1. Поняття та значення зміни соціальної ситуації розвитку дитини

Часто виникає необхідність впливу різних соціальних служб у зміні умов навчання та виховання дитини з метою психологічної корекції її особистісного розвитку.

Соціальна ситуація розвитку— це поєднання зовнішніх обставин життя дитини з тим, як вона їх переживає. Обставини зумовлюються як макросоціумом (економічні, культурно-історичні, національні особливості та ін.), так і мікросоціумом (сім'я, школа, однолітки, значущі дорослі та ін.). Вплив мікросоціуму більш очевидний і значно більшою мірою може бути змінений.

Тому в цій темі розглянемо можливості соціальної ситуації розвитку дитини у вузькому розумінні, як те реальне коло спілкування, де відбувається виховання та навчання дитини (за Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун).

Зміна соціальної ситуації розвитку дитини у неблагополучий сім'ї. У даному випадку діють закони, інструкції. Неблаго-получні сім'ї— ті, де батьки страждають на психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію, олігофренію. Через свій стан вони не мають ні можливості, ні бажання займатись вихованням дитини. У цих сім'ях, звичайно, не задовольняються навіть елементарні потреби дитини в їжі, чистоті, спілкуванні з однолітками, бувають випадки жорстокої поведінки з дитиною, сексуального примусу.

Якщо психологу чи педагогу відомо про таке становище дитини в сім'ї, він має право привернути до цього увагу правоохоронних органів, інспекції у справах неповнолітніх, соціального працівника. До компетенції цих служб входить порушення питання про позбавлення батьківських прав, установлення опікунства, передачу дитини на виховання до дитячого будинку та інтернату.

Встановлення опікунства здійснюється, коли дитина, позбавлена батьківського піклування, передається на виховання іншим родичам або стороннім людям (наприклад, сусідам). Якщо ж ро-

131

№*й№*Йёа»**»<л^ - \

дичів чи інших дорослих, які хочуть і мають змогу виховувати цих дітей, немає, то діти повинні бути відправлені до дитячого будинку.

Реально в Україні є три види різних закладів:

• будинок дитини (тобто цілодобові ясла);

• дитячий будинок (тобто цілодобовий дитячий садочок);

• школа-інтернат.

Переведення до кожного наступного закладу є стресовим фактором для дитини.

Зміна соціальної ситуації розвитку дитини у випадку неправильного виховання при зовні благополучній сім 'ї. Як правило, такі сім'ї недосяжні для будь-якого впливу і звертаються за допомогою лише тоді, коли соціальна дезадаптація дитини стає очевидною вже і для батьків.

У такому випадку, не втручаючись у життя сім'ї, шкільний психолог (або педагог) повинен проводити роботу, що компенсує несприятливий вплив сімейного оточення (наприклад, якщо дитина виховується в ситуації гіпопротекції, педагогу слід виявити до неї більше уваги, піклування, здійснювати ненав'язливий контроль за її успішністю, сприяти розширенню світогляду та пошуку сфери самоствердження тощо).

2. Система різнобічного оцінювання як засіб психолого-педагогічної корекції особистісного розвитку підлітка

Застосовується, коли в дитини формується важковиховува-ність, а змінювати ситуацію розвитку у сім'ї, яка зумовлює появу негативних особистісних утворень, шляхи впливу на батьків не вдається.

Системоутворювальним фактором важковиховуваності є розбіжність ставлень (система ставлень таких дітей характеризується конфліктністю, негативними переживаннями).

Тому корекцію соціально дезадаптованої поведінки учнів слід починати із зміни їх ставлень до себе та інших. Треба створити навколо такого підлітка атмосферу доброзичливості, забарвлену позитивним емоційним фоном, зняти конфліктність у спілкуванні з педагогами та однокласниками.

Щоб усунути негативні емоційні переживання, пов'язані з навчанням, слід деякий час уникати негативного оцінювання стосовно учня. Протягом 3—4 тижнів учитель повинен зменшувати мі-

ру вимогливості до нього, не «помічати» його негативних впливів, але активно підкріплювати будь-які позитивні прояви, кожен успіх. Треба допомогти школяреві включитись у таку діяльність, де він зможе досягти позитивних результатів у досить стислі терміни, тоді в педагога буде привід його похвалити.

Доцільно допомогти учневі зайняти в класі таку позицію, яка дала б йому можливість впевнитись у необґрунтованості своїх претензій до однокласників, переконала б його у доброзичливому, справедливому ставленні до нього інших дітей.

Система різнобічного оцінювання містить у собі три напрями:

1. організація роботи щодо підвищення рівня досягнень учнів;

1. організація роботи щодо згуртування колективу класу, підвищення ступеня його референтності стосовно важких учнів;

2. організація перевірки знань учнів за «системою взаємо-оцінок».

Роботу за цими напрямами проводять педагоги-предметники, класний керівник, опосередковано — організатор з виховної роботи:

1. вчителі надають індивідуальну допомогу учням, які відстають з тієї чи іншої дисципліни;

2. коли клас уже не становить для підлітка референтної групи, виховання в умовах цього класу вкрай ускладнене, а нерідко й практично неможливе;

3. система взаємооцінок дає змогу залучати до виховного процесу найважливіший фактор — самооцінку підлітком своєї діяльності та оцінку наслідків цієї ж діяльності його однокласниками; необхідність виступити в ролі оцінюючого спонукає учня до активного пошуку еталонів цієї оцінки, до об'єктивного аналізу діяльності однокласників і своєї власної.

Застосування системи різнобічного оцінювання (за умови достатньої референтності колективу однокласників) сприяє формуванню в підлітка адекватної оцінки своєї поведінки, отже і зниженню проявів соціальної дезадаптації.

Поряд із застосуванням вчителями-предметниками системи «взаємооцінок» класний керівник проводить додаткову роботу щодо включення підлітка в ситуації оцінювання (в ході виконання доручень вчителя, у спілкуванні з однокласниками).

132

133