1

ЗМІСТ

ВСТУП 2

1.1. Мета викладання дисципліни. 4

1.2. Завдання вивчення дисципліни. Знання та вміння. 4

1.3. Міждисциплінарні зв’язки. Перелік дисциплін із зазначенням розділів, засвоєння яких студентам необхідно для вивчення даної дисципліни. 5

1.4. Форми контролю знань і критерії оцінки. 5

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ 7

1.5. Зміст тем дисципліни 7

2. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ 15

2.1. Трудомісткість курсу 15

2.2. Структура та обсяг годин за темами курсу 15

2.3. Тематика та зміст лекцій 17

2.4. Рекомендована література 20

2.5. Тематика та зміст семінарських занять 21

3. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ 54

3.1. Завдання для самостійної роботи 54

3.2. Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання. 63

4. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 64

4.1. Тематика курсових робіт 64

4.3. Методичні вказівки та тематика контрольних робіт для студентів-заочників 96

Контрольні роботи та методичні рекомендації до них. 101

Перелік питань до підсумкового контролю (методичні рекомендації). 113

5. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ З ДИСЦИПЛІНИ 129

5.1. Тексти 129

5.2. Праці античних авторів 129

5.3. Підручники, навчальні посібники 130

5.4. Науково- популярні праці 130

5.5. Енциклопедії і словники 132

5.6. Перелік наочних та інших посібників, методичних вказівок і методичних матеріалів до технічних засобів навчання. 132

ВСТУП

Дисципліна «історія Стародавнього Сходу» є складовою частиною університетського курсу з всесвітньої історії і вивчає історію найдавніших цивілізацій, перших державних утворень. Запропонований навчально-методичний комплекс розрахований на студентів 1-го курсу денної та заочної форми навчання зі спеціальності «Історія».

МЕТОЮ курсу «історія Стародавнього Сходу» є вивчення висхідної, найтривалішої епохи першотворінь, яка дозволяє розгледіти глобальні умови природнього, історичного життя. Витоки світової цивілізації, основи та спіралі її культурної еволюції актуалізують розширення хронологічних, географічних меж класичної спадщини, переосмислення східних коренів Високих культур, їх неоднозначний вплив на становлення греко-римського, сучасного суспільства. Матеріали курсу розкривають складну динаміку культурного, духовного прогресу, систему архетипних зв’язків.

ПРЕДМЕТОМ ВИВЧЕННЯ курсу є соціально-політична, культурна історія виникнення і розвитку перших держав на Близькому і Далекому сході, характерні риси їх внутрішньої і зовнішньої організації. Історія Стародавнього Сходу на великому фактичному матеріалі висвітлює причини і шляхи виникнення перших цивілізацій, їх взаємовідносини між собою та периферійними суспільствами. Курс дозволяє виявити загальні та особливі риси в розвитку стародавніх суспільств способом співставлення шляхів історичного життя «річкових», землеробських культур стародавнього Шумеру, Єгипту , Індії, Китаю а також історично складних спільнот, які прагнули подолати, на жаль силовими засобами, територіальну, культурну ізоляцію землеробського і кочового населення, теократично-громадянських общин. Різноманіття давньосхідних суспільств, драматизм співіснування природніх, суспільних сил донесло до нас такі безцінні пам’ятки моральної, духовної культури як Авеста, Веди, Біблія.

ХРОНОЛОГІЧНІ МЕЖІ курсу охоплюють історію держав Близького Сходу з часу їх появи у долинах Нілу, Тигру та Євфрату в кінці 4 тис. до н.е. і закінчуючи 30-20-ми роками 4 ст. до н.е., коли греко-македонські війська на чолі з Олександром Македонським захопили увесь Близький схід, Іранське нагір’я, південну частину Середньої Азії та північно-західну частину Індії, відкриваючи епоху еллінізму.

ТЕРИТОРІАЛЬНІ МЕЖІ. Курс історії Стародавнього Сходу охоплює великий географічний простір: від сучасного Тунісу, де знаходився заснований фінікійцями Карфаген – на заході, до Китаю- на сході, до Кавказьких гір та Аральського моря – на півночі і сучасного Судану на півдні.

Поняття «Стародавній Схід» за античності, у новий час, його сутнісне наповнення у вимірах сучасності. Класична Східна традиція. Предмет вивчення історії Стародавнього Сходу. Культурна динаміка архаїчного суспільства.

Типологізація давньосхідних суспільств, загальні умови, осередки життя: екологічний фактор; природно-географічні умови – долини великих рік, що мають властивість до сезонних розливів; господарство, засноване на річковій іригації; наявність деспотичної влади і державного сектора економіки; община як форма кооперації; особливості культури – міфологічне мислення, висока роль релігії. Культурні здобутки цивілізацій Стародавнього Сходу, їх місце в розвитку світової культури. Стародавній Схід як «колиска» етичних норм і світових релігій.

Основні риси первіснообщинного ладу мезоліту – раннього (докерамічного) неоліту (до Х тис. до н.е.): привласнювальне господарство, родова община. «Неолітична революція» – поява землеробства і скотарства, винахід гончарства та металургійного виробництва в Передній Азії (країни Родючого Півмісяця) та Північній Африці (Х – VІІІ тис. до н.е.). Найдавніші неолітичні центри Сходу: Чатал-Хююк (Мала Азія), Єрихон (Палестина), Джармо (Іран – гори Загроса), Нагада (Египет). Зміна клімату і міграція з передгір’їв у стапи і долини рік (VІІ – VІ тис. до н.е.). Природні умови долин великих рік. Освоєння початкових форм штучного зрошення (VІ – V тис. до н.е. у Месопотамії; V – І тис. до н.е. у Єгипті). Типи іригації; підвищення врожайності і відносна стабілізація рівня життя.

Етнічні та демографічні процеси на Стародавньому Сході. Принципи етнолінгвістичної класифікації народів світу. Поняття мовних родин, груп, підгруп; поняття лежачих у їхній основі протоетносів. Етнолінгвістична класифікація народів Стародавнього Сходу. Афразійська проблема.

Суспільство і держава Стародавнього Сходу. Зміни в соціально-політичній структурі: перехід до територіальної сусідської общини з пережитками первісно родового ладу, виділення общинної еліти. Розвиток надобщинної кооперації: виділення прошарків воїнів, ремісників, не зайнятих безпосередньо в сільському господарстві (жерців) (ІІІ великий розподіл праці). Поява і розвиток протоміських господарських, політичних і релігійних центрів. Структура номової протодержави. Зародження двох секторної економіки: виникнення відносин експлуатації й особистої залежності в державному секторі. Характеристика общинно-приватного сектора. Досягнення матеріальної, суспільно-правової та духовної еволюції.

1. Мета викладання дисципліни.

Познайомити студентів з теоретичним, світоглядним змістом курсу, основною проблематикою сучасної орієнталістики, специфікою методів її можливого роз’яснення. Запропонувати першокурсникам залучитись до вивчення тих періодів всесвітньої історії, які є не тільки витоками сучасної цивілізації, але й складають більшу половину її культурної історії. Добитись засвоєння стилізованого конкретно-історичного матеріалу, який доводить вище зазначену акцентовану тезу.

2. Завдання вивчення дисципліни. Знання та вміння.

Практичним результатом оволодіння змістовою тематикою курсу є здатність вирішення слідуючих завдань:

1. З’ясування географічних та історичних параметрів історичного життя таких цивілізацій Стародавнього Сходу як Месопотамія, Єгипет, Ассирія, Сирія, Палестина, Фінікія, Урарту, Персія, Стародавніх Хетів, Індії та Китаю.

2. Усвідомлення умов їх культурного прогресу в сферах господарчій, суспільно–політичній та духовній.

3. Здатність характеризувати їх культурні досягнення, оперуючи ключовими історичними поняттями–ділемами культ–культура, природа–цивілізація, храм–поліс, держава–підданий, громадянин, релігія–наука.

4. Уміння характеризувати теоретичний та конкретно–історичний матеріал як тематично, так і проблемно.

5. Оволодівати рекомендованою та знаходити нову навчальну наукову та методологічну літературу, публікації джерел і практично застосовувати їх для виступів на семінарських заняттях, написанні рефератів, курсових робіт, наукових сповіщень.

3. Міждисциплінарні зв’язки. Перелік дисциплін із зазначенням розділів, засвоєння яких студентам необхідно для вивчення даної дисципліни.

Для реалізації поставленої мети, завдань використати можливості міждисциплінарних зв’язків. В першу чергу мова йде про пересічення матеріалу з курсів первісного суспільства, археології, давньої історії України, зокрема розділів що містять проблеми переходу первісної людини від варварства до цивілізації, археологічні дані про досягнення „неолітичної революції” землеробських „річкових цивілізацій”, державну, культурну традицію цивілізацій Стародавнього Сходу, систему їх взаємозв’язків, специфіку релігійно–міфологічної символічної свідомості традиційного, в тому числі і українського суспільства.

4. Форми контролю знань і критерії оцінки.

визначаються процесом засвоєння змістових модулів (2), тематики семінарських занять, домашніх та аудиторних завдань. Форми контролю поточного і підсумкового зорієнтовані на університетську 100–бальну шкалу оцінювання студента з перенесенням балів в оцінки „відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”. Вони резюмують досягнення самостійної роботи студентів на протязі усього семестру, результативність усних, письмових відповідей, тестування, модульних контрольних робіт, співбесід.

Навчальна програма дисципліни

5. Зміст тем дисципліни

Тема 1. Вступ.

Предмет історії як науки. Поняття культури, цивілізації. Проблема типологізації цивілізацій Стародавнього Сходу в сучасній історичній науці. Місце і роль цивілізацій Стародавнього Сходу у всесвітній історії. Методичні рекомендації до його вивчення.

Хронологічні та географічні межі курсу історії Стародавнього Сходу. Поняття “Стародавній Схід”. Загальна характеристика природнього середовища, населення характерних регіонів Стародавнього Сходу. Проблеми спільного та особливого в розвитку давньосхідного рабовлавницького суспільства. Місце і значення давньосхідної культури в світовій історії. Проблема східного деспотизму. Характерні риси цивілізацій Стародавнього Сходу.