Тема № 26. Епічні пам’ятки Стародавньої Індії як історичне джерело.

Приступаючи до розгляду даної теми потрібно враховувати той факт, що джерельна база вказаного регіону вкрай обмежена та представлена майже виключно писемними пам’ятками. З релігійно-філософських пам’яток які містять інформацію про релігійне та громадсько-правове життя староіндійського суспільства, найбільшу цінність являють священні книги Веди, релігійно-філософські та наукова трактати Сутри та Шастри. Цінним історичним джерелом, що стане у нагоді студентам при вивченні даної теми є «Артхашастра» та «Закони Ману»,але потрібно враховувати, що ці першоджерела суттєво відрізняються від раніше відомих джерел і носять яскраво виражений класову направленість. Вони створювались та редагувались на протязі ряду віків і до нас дійшли в пізніх редакціях. Ці джерела відображають суспільні відносини довготривалого періоду розвитку з наслойкою різних епох існування рабовласницького суспільства в Індії. Не можливо оминути і такі грандіозні епічні поеми як «Махабхарата» та «Рамаяна», які є справжньою енциклопедією побуту й традицій стародавніх індійців.

При зясуванні історичних умов створення Індської держави, цікавим питанням має стати розгляд унікальності основних вогнищ Індської цивілізації – міст Мохенджо-Даро та Хараппи; заселення Північної Індії аріями та виникнення держав у долині Гангу саме у Ведійський період, бо саме цей період посідає важливе місце при вивченні історії Індії, як період закладення соціальних та економічних умов для розвитку цивілізації.

Найбільшу увагу студентам потрібно приділити висвітленню і характеристиці системи варн, як найдавнішої форми стратифікації індійського населення, виділити основні заняття, права та обов’язки членів кожної варни, проаналізувати взаємовідносини між членами різних варн, зрозуміти особливості стародавньоіндійської общини та сімейних відносин, дослідити і виділити специфіку індійського рабства та інших форм соціальної залежності,розкрити принципову відмінність кастового ладу від варн, та з’ясувати їх вплив на подальший історичний, соціально-політичний, економічний, культурно-релігійний розвиток країни.

Тема № 27. Культурні досягнення Стародавнього Сходу.

З урахуванням концептуального змісту курсу Стародавній Схід, його конкретно-історичного матеріалу, специфіки першоджерел, неоднозначної літератури, радимо скористатись наступними науково-методичними рекомендаціями.

В першу чергу студентам необхідно максимально використавши потенціал лекційного матеріалу, рекомендованої літератури, можливо консультації з викладачем і розібратись в таких базових поняттях як Стародавній Схід, культура, цивілізація, оскільки вони вимагають осмислення глобального часу, варіантів, логіки історичного життя.

Витоки світової цивілізації, основи та спіралі її культурної еволюції, як особливий предмет історичних студій вимагають під тиском досягнень і проблем постмодерного часу розширення хронологічних та географічних рамок класичної спадщини. Дослідники симптоматично відзначають актуалізацію східних коренів високих культур, античних ремінісценцій, Гуманізму, Відродження, Реформації, як світоглядної матриці новоєвропейської культури часів духовного Ренесансу. В силу різних причин, в тому числі, особливості логіки „дозрівання” історичних істин, навчальна література методологічно відстає від тенденції інтелектуалізації історичної науки, передбаченої її класиками – Геродотом, Фукідітом.

В зв’язку з цим, важливою проблемою історичного пізнання є подолання знецінення культурного змісту найтривалішої і повчальної своїми уроками життя архаїчної епохи, усвідомлення далеко не лінійного характеру культурного поступу людства, становлення його цивілізаційних інституцій, які не завжди послідовно сприяли гармонізації особливої форми життя – людської, соціальної.