером, магнітофоном-приставкою, електропрогравачем, еквалайзером, а також з електронними музичними інструментами. Залежно від електричних параметрів та експлуатаційних зручностей, підсилювачі поділяють на дві групи складності: вищу (0) та першу (1).

Загальні принципи телебачення

В основі телебачення лежать три основні фізичні процеси: перетворення оптичного зображення в електричні сигнали, передача цих сигналів по каналах зв'язку і перетворення переданих електричних сигналів в оптичне зображення.

Перетворення оптичного зображення в електричні сигнали здійснюється за допомогою передаючих телевізійних камер, найважливішою частиною яких є передаюча телевізійна трубка. Залежно від призначення і умов роботи камер в них використовують головним чином три види передаючих трубок-суперіконоскоп, суперортікон і відікон.

Суперіконоскопи застосовують в основному для студійних телепередач. Вони створюють зображення з високою чіткістю і контрастністю, з хорошою

передачею півтонів.

Суперортікони володіють високою чутливістю, що наближається до чутливості людського ока, що дозволяє вести передачі при природному освітленні, їх встановлюють в камерах, за допомогою яких ведуть спортивні І

інші передачі.

Відікони - це найнадійніші передаючі трубки, що мають невеликі рс їх застосовують у всіх малогабаритних телевізійних камерах і в камерах, призначених для проекції кінофільмів (студійні телекінопроектори).

Принцип дії передаючих трубок різних типів має багато спільного інформація чорно-білого телебачення через об'єктив передаючої телевізійне камери проектується на світлочутливу мозаїку передаючої трубки, світла з окремих чарунків мозаїки, що є елементарними конденсаторами, 596

вибиваються електрони і вони здобувають позитивний потенціал. Сильно освітлені ділянки (чарунки) мозаїки втрачають більше електронів і здобувають вищий позитивний потенціал. Внаслідок цього на мозаїці передаючої трубки утворюється потенційний рельєф, величина заряду кожної точки якого пропорційна яскравості відповідних точок оптичного зображення.

За допомогою електронного проміня, формованого електронною гарматою передаючої трубки, що переміщується, чарункам (мікроконденсаторам) мозаїки послідовно компенсуються бракуючі електрони і вони розряджаються. При цьому утворюються електричні імпульси, амплітуда коливань яких аналогічна яскравості відповідних точок оптичного зображення. Аналогові електричні імпульси і є електричні сигнали зображення, які називаються відеосигналами.

Відповідно до вимог телевізійного стандарту зображення, проектоване на мозаїку передаючої трубки, розбивається на 625 рядків, які складають кадр зображення. Спочатку перетворюється в електричний імпульс перший елемент мозаїки (мікроконденсатор) верхнього рядка зображення. Потім послідовно, елемент за елементом, рядок за рядком, все зображення перетворюється у ланцюг послідовних імпульсів. Після «прочитування» першого кадру електронний промінь обробляє рядки другого і т.п. При частоті кадрів, рівній 25 Гц, передається 250 000 елементів зображення. При цьому промінь пробігає 25 кадрів за секунду. Проте для запобігання мерегтінню зображення на екрані телевізора необхідно, щоб промінь пробігав 50 кадрів за секунду. Тому повне число рядків одного кадру передається в два прийоми - напівкадрами: за 1/5Ос передаються парні рядки, а за інші 1/150 с - непарні рядки зображення.

Складним рухом електронного променя (по вертикалі і горизонталі) управляють електромагнітним способом за допомогою двох пар відхилюючих систем - рядкової і кадрової, розміщених на зовнішній стороні катодної частини передаючої трубки. Робота систем рядкової і кадрової розгорток управляється синхронізуючими імпульсами, що виробляються синхрогенератором. Цей же генератор виробляє гасячі рядкові і кадрові імпульси для замикання передаючої і приймальної трубок на час зворотних ходів електронного проміння. Синхронізуючі і гасячі імпульси поступають одночасно - в радіопередавач сигналів зображення, туди ж поступає заздалегідь посилений електричний сигнал зображення (відеосигнал). У радіопередавачі вони модулюють по амплітуді несучу частоту, утворюючи повний (складний) телевізійний сигнал, який підводиться до антени і у вигляді електромагнітних коливань (радіохвиль) передається через ефір до приймального пристрою (телевізору).

При телевізійному віщанні одночасно з передачею зображення ведеться передача звукового супроводу. Для передачі звуку на телецентрі є окремий передавач, в якому відбувається модуляція сигналу за частотою. Передача звукового супроводу здійснюється за допомогою тієї ж антени, що і передача сигналів зображення. Щоб обидва сигнали - звуковий і телевізійний - могли бути

597

прийняті телевізором, несучі частоти передавачів вибирають близькими один до

одного.

У кінескопі відбувається перетворення електричних сигналів у видиме зображення. Екран кінескопа покритий зсередини тонким шаром речовини, здатної світитися під дією електронного бомбардування, - люмінофором. На шарі люмінофора відтворюється телевізійне зображення. Сформований на катоді кінескопа вузький пучок електронів - електронний промінь, потрапляючи на малу ділянку екрану, викликає свічення люмінофора у вигляді яскравої плями. Чим більше електронів у промені, тим яскравіше світиться пляма (крапка) на екрані кінескопу. Електронний промінь, робить складні зигзагоподібні рухи, прокреслює рядок за рядком на екрані кінескопу (прямий хід променю). Після цього він швидко повертається в крапку, з якої почалося прокреслювання першого рядку першого кадру (зворотний хід променю), і проводить розгортку рядків другого кадру, третього і т.п. Яскравість свічення окремих точок кожного рядка і всього кадру в цілому пропорційна потужності відеосигналу, що впливає на густину електронів в промені.

Сигнали звукового супроводу передаються на частоті, близькій до частоти, на якій передаються сигнали зображення. Тому в телевізорі вони проходять і посилюються разом з повним телевізійним сигналом від приймальної антени до відеопідсилювача. На виході відеопідсилювача із загального сигналу за допомогою резонансного контура, точно налаштованого на несучу частоту звукового супроводу, виділяється модульований звуковий сигнал. Виділений звуковий сигнал промодульований двічі: за частотою -сигналом звукової частоти і за амплітудою - повним телевізійним сигналом. В блоці амплітудного обмежувача амплітудна модуляція пригнічується. На частотний детектор подається сигнал, вже постійний за амплітудою, але промодульований за частотою. В частотному детекторі відбувається виділення сигналів звукової (низької) частоти, а в підсилювачі низької частоти їх усилюють до величини, що забезпечує нормальну роботу гучномовця.

В основі кольорового телебачення лежать принципи теорії трьобарвного зору, з якої виходить, що будь-який колір може бути одержаний шляхом складання в певному співвідношенні трьох основних кольорів, червоного, зеленого і синього. Для передачі кольорового зображення необхідно розділити кольорове зображення об'єкту на три такі одноколірні зображення. Кожне з трьох кольорових зображень повинне бути оброблене за принципами чорно-білого телебачення і передане в ефір.

У передаючій камері кольорового телебачення діхроїчні (кольоро розрізнювальні) дзеркала розділяють багатоколірне зображення переданого об'єкта на червоне, зелене і синє зображення. Оптичні пристрої проектують їх на мішені трьох передаючих трубок, на виході з яких одержують три електричні сигнали: червоний (К), зелений (О) і синій (В). Всі вони поступають в кодуючу матрицю, де перетворюються в сигнал (У) яскравості і два кольорорізністні сигнали: (Я - -У) і (В - У). Сигнал яскравості передає зображення дрібних Деталей в чорно-білому варіанті, а кольорорізністні сигнали передають кольорову 598

інформацію крупних і середніх деталей кольорового зображення. Надалі при відтворенні зображення очі людини погано розрізняють колір і насиченість його в дрібних деталях зображення (переданих сигналом яскравості) і добре сприймають крупні і середні деталі кольорового зображення, зберігаючи при цьому повну достовірність кольорового зображення, що передається.

Отже, існуючі системи чорно-білого і кольорового телебачення передбачають перетворення безперервних електричних сигналів, що є електричними аналогами зображень які передаються. Низька перешкодостійкість аналогових телевізійних систем примусила шукати надійніші способи передачі і обробки зорової інформації. Ключ до рішення цієї проблеми був знайдений в особливому вживанні цифрової електронної техніки, що завоювала сьогодні міцні позиції в технології обробки інформації.

Сутність цифрової обробки телевізійного сигналу полягає в його дискретизації, тобто в подрібненні безперервного аналогового сигналу на частини. Величина частини, що утворилася, автоматично виражається двійковим цифровим кодом і передається в ефір у вигляді послідовних електричних мікроімпульсів. При цьому мікроімпульси несуть докладну інформацію про всі параметри зображення - - яскравість, кольоровість та ін. Прийом їх телевізійними приймачами проводиться за традиційною схемою.

Цифрове телебачення має високу надійність, оскільки зміна імпульсів, що досягли вхідних ланцюгів, легко знаходяться та відновлюються до первинних значень (у момент прийому) в телевізорі за допомогою вбудованого блоку електронно-цифрової апаратури відповідно до двійкового коду. В результаті цього відеосигнали поступають в кінескоп майже без втрат, забезпечуючи високу якість зображення.

У перспективі цифрове телебачення розв'яже проблему якості телевізійного зображення при передачі його на будь-які відстані.

Відеоапаратура

Основним видом на ринку відеоапаратури є телевізійні приймачі, або телевізори. За видом зображення вони поділяються на телевізори чорно-білого та кольорового зображення. Незначну питому вагу мають комбіновані багатофункціональні телевізійні апарати.

Телевізори кольорового зображення відрізняються від телевізорів чорно-білого зображення більш складною схемою, яка дозволяє приймати і відтворювати додаткову кольорову інформацію.

Асортимент телевізорів на ринку додатково поділяють за конструктивними ознаками та особливостями використання, джерелом живлення, форматом телевізійного зображення, характером звукового супроводу, особливостями елементної бази.

За конструктивними ознаками та особливостями використання розрізняють телевізори стаціонарні та переносні. Розмір екрана стаціонарних телевізорів вітчизняного виробництва та виробництва країн

599

СНД повинен бути не менше ніж 40 см по діагоналі, переносних - не більше 44 см. Стаціонарні і переносні телевізори виготовляють за уніфікованими принциповими схемами з використанням уніфікованих блоків, вузлів та деталей. Особливості таких схем формують тип телевізора, який позначається шифром. Наприклад, тип УНІКТ означає, що це уніфікований напівпроводниково-інтегральний блочно-модульний кольоровий телевізор.

Розмір діагоналі екрана телевізорів що постачаються на ринок радіоелектронних товарів закордонними фірмами, вимірюється в дюймах (1 дюйм дорівнює 2,54 см). Типи таких телевізорів позначаються за системою, яка прийнята кожною фірмою-виробником. Наприклад, телевізор Рпііірз 42 Р\¥ 9922 — торговельна марка РЬіІірз, розмір діагоналі екрана - 42 дюйми. Подальша розшифровка ведеться згідно з довідковими матеріалами, що надаються фірмою-постачальником. Імпортні телевізори, що мають діагональ екрана не більше 16 дюймів, зараховують до переносних, більше ніж 21 дюйм - до стаціонарних моделей.

За джерелом живлення розрізняють телевізори з живленням від мережі змінного струму, а також телевізори, що мають батарейне та універсальне живлення. На ринок також надходять переносні телевізори з живленням від сонячних батарей.

За форматом телевізійного зображення ці апарати поділяють на моделі з форматом 4:3 (відношення ширини зображення до його ви­соти) та 16:9. Формат 16:9 створено спеціально для перегляду широкоекранних фільмів у імпортних моделей телевізорів.

За характером звукового супроводу телевізори поділяють на монофонічні, стереофонічні та об'ємного звучання.

За особливостями елементної бази телевізори поділяють на покоління. В Україні використовують телевізори третього, четвертого та п'ятого поколінь. На ринок надходять сучасні моделі телевізорів п'ятого покоління.

Телевізори третього покоління - це апарати касетно-модульної системи конструкції, четвертого покоління - мікроелектронні апарати, що побудовані на безкорпусних мікрозбірних великих та надвеликих інтегральних схемах. До телевізорів п'ятого покоління зараховують аналогово-цифрові моделі з мікропроцесорним управлінням та аналоговою обробкою сигналів звуку та зображення. Телевізори п'ятого покоління забезпечують приймання телевізійних передач у системах кольорового зображення 8ЕСАМ, РАЬ, МТ8С за різними стандартами, вони можуть використовуватись як дисплеї персональних комп'ютерів.

Споживні властивості телевізорів обумовлюють їх придатність задовольняти інформаційні потреби людини, включаючи і властивість відтворювати зорову інформацію.

До споживних властивостей телевізорів відносять: функціональні, ергономічні, естетичні, економічні властивості, безпеку експлуатації та надійність. Найбільш важливими для споживачів являються функціональні властивості, які визначають ступінь виконання характерних для телевізорів 600

функцій та корисний ефект, який отримують телеглядачі при експлуатації телевізора.

Функціональні властивості телевізорів характеризують розміром зображення, кількістю програм, які приймає телевізор, якістю зображення та звуку, чутливістю, споживаною потужністю. Кольорові телевізори додатково характеризують якістю кольорового зображення. Покупці завжди цікавляться кількістю сервісних пристроїв та вагою апаратів.

Величина зображення телевізора впливає на характер його експлуатації. На ринку телевізорів виразно помітні три розмірних категорії телевізорів. Телевізори з розміром діагоналі екрана 35-40 см (14 - 16 дюймів) використовуються на кухнях та дачах, 51-64 см (21 - 25 дюймів) призначені для віталень, від 71 см (28 дюймів) використовуються у просторих апартаментах.

Кількість програм, що приймаються, - одна з найголовніших споживних властивостей телевізора. Вона залежить від кількості каналів, на яких телевізор може працювати, та від його чутливості. Висока чутливість та багатоканальність телевізійного приймача (метровий, дециметровий, сантиметровий (супутниковий) діапазони) дозволяють приймати декілька десятків програм. Так, якщо телевізори 3-го та 4-го поколінь приймали не більше 12 програм, телевізори 5-го покоління можуть приймати до 60 програм. Дорогі імпортні телевізори сучасного асортименту здатні приймати до 100 програм.

Якість зображення чорно-білих телевізорів формується їх розпі­знавальною здатністю, яскравістю та контрастністю зображення. Ці три показники пов'язані між собою. Наприклад, якщо зображення не має достатньої яскравості, від цього знижується не лише чіткість, але й контрастність зображення.

Якість кольорового зображення додатково характеризується правильністю відтворення кольорів, балансом білого кольору, статичним та динамічним зведенням електронних променів у кінескопі. Ці показники якості кольорового зображення корегуються відповідними регуляторами телевізора.

Якість звучання телевізорів залежить від частотного діапазону відтворених звукових хвиль, потужності звучання та особливостей відтворення звуку. Телевізори мають велику кількість динаміків - від одного до півтора десятків. У звичайних моделей телевізорів (діагональ екрана 53 см, або 21 дюйм) завжди використовують монозвук, у дорогих великоекранних телевізорах застосовують стерео - та об'ємне звучання. Діапазон відтворених частот чорно-білих телевізорів знаходиться у інтервалі 10 - 1000 Гц, кольорових - 40 - 13000 Гц.

Потужність звучання телевізорів від 0,15 до 2,5 Вт.

Сучасні телевізори мають досить широкий перелік сервісних пристроїв. Серед них «картинка в картинці», присутня в дорогих моделях. Це дозволяє переглядати програми кількох каналів одночасно; попередня установка зображення - можливість регулювання кольорового відтінку зображення (синій, червоний або жовтий) в залежності від зовнішнього освітлення; таймер увімкнення/вимкнення телевізора - дозволяє програмувати автоматичне увімкнення/вимкнення телевізора, а також використовувати його як будильник;

601

телетекст здатність телевізора зберігати у пам'яті декілька сторінок

інформації, що була передана в ефір, та можливість переглянути її, не відриваючись від перегляду програми; гральний режим - означає, що в телевізор вмонтовано відеоігри; замок на каналі - дозволяє дорослим захистити дітей від перегляду небажаних телепередач та ін.

Надійність телевізорів характеризують здатністю виконувати надані функції, зберігаючи при цьому експлуатаційні показники у визначених межах, протягом певного часу. Надійність телевізорів визначається безвідмовністю, ремонтопридатністю, зберігаємостю та довговічністю.

Безвідмовність телевізорів характеризується здатністю зберігати працездатність протягом певної наробки у годинах до першої відмови. Для кольорових телевізорів наробка до відмови дорівнює більш ніж 10000 годин, тобто при щоденної роботі тривалістю 4 години, телевізори працюють до першої відмови 7-8 років.

Довговічність телевізорів характеризує їх спроможність зберігати працездатність до критичного стану з необхідними перервами для технічного обслуговування та ремонту. У зв'язку з тим, що телевізори можна багаторазово ремонтувати, їх довговічність може бути дуже тривалою. Але значно раніше фізичного зношування наступає моральне зношування, яке пов'язано з появою нових більш сучасних моделей. Термін морального зношування телевізорів 5-Ю років.

Особливою формою надійності є гарантійний строк, який встановлює виробник апарату. Протягом цього строку (в основному це 1 рік) виробник гарантує безвідмовну роботу і зобов'язується здійснити безкоштовний ремонт телевізора або його заміну.

Апаратуру відеозапису та відтворення звуку і зображення представлено на ринку радіоелектронних товарів відеомагнітофонами, відеопрогравачамк, телевізійними камерами (відеокамери) та відеопринтерами.

Відеомагнітофони використовують для запису на магнітну стрічку телевізійних відеосигналів зі звуковим супроводом та наступного їх відтворення. Вони ґрунтуються на двох конструктивних особливостях: застосуванні нахило-рядкового способу запису та використанні касет, що разом із магнітною стрічкою розміщені в апараті. Разом із зображенням завжди синхронно записується (відтворюється) звук. Складається відеомагнітофон з стрічкопротягувального механізму та електронної частини. Робота всіх механічних пристроїв відеомагнітофону контролюється низкою електронних систем автоматичного регулювання. Вони стежать за частотою обертання відеоголівок, за швидкістю протягування стрічки тощо. Автоматика сервісу та захисту від помилок (на базі мікропроцесора) забезпечує правильність встановлення касети, натискання кнопок управління, натягування стрічки, контролює вологість повітря. Зя надмірної вологості відеомагнітофон автоматично вимикається.

Побутові відеомагнітофони класифікують за форматом запису, кількістю стрічкопротягувальних механізмів, можливістю здійснити запис (відтворення) у різних форматах та системах кольорового телебачення, кількістю відеоголівок І 602

швидкостей запису (відтворення), характером записаних та відтворених аудіосигналів, джерелом струму тощо.

За форматом відеозапису відеомагнітофони поділяються на апарати формату УН8, 8ирег УН8, УН8-С, Уісіео-8 тощо. В Україні поширений формат УН8 (Уісіео Ноте 8узІет), що був розроблений японськими фірмами. Деякі відеомагнітофони мають цифровий формат.

При підключенні відповідних блоків у відеомагнітофоні формат УН8 дозволяє здійснювати запис (відтворення) сигналів кольорового бачення у трьох системах телебачення N780, РАЬ та 8ЕСАМ. Європейський варіант

відеокасети забезпечує запис програм тривалістю 3-4 години.

За кількістю стрічкопротягу вал ьних механізмів розрізняють одно- та двокасетні відеомагнітофони.

За кількістю відеоголівок відеомагнітофони поділяють на дво-, чотири- та шестиголовкові апарати.

За кількістю швидкостей запису (відтворення) відеомагнітофони поділяють на одно- та двошвидкісні.

Залежно від характеру записаних та відтворених аудіосигналів побутові відеомагнітофони поділяють на моно- та стереофонічні, за видом джерела живлення -• на апарати з живленням від мережі змінного струму та апарати з універсальним живленням.

Відеопрогравачі (відеоплейєри) здатні відтворювати відеозапис з касет або оптичних дисків певних розмірів. Сучасні відеоплейєри оснащуються універсальним дископриймачем, що дозволяє використовувати лазерно-візуальні компакт-диски • тощо. До ринку, в основному, надходять прості двоголівкові відеоплейєри закордонного виробництва.

Відеокамери призначені для знімання зображення та синхронного запису звуку з метою їх подальшого відтворення. Складаються відеокамери з об'єднаних в одному корпусі телевізійної передавальної камери та касетного відеомагнітофона. До ринку надходять професійні, напівпрофесійні та побутові (аматорські) відеокамери різних форматів.

Сучасні відеокамери забезпечують покадровий запис відеосигналів статичних телевізійних зображень, а також подальше відтворення записаних кадрів на екрані телевізора або одержання відбитків з носія інформації за допомогою відеопринтера.

Відеопринтери використовують для перетворення записаного відеосигналу на оптичне зображення, що друкується на прозорому або непрозорому (фотопапір) носії. За допомогою відеопринтерів можливо одержувати чорно-білі та кольорові відбитки від 6x9 до 21x30 см, що мають різний рівень оптичної густини.

Комбінована відеоапаратура, що надходить на ринок, представлена моноблоками, які складаються з телевізора та відеомагнітофона, об'єднаних в одному корпусі. Багато закордонних фірм випускають так звані відеодвійки комплекти, що складаються з телевізора та відеомагнітофона, погоджених між собою за вхідними параметрами. У невеликих кількостях на ринок надходять

603

«відеотрійки» (відеодвійка з додатковою відеокамерою). Провідні світові фірми постачають на український ринок комплект під назвою «камкордер», який складається з погоджених між собою відеокамери і відеомагнітофона. Останнім часом пробиває шлях на ринок комбінована система «домашній кінотеатр»» Компоненти цієї системи дорогий високоякісний великоекранний телевізор, Ні-Рі відеомагнітофон та музичний центр із системою ОоІЬу Ргоіо^іс — забезпечують споживачеві якісно нову технологію розваг.