Негативні наслідки парникового ефекту.

Планета зі стійкою атмосферою, така як Земля, випробовує практично такий же ефект — у глобальному масштабі. Щоб підтримувати постійну температуру, Землі необхідно самої випромінювати стільки ж енергії, скільки вона поглинає з видимого світла, випромінюваного в нашу сторону Сонцем. Атмосфера служить як би склом у парнику — вона не настільки прозора для інфрачервоного випромінювання, як для сонячного світла. Молекули різних речовин в атмосфері (найважливіші з них— вуглекислий газ і вода) поглинають інфрачервоне випромінювання, діючи як парникові гази. Таким чином, інфрачервоні фотони, випромінювані земною поверхнею, не завжди йдуть прямо в космос. Деякі з них поглинаються молекулами парникових газів в атмосфері. Коли ці молекули вдруге випромінюють енергію, що вони поглинули, вони можуть випромінювати її як убік космосу, так і усередину, назад до поверхні Землі. Присутність таких газів в атмосфері створює ефект укривання Землі ковдрою. Вони не можуть припинити витік тепла назовні, але дозволяють зберегти тепло біля поверхні більше довгий час, тому поверхня Землі значно тепліше, ніж була б під час відсутності газів. Без атмосфери середня температура поверхні становила б —20°С, що набагато нижче крапки замерзання води.

Важливо розуміти, що парниковий ефект на Землі був завжди. Без парникового ефекту, обумовленого наявністю вуглекислого газу в атмосфері, океани давно б змерзнули, і вищі форми життя не з'явилися б. У цей час наукові дебати про парниковий ефект ідуть по питанню глобального потепління: чи не занадто ми, люди, порушуємо енергетичний баланс планети в результаті спалювання викопних видів палива й іншої хозяйственной діяльності, додаючи при цьому зайва кількість вуглекислого газу в атмосферу? Сьогодні вчені сходяться в думці, що ми відповідальні за підвищення природного парникового ефекту на кілька градусів.

Яка терміновість дій, розглянутих в 1997 на конференції по зміні клімату в Кіото, Японія, на якій промислові нації принципово погодилися скоротити викиди парникових газів ? Не одне інше питання не оспаривается так гаряче серед учених і політиків як цей. Деякі вважають, що негайні дії невиправдані: відчутні зміни клімату, говорять вони, досить поступові, щоб ми могли адаптуватися до них. І навіть якщо всі викиди парникових газів в атмосферу припиняться завтра, планета однаково буде ще нагріватися кілька десятиліть, через довгий життєвий цикл газів в атмосфері.

З іншого боку, є доказу, що деякі події можуть радикально змінити клімат період декількох десятків днів. Можливо найбільший страх - це раптовий крах величезного Атлантичного транспортувального пояса - системи, що приносить теплу воду до півночі від екватора, що робить Європу на кілька градусів тепліше. Випар цього прихожого потоку залишає цей пояс із більшою концентрацією солі, чим Північну Атлантику, що залишилася, що містить стійкий надлишок води з континентальних басейнів. Пояс стає холодніше й щільніше в міру того, як він досягає Гренландії, де зовсім тоне.

Але що, якщо породжене людиною глобальне потепління змінить температурну різницю між потоками й, у той же час збільшить кількість опадів, розбавляючи солоність спрямованого на північ потоку ? Весь Атлантичний транспортувальний пояс може припинитися, як свідчать океанічні осадові породи, це вже було кілька разів у минулому. Ефект буде згубний. По деяких розрахунках, в Ірландії буде така ж температура, як сьогодні в Шпицбергене, що розташований на сотні кілометрів вище полярного кола. Майже вся північна Європа буде непридатна для життя.

Але ніхто не знає напевно, чи трапляться такі речі. Крім цього, специфічний ефект людини на зміну клімату залишиться ще довгий час невизначеним, поки наші знання збільшаться, а моделі покращаться.

«Наступні десять років покажуть», говорить Тім Барнетт, кліматолог з Інституту океанографії, Каліфорнія «Ми повинні почекати цей строк, щоб по-справжньому все побачити».