Тема № 3. Природні умови, населення Стародавньої Месопотамії.

Історичне життя було і залишається частиною, продовженням життя природного. Часова панорама архаїки (сотні тисячоліть) дозволяє переконатись в тому, що природа не тільки випробувала людину на силу, розум, здатність порозумітися, але й обдарувала по-своєму тих, кого вибирала, живила. На жаль науки, які вивчають природу та історію пересікаються формально. Унікальною культурною ланкою яка може наблизити їх до розуміння, взаємодії великої і малої Природи, умінь, знань людей, які ще стадійно і світоглядно не відірвались від неї, як феноменальної матриці, є міфологеми та матеріали неолітичної революції які переконують у продуктивній співпраці людини і природи.

Загальновідомо, яку величезну роль відігравали космологічні, астральні, солярні перекази у релігійно-міфологічному світогляді давніх людей. Цікаво, що система Зодіаку – сукупності 12 сузір’їв, розташованих уздовж екліптики – великого кола небесної сфери, по якому Сонце здійснює свій хід протягом року, – була розроблена ще приблизно в неолітичні часи, за умов утвердження землеробсько-скотарського господарства на Близькому Сході, і була першою моделлю космічного світобачення.

Мова йде про вміння, інтуїції, знання про природу, які правда, носили не зовсім зрозумілий для нас характер – символічно-магічний. Але багатий археологічний матеріал доводить, що в епоху неоліту людина вміла використовувати стихію вітру, сонця, вогню, ритми природних змін на рівні землі і космосу.

Тема № 4. Характеристика господарства Стародавніх Шумерів.

Розглядаючи суспільно-державну організацію Стародавньої Месопотамії необхідно звернути увагу на той факт, що письмові джерела з історії цієї цивілізації представлені в основному законодавчими пам’ятками , приватно-правовими та іншими документами.

Характеризуючи природні умови та населення Стародавньої Месопотамії необхідно звернути увагу на специфічність природно-кліматичних умов даного регіону та проаналізувати різнорідність ментальності та етногенезу населення Шумеру і Аккаду, виявити схожі типи господарських занять та виділити елементи їх різнорідності, проаналізувати взаємовідносини між землеробсько-полісним та скотарсько-імперським варіантами історичного життя.

Головним історичним джерелом у процесі роботи над темою є кодекс законів царя Хаммурапі, в якому містяться дані, що допомагають висвітлити всі важливі питання теми. Характеризуючи кодекс Хаммурапі як джерело, слід дослідити те, чим він відрізняється від історичних традиційних джерел (розповідних, нарративних джерел), від документів господарської звітності, листування, дипломатичних документів. Важливо окреслити ті сторони життя країни, які віддзеркалює звід законів, а разом з тим, і ті, про які в джерелі не йдеться.

Особливу увагу слід звернути на аналіз класової природи кодексу, критично оцінити висловлювання Хаммурапі про справедливість у вступній і заключній частинах кодексу, як він проголошує мету видання законів.

Важливо розглянути різні форми землеволодіння, спробувати самостійно виділити питання про общину, зокрема про спільну відповідальність її членів, обмеження виходу з неї, викуп воїнів, обмеження прав жінок тощо.

Необхідно виділити ,за даними кодексу ,відомості про різні категорії вільних людей, сімейне та кримінальне право. Охарактеризувати різні групи рабів і на підставі цього зробити узагальнений висновок про рабство у Старовавилоньському суспільстві.

Проведений аналіз соціальної структури вавилонського суспільства, характеристики влади царя, армії, усього апарату влади та управління, судочинства й діловодства дадуть можливість скласти відповіді на питання даної теми, показати типові риси Стародавньовавилонської держави як східної деспотії, а разом з тим й її особливості.