Аналітична записка

”Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності та процесу її оцінювання”

Зміст аналітичної записки

І. Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності.

1. Загальна історія підходів до оцінки ефективності………………………………………3

2. Негативні явища в сучасній практиці управління науково-технічною діяльністю в Україні……………………………………………………………………………………...4

3. Структура радянської системи науково-технічної діяльності………………………….5

4. Трансформації, що відбулися за період незалежності………………………………….7

5. Проблеми в організації науково-технічної діяльності, які треба розв’язати…………..7

6. Зміни, які потрібні в організації науково-технічної діяльності в контексті завдань

суспільної трансформації……………………………………………………………….....8

7. Можливі напрямки впровадження змін у науково-технічній діяльності та

визначення її ефективності в контексті проблем суспільної трансформації….....…….8

8. Який міжнародний досвід може бути використано для розв’язання проблем………...10

ІІ. Висновки, результати та пропозиції щодо обговорення та розробки

на другому етапі дослідження.

1. Загальні висновки……………………………………………………………………….....14

2. Основні галузі виробництва і сфери споживання науково-технічної продукції……....15

3. Основні учасники процесу змін у науково-технічній політиці………………………....16

4. Організація оцінювання ефективності науково-технічної діяльності……………….....16

5. Система інноваційного розвитку як співвідношення різних типів

науково-технічної діяльності……………………………………………………………...16

6. Пропозиції……………………………………………………………………………….....19

І. Аналіз проблем ефективності науково-технічної діяльності

1. Загальна історія підходів до оцінки ефективності

Питання оцінки ефективності науки порівняно нове. До середини ХХ-го століття у суспільному уявленні наука була – і часто залишається й зараз – безумовною цінністю. Вважалося, що будь-які витрати на дослідження так чи інакше окупляться. Істина визнавалася єдиним критерієм оцінки наукового дослідження.

Бурхливе зростання кількості й різноманітності наукових досліджень та чисельності дослідників у геометричній прогресії, яке спостерігалося наприкінці ХІХ-го – на початку ХХ-го століття, загострило питання оцінки ефективності наукових досліджень і технічних розробок. Оскільки стало очевидно, що ресурси обмежені, а бюджетних коштів на всіх не вистачить, державі і провідним науковим інституціям знадобилися критерії відбору найбільш перспективних досліджень.

У другій половині ХХ-го століття було створено нову галузь знань про саму науку. В нашій традиції вона почала розвиватися у 60-і роки і отримала назву “наукометрія”. Наукометрія розробляла критерії оцінки ефективності досліджень, зважаючи на умови застосування їхніх результатів всередині самої науки. Критеріями якості досліджень вважалися дотримання методик та чистота експерименту. Були й кількісні критерії, такі як індекс цитування наукових публікацій у науковій літературі.

У зв’язку з розробкою великих науково-технічних проектів у Радянському Союзі Держплан почав ініціювати розробку економічних нормативів та критеріїв оцінки проектних та дослідницьких робіт. Норми витрат на окремі види робіт стали основою для розробки формул оцінки. Було також введено так званий ”критерій економічного ефекту від впровадження результатів наукового дослідження”, який за умов планової економіки практично неможливо було вирахувати. Такий критерій дозволяв робити домисли та приписки, які за радянських часів стали звичним явищем.

Оцінка наслідків впровадження соціальних програм та проектів стала поширюватись у Сполучених Штатах у 40-і роки. У 70-і вона перетворилася на розвинену самостійну галузь досліджень.

Сьогодні сотні інституцій та аналітичних центрів, таких як “Charity Foundation”, ”RAND Corporation”, “Research Triangle Institute”, та тисячі фахівців активно використовують різні методики оцінки ефективності державних програм і проектів. Найбільш відомим і поширеним серед них є аналіз затрат та результатів (cost-benefit analysis).

У європейських країнах було розроблено низку дисциплін, які досліджували лише оцінку впровадження результатів дослідницької і проектної діяльності. У 70-і роки на базі досвіду корпорацій, які працювали над розробками у сфері обчислювальної техніки, було створено методики управління проектами. Спочатку знайшла застосування на практиці впровадження результатів досліджень методика “управління за цілями” (objective oriented management), яку було доведено до рівня програмного забезпечення персональних комп’ютерів. Пізніше, у 90-і роки, на основі аналізу успішних компаній було розроблено методику “управління за результатами” (result based management), яку тепер широко використовують уряди Канади, Швеції та інші країни у державному управлінні. На цій основі було розроблено методику визначення ефективності державної політики (evaluation management).

Всі ці методики використовують у різних країнах для більш ефективного управління науковими дослідженнями і розробками.

Отже, за останні декілька десятиліть оцінка ефективності науково-технічної діяльності пройшла такі етапи:

• універсальні критерії (істинність);

• внутрішньо-професійні критерії( використання продуктів досліджень у самій науці);

• суспільна практика оцінювання (інтегральна характеристика ефективності, яку складають на основі багатьох оцінок, отриманих із різних позицій);

• аналіз наслідків і випереджальне оцінювання (оцінка ефективності науково-технічної діяльності стає важливим інструментом управління проектами і програмами).

Розвиток підходів до оцінки ефективності було зумовлено зростанням суспільного впливу науково-технічних проектів і програм.

Іншим чинником розвитку методів оцінювання ефективності наукових досліджень можна вважати нові роль та функції держави у демократичному суспільстві. Переосмислення завдань уряду призвело до появи нових – інтелектуально насичених, комунікативних, інформаційних – інструментів управління процесами суспільної трансформації, які прийшли на зміну методам директивного втручання держави у справи суспільства. У цих умовах якість досліджень, аналітичних і наукових розробок та критерії їхньої оцінки набувають стратегічно важливого значення.

Питання оцінки ефективності і раціонального використання обмежених ресурсів стали ключовими у діяльності урядів демократичних країн, транснаціональних корпорацій, бізнесу та організацій, що надають технічну допомогу.

2. Негативні явища у сучасній практиці управління науково-технічною діяльністю в Україні

На основі аналізу експертних опитувань, які було проведено під час даного дослідження, можна визначити такі основні ускладнення у сфері наукових та науково-технічних досліджень в Україні. Для зручності ми згрупували їх по галузях.

Державна політика

• Визначені державні пріоритети розвитку науково-технічної діяльності настільки загальні, що ними не можна користуватися у розробці стратегічних програм.

• Недостатнє усвідомлення суспільством та урядом визначальної ролі науки для економічного та соціального розвитку сучасної і майбутньої України.

• Політику здійснюють через старі структури, які ще не адаптувалися до перехідних умов.

• Розроблення Комплексного прогнозу соціально-технічного та науково-технологічного розвитку України на 1996-2015 роки практично припинено.

Система управління

• Домінує галузевий підхід, немає умов для належної координації науково-технічної діяльності МОН України як головного органу в системі ЦОВВ, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

• Недосконала система аналітично-прогнозного забезпечення процедури ухвалення урядових рішень щодо державної підтримки наукових досліджень.

• Під час формування тем і напрямів досліджень та визначення їхніх виконавців сьогодні переважають відомчі інтереси та інтереси науковців і провідних академіків.

• Інтереси малого і середнього бізнесу практично не представлені і не враховуються під час формування тем досліджень і визначення їхніх виконавців.

• Президенти державних академій наук не входять до складу урядових комітетів. Не забезпечено їхньої участі в обговоренні питань цими органами.

Фінансування

• Скорочуються обсяги фінансування науки.

• Фінансують велику кількість дрібних, не скоординованих проектів та досліджень.

• Велика кількість програм не знаходить достатнього фінансування.

• Кошти розпорошено по дрібних проектах, їх не зосереджують у конкретних програмах.

• Повільно йде приватизація у науковій сфері.

• Представникам академічної та галузевої науки майже неможливо одержати банківські кредити.

• Немає стимулів для інвестування у науково-технічній сфері (і для вітчизняних, і для іноземних інвесторів).

Кадри

• Скорочується чисельність наукових працівників.

• Порушується пропорція між чисельністю працюючих на промислових підприємствах і науковців, що забезпечують їхній розвиток.

Законодавство

• Ухвалені закони, які регулюють науково-технічну діяльність, не виконуються.

• Існує неузгодження законодавчо-нормативного та організаційного забезпечення, наприклад, при створенні технопарків.

• Нинішня податкова система заважає розвитку науки і технологій.

Інфраструктура

• Матеріально-технічна база наукових досліджень перебуває у незадовільному стані.

Оцінка ефективності

• Немає розвиненої системи незалежної наукової та науково-технічної експертизи.

• Не враховується думка громадськості.