Тема № 10. Гільгамеш міфологічний та історичний.

У процесі вивчення теми необхідно насамперед усвідомити, що міфологія, як синкретичний, універсальний за рівнями передачі інтуїції, почуттів, думок тип мислення – є унікальним історичним джерелом, підґрунтям писемної традиції. Її перевагою є те, що вона проростає з релігії – уродженого відчуття органічного взаємозв’язку людини зі світом, світотворящими силами. А саме релігійно-міфологічний світогляд населення долини річок-близнюків помітно вплинув на формування інших стародавніх релігій.

Найпершим показником зрілості духовного розвитку народу вважається рівень розвитку його літератури. Свого розквіту література Месопотамії досягла вже у вавилонську добу. Як відомо, вавилонці багато запозичили з літературних надбань шумерів, на їхньому підґрунті виростили власну літературу, яка вражає своєю художньою довершеністю, пройнята всебічно релігійним звучанням та проникнута особливою філософською глибиною.

До кращих творів вавилонської літератури належить епос про Гільгамеша, окремі сюжети якого мають шумерське походження. При вивченні даної теми на основі цього унікального епічного твору, який увібрав колективну релігійно-міфологічну пам'ять, історичні реалії, постає можливість доповнити історію суспільно-політичну індивідуально-побутовою. Опрацьовуючи дане джерело необхідно дослідити матеріальну культуру населення шумерських міст-держав, проаналізувати ступінь розвитку сільського господарства, ремесла, торгівлі, зрозуміти особливості суспільного та політичного устрою країни та врешті відкрити внутрішній світ людини архаїчної Месопотамії .

Потрібно уяснити що художня зрілість і привабливість епосу про Гільгамеша – в його гуманістичних ідеалах, роздумах про людські долі, про їх прагнення та проблеми, які є близькими всім народам усіх епох. Слід звернути увагу на те, як на прикладі головного героя епосу, відважного та мудрого Гільгамеша розкриваються загально-людські цінності та бажання – потреба в дружбі, звеличування вірності, необхідність особистої свободи та слави, жага до подвигів та пригод, страх перед смертю та всепоглинаюча жага безсмертя. Всі ці суперечливі почуття й складають основу оповідей про Гільгамеша і саме вони роблять цю поему здатною долати просторові та часові бар’єри.

Тема № 11. Джерела з історії Стародавнього Єгипту.

Предметний аналіз джерел з історії цивілізацій стародавнього Сходу має надзвичайне значення для реставрації розуміння минулого, багато в чому несхожого на сучасне, життя людей. В особливій мірі ця закономірність, умова професійного становлення стосується Стародавнього Єгипту. Радимо студенту, опрацьовуючи матеріал як історичної літератури (її список додається в кінці навчально-методичного комплекту), так і спеціального джерелознавства, звернути увагу на специфіку релігійно-міфологічної літератури („Тексти пірамід”, „Книга мертвих”), офіційно-державних архівів, літературно-публіцистичні твори („Розповідь Іпувера”), переконатись, що ці та інші джерела розкривають на своїй мові різні сторони однієї з найдревніших і культурно-неповторних цивілізацій Стародавнього Сходу.

Спираючись на вже рекомендовані концептуальні основи аналізу східної міфології, студент має можливість на матеріалі єгипетської усної і, особливо, символічної культури знайти як проникливі відчуття - знання сил природи, так і досягнення суспільно-історичної, релігійно-філософської думки.