Тема х. Національно-визвольний рух і крах колоніалізму (2 год.) План

1. Криза колоніальної системи, суть і зміст .Етапи деколонізації.

2. Вибір моделей розвитку незалежних країн Азії та Африки.Проблема переорієнтації.

3. Міжнародні організації країн, що визволилися від колоніальної залежності, у боротьбі за справедливий світовий порядок.

Засвоїти поняття: колоніалізм, деколонізація, модель розвитку, соціалістична орієнтація, “третій світ”, “рік Африки”, арабський соціалізм, африканський соціалізм, негритюд, глобалізація.

Підготувати реферат на тему: “Вивчення в шкільному курсі всесвітньої історії питань національно-визвольного руху в країнах Азії після Другої світової війни”.

Методичні поради

У ХХ ст. колоніалізм вичерпав себе як система. Відбулась трансформація економіки в метрополіях, спричинена впливом НТР.За умов національно-визвольного руху стало важко зберігати владу над залежними країнами. В суспільній думці все більше ставилися під сумнів твердження про “цивілізаторську місію” Заходу і нездатність народів Азії та Африки до самостійного розвитку. Завдання студентів — визначити головні причини кризи колоніальних імперій, виокремити основні фактори деколонізації.

Важливо на основі конкретного матеріалу прослідкувати окремі хвилі процесу деколонізації від 1945 до 1990 року: І хвиля - (1945-1955 роки); ІІ хвиля — (друга половина 50-х років — середина 70-х років); ІІІ хвиля — (1974-1990 роки). Слід з’ясувати, чому розпад колоніальних імперій розпочався на Азіатському континенті; чому могутнім поштовхом до прискорення розпаду головних колоніальних імперій стала Суецька криза 1956 року? Необхідно показати подальше розповсюдження процесу деколонізації на Чорний Континент (“рік Африки”). Окрему увагу варто приділити дослідженню особливостей краху британського, французького, бельгійського і голландського колоніалізму. Слід обгрунтувати хронологічні рамки і з’ясувати суть третьої хвилі деколонізації.

Розглядаючи друге питання, перш за все необхідно охарактеризувати висхідні умови незалежного розвитку колишніх колоній. Слід виділити основні фактори, які вплинули на вибір моделі розвитку: західної ліберальної чи комуністичної. Необхідно з’ясувати сутність стратегії розвитку молодих афро-азіатських країн у перші десятиріччя незалежності та її перегляд у першій половині 70-х років, показати, що криза розвитку країн “третього світу” найгостріше проявилася в середині 80-х років. Тому її наслідком стала подальша еволюція економічної політики, яка в свою чергу привела до краху соціалістичних експериментів у “третьому світі”. Логічним завершенням розгляду питання має стати аналіз оптимальної моделі розвитку афро-азійських народів шляхом синтезу традиційних цивілізаційних основ і західних досягнень.

Під час розгляду третього питання необхідно уважно проаналізувати передумови створення міжнародних організацій молодих незалежних країн Азії та Африки. При цьому увагу слід заакцентувати на діяльності таких організацій, як Рух неприєднання, “група 77”, Ліга африканських держав, Організація африканської єдності, Асоціація держав Південно-Східної Азії — АСЕАН, Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії, Форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Організація Ісламська конференція та ін. Детального аналізу вимагає специфічна роль Британської співдружності націй, “добровільної асоціації незалежних держав”, що виникла в результаті розпаду Британської колоніальної імперії. Слід висвітлити основні положення Вестмінстерського статуту 1931 року, якими визначаються взаємовідносини членів Співдружності.