6. Зміни, які потрібно провести в організації науково-технічної діяльності в контексті завдань суспільної трансформації

Як було зазначено вище, зміни у розвитку суспільства, продиктовані невідкладність розбудови демократичного устрою, переходом до ринкової економіки та інтеграцією до світової спільноти, своєю чергою потребують змін і в системі науково-технічної діяльності.

У таблиці, поданій далі, проілюстровано, які саме зміни потрібні сьогодні науковій сфері і чому.

Зміни в суспільстві	Що це означає для наукової сфери
Перехід в управлінні державою від централізованого розподілу до ухвалення політичних рішень згідно із стратегічними цілями з урахуванням інтересів різних груп.	Цей перехід означає необхідність аналітичного забезпечення політичних процесів замість теоретичного обґрунтування ідеологічно детермінованих рішень.
Поява нових учасників процесу науково-технічної політики, таких як корпорації, незалежні дослідницькі центри, підприємці, університети тощо.	Їх поява означає необхідність визначити їхні інтереси та диференціювати критерії оцінки й засоби фінансування.
Демократизація громадянського суспільства, що означає прозорість політичного процесу, участь громадськості в ухваленні рішень.	В умовах перехідного періоду реальна обмеженість ресурсів вимагає чітких процедур визначення напрямків досліджень та контролю за результатами.
Становлення ринків інтелектуальної власності, продуктів і послуг науково-дослідної та науково-технічної діяльності.	Поява цього ринку означає необхідність використання конкуренції як важливого механізму управління науково-технічною діяльністю.
Розгортання процесів світової інтеграції, включення України до світової спільноти, що створює ситуацію міжнародної конкуренції й партнерства.	Це вимагає впровадження і дотримання міжнародних стандартів та угод щодо інтелектуальної власності, спроможності брати участь у міжнародних проектах і програмах та вміння працювати з технічною допомогою.
Потреба стратегічного планування та міжвідомчої координації і консультацій з громадськістю у державному управлінні.	Це потребує використання нових форм аналітичної, наукової та технічної діяльності, різних за функціями, галузями застосування, критеріями оцінки, формами організації та способами фінансування

7. Можливі напрямки змін у науково-технічній діяльності та визначення її ефективності у контексті проблем суспільної трансформації

А. Альтернативні варіанти суспільної трансформації

Впровадження процедур оцінки окремих напрямків досліджень не має сенсу і призведе до ще більших ускладнень. Необхідні цілісні, системні зміни у засобах управління, методах та формах організації і стандартах здійснення науково-технічної діяльності.

Можливі такі варіанти впровадження змін.

0. Послідовний, за якого спочатку створюють “правильну картину майбутнього”, а потім її конкретизують для окремих галузей та видів наукової діяльності як завдання та критерії оцінки їхнього виконання.

1. Паралельний, за якого започатковується організований процес узгодження окремих локальних змін на всіх рівнях - від системи управління до здійснення наукової діяльності. Цей процес стає предметом спеціального дослідження і аналітичної роботи, завдяки яким визначаються завдання на проекти подальших змін та критерії оцінки їхньої ефективності.

2. Пасивний, за якого все залишається таким, як є, і лише оптимізується завдяки упорядкуванню процедур розподілу грошей та адміністративного контролю за виконанням замовлень. Зберігається принцип галузевих критеріїв оцінок.

Послідовний варіант був притаманний саме радянській системі управління. Він звичний і традиційний для керівництва галуззю і для суспільного уявлення. Але його застосування у сьогоднішніх умовах означає втрату часу на розробку ідеальної картини майбутнього і через це - втрату контролю над ситуацією. Цей підхід може призвести або до розвалу всієї сфери наукової діяльності, або до реставрації директивної ієрархічної галузевої розподільчої системи. Це означає, що при виборі цього варіанту є загроза повернення попереднього устрою і пов’язані з цим загрози соціальних негараздів.

Паралельний варіант потребує застосування політичних механізмів та сучасного менеджменту і може забезпечити вирішення поставлених завдань при мінімальних ризиках і найменших витратах.

Пасивний варіант має свої переваги. Він не викличе соціальних протестів від наукового співтовариства; не треба буде витрачати додаткові кошти на навчання персоналу та зміни у документообігу; не треба буде міняти законодавчу базу. Недоліки цього варіанту такі: процес реформування суспільства буде гальмуватись; рівень технологізації управління буде все більш відставати від світового; політичні рішення не будуть забезпечуватись сучасними аналітичними інструментами.

Порівняння альтернативних варіантів ще потребує обговорень, але попередній аналіз свідчить, що другий варіант можна застосувати як базовий. Лише він дає можливість розв’язати сформульовані вище проблеми й здійснити необхідні зміни.

Б. Перешкоди на шляху змін у системі наукової діяльності

Питання полягає у тому, яким чином запустити процес паралельної організації змін у системі наукової діяльності у суспільстві, яке не має необхідних для цього інституцій, інструментів та вмінь. Чи можна зробити це через створення механізму управління змінами, використовуючи при цьому ресурси самої сфери науково-технічної діяльності?

Ми виділяємо два основні напрямки оцінки ефективності:

Оцінка ефективності впровадження суспільних змін, які забезпечуються дослідженнями. Ефективність науково-технічної діяльності у цьому напрямку оцінюється на основі таких досліджень:

• наскільки ефективно організовано інтелектуальне супроводження процесу реформ;

• які окремі продукти науково-технічної діяльності вплинули на процеси трансформації;

• яким чином науково-технічна діяльність у цілому впливає на процес трансформації.

Оцінка ефективності досліджень, які забезпечують розвиток пріоритетів суспільної трансформації. Ефективність досліджень у цьому випадку визначається з огляду на розв’язання проблем окремих сфер суспільного життя у контексті стратегічних пріоритетів держави, якими є:

0. розвиток конкурентної економіки;

1. запровадження системи патентів та стандартизації, яка збігається із світовими нормами;

2. реформування освіти та академічної науки.

У нашому суспільстві немає вмінь та навичок такого типу досліджень. Тому необхідно використовувати міжнародний досвід.

Аналіз використання технічної допомоги в Україні дає підстави стверджувати, що використання досвіду не повинно зводитися лише до підготовки західними експертами слушних порад. Воно може виступати тільки як супроводження власних розробок та проектів урядових рішень, які здійснюють українські учасники. У такому разі використання зразків західних документів та отримання необхідних додаткових знань дозволяє покращити якість продуктів, підготовлених українськими учасниками проектів. Поданий нижче стислий огляд дає уявлення про світовий досвід у зазначених вище питаннях, а також про те, з ким потрібно організовувати співпрацю.