Методичні поради

Приступаючи до розгляду питань даної теми, для зручності бажано класифікувати країни Тропічної і Південної Африки за принципом географічного положення: країни Західної Африки; країни Центральної Африки; країни Східної Африки; країни Південної Африки.

Розглядаючи перше питання, необхідно проаналізувати специфіку етносоціополітичної структури країн Африки. Задля цього варто звернути увагу на характеристику відсталості соціальної структури, етнічні проблеми і трайбалізм; прослідкувати взаємозв’язок трайбалізму і політичної влади. Слід з’ясувати співвідношення парламентської демократії і реалій африканських країн, визначити місце і роль військових у політичному житті Африки південніше Сахари. Важливо зрозуміти, що незалежно від вибору моделі розвитку в африканській політичній практиці проявлялись спільні риси (переважання республіканської форми правління, виникнення багаточисельних партій і рухів; стійкість родоплемінних і общинних зв’язків; великий вплив звичаїв і традицій; збройні етнічні конфлікти; авторитаризм і насильство у сфері державного управління, політична нестабільність, перманентні державні перевороти). Ці риси африканських суспільств доцільно проаналізувати на прикладі окремих країн континенту. Значної уваги потребує висвітлення передумов процесу демократизації в Африці у 90-х роках ХХ ст., з’ясування причин його нетривалості.

Під час розгляду другого питання необхідно мати на увазі, що країни Тропічної Африки — найбільш відсталий в економічному плані регіон: населення цих країн переважно було задіяне в традиційному секторі економіки, де панували родоплемінні та напівфеодальні відносини. Важливо проаналізувати спроби реалізації африканськими державами концепції “наздоганяючого розвитку” та їх наслідки; з’ясувати причини марності зусиль по подоланню відсталості. Слід наголосити, що найболючішою проблемою африканських країн була й залишається продовольча проблема. Необхідно розкрити зміст заходів урядів африканських країн, спрямованих на пошук виходу з економічної кризи (Монровійська стратегія розвитку, 1979 рік; Лагосський план дій, 1980 рік).

Варто детально розглянути зміст концепції “опори на власні сили” (пріоритет суверенітету держави над природними ресурсами, самозабезпечення продовольством, створення індустріальної бази, збільшення обсягів внутрішньої африканської торгівлі, розвиток транспорту). На основі конкретного матеріалу потрібно з’ясувати, чому накреслені плани реалізувати не вдалося, що викликало подальше загострення економічних проблем у Тропічній і Південній Африці на середину 80-х років.

Особливої уваги потребує висвітлення діяльності міжнародних організацій, спрямованої на розробку програми розвитку Африки (Програми дій ООН, програма “Дати шанс розвитку”). Необхідно порівняти економічні проекти МВФ і МБРР та “Африканську альтернативу програмам структурної перебудови” (ринкова трансформація господарства та специфічність економіки регіону). Насамкінець слід проаналізувати сучасне економічне становище в країнах Африки, визначити причини невирішеності соціально-економічних проблем.

У зв’язку з цим потрібно розкрити характер сучасних державних переворотів у Тропічній Африці, з’ясувати, чому відбулося повернення до авторитарних форм правління.

Третє питання передбачає розгляд соціально-економічного і політичного розвитку єдиної в Південній Африці сучасної капіталістичної держави — ПАР. Головну увагу слід приділити проблемі апартеїду, його кризі та ліквідації. Це питання важливо розкрити в контексті реформ президента ПАР Фредеріка де Клерка та на основі аналізу принципів побудови нової держави, викладених в угоді АНК і адміністрації де Клерка у 1992 році.

Четверте питання передбачає активну роботу з історичною картою. Слід з’ясувати, чому Африка є найбільш конфліктно-небезпечним регіоном планети, які причини обумовили вражаючу кількість і перманентність збройних конфліктів. Адже впродовж постколоніального періоду на континенті було зафіксовано біля 40 збройних зіткнень, внаслідок яких загинуло понад 10 млн. чоловік, стали біженцями понад 7 млн. чоловік. На основі вивчення рекомендованоїлітератури, необхідно з’ясувати природу конфліктів і охарактеризувати заходи, спрямовані на їх подолання.